ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" жовтня 2016 р. № 809/1238/16
16 год. 20 хв. м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - Гундяка В.Д.
при секретарі Бунич Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування припису, постанови,-
20.09.2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування припису, постанови.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача з проведення перевірки є протиправними, а оскаржувані рішення за наслідками даної перевірки прийняті без достатніх підстав та всупереч вимогам чинного законодавства.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, суду пояснили, що 10.08.2016 року посадовими особами управління Держпраці в Івано-Франківській області проведена позапланова перевірка, за результатами якої винесено припис та прийнято постанову про накладення штрафу в розмірі 43 500 грн. Зазначили, що на їх думку оскаржувані припис та постанова винесені контролючим органом протиправно, а дії по проведенню перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства. Зокрема вказали, що оскільки на момент початку контрольного заходу позивач в приміщенні кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» була відсутня, то проведення перевірки розпочато незаконно. Крім того вказали, що акт перевірки підписаний однією посадовою особою, без зазначення дати складання. Пояснили, що відібрані у ОСОБА_3 письмові пояснення не могли бути взяті до уваги відповідачем, так як остання не перебувала у трудових відносинах з позивачем, тому дані пояснення не відповідають фактичним обставинам. Окремо зазначили, що ні з ОСОБА_4, ні з ОСОБА_5, ні з ОСОБА_6 трудових договорів не було укладено в зв'язку з тим, що дані особи до виконання роботи не допускались, а тільки проходили стажування, і вже після проведення контрольного заходу були прийняті на роботу. Вказали, що штраф, застосований до ФОП ОСОБА_1, не відповідає встановленому розміру, так як відповідно до норм чинного законодавства даний штраф застосовується у 30- кратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника. Окрім цього звернули увагу суду на недотримання управлінням Держпраці в Івано-Франківській області положень Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Просили позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився повторно, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. В поданому суду клопотанні просив розгляд справи проводити без його участі. Позов не визнав з мотивів, наведених у письмовому запереченні. Вказав, що до управління Держпраці в Івано-Франківській області надійшов лист міської ради з проханням здійснити перевірку позивача, яка використовує працю найманих осіб без належного оформлення трудових відносин. Зазначив, що проведеною 10.08.2016 року перевіркою встановлено, що в належній позивачу господарській одиниці роботу бармена виконував ОСОБА_4, який письмово пояснив, що стажується безоплатно, а роботу продавця квасу - ОСОБА_3, яка згідно її письмового пояснення вийшла на роботу на підміну ОСОБА_5 Вважає, що в порушення вимог ст.24 КзПП України ФОП ОСОБА_1 здійснила фактичний допуск чотирьох працівників до роботи без укладення трудового договору, в результаті чого суб'єктом владних повноважень правомірно накладено штраф в розмірі 43 500 грн. та оформлено оскаржуваний припис. Просив у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, згідно положень ст.128 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності відповідача.
Допитаний свідок ОСОБА_4 суду показав, що перебував на стажуванні в ФОП ОСОБА_1 з 03.08.2016 року та в подальшому був прийнятий на роботу. Зазначив, що був присутній при проведенні перевірки інспекторами відповідача у кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2". Зокрема пояснив, що 10.08.2016 до вищезгаданого закладу прибули дві особи, які представилися працівниками органів Держпраці. В той момент ФОП ОСОБА_1 в приміщенні кафе була відсутня. Свідок телефоном повідомив позивача про перевірку, після чого вона прийшла до кафе. Показав, що дана господарська одиниця складається з барної стійки зі столиками у приміщенні та літнього майданчика. Вказав, що в день перевірки в даному кафе також була і ОСОБА_3, з якою до того часу він знайомий не був. Пояснив також, що йому відомо про перебування у трудових відносиних з ФОП ОСОБА_1 ще однієї особи, а саме - ОСОБА_5 При проведенні перевірки права йому роз'ясненні не були. Інших обставин перевірки не пам'ятає.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши позивача та його представника, показання свідка, взявши до уваги подане відповідачем заперечення, дослідивши наявні докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних мотивів.
В судовому засіданні встановлено, що 10.08.2016 року відповідачем проведено перевірку ФОП ОСОБА_1, яка здійснювала господарську діяльність в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1 «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться по АДРЕСА_1.
За результатами перевірки складено акт за № 09-01-0073/404, відповідно до якого посадовими особами управління Держпраці в Івано-Франківській області встановлено, що в порушення вимог ст.24 КзПП України ФОП ОСОБА_1 здійснила фактичний допуск чотирьох працівників до роботи без укладення трудового договору (а.с.17-23).
На підставі вищевказаного акту перевірки винесено припис за №09-01-0073/404-350 від 15.08.2016 року про усунення виявлених порушень та дотримання вимог ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України. До 16.09.2016 року позивачу було необхідно письмово проінформувати про виконання вимог припису відповідача (а.с.24).
Судом встановлено, що 25.08.2016 року за наслідками розгляду акту перевірки щодо ФОП ОСОБА_1 управлінням Держпраці в Івано-Франківській області також прийнято постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 43 500 грн. (а.с. 15-16).
За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю прийняття оскаржуваних рішень та відповідних дій контролюючого органу з огляду на нижчевикладене.
Згідно вимог п.3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про охорону праці», Кодексом Законів про працю України та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання.
Так за змістом статті 39 Закону України «Про охорону праці» посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.
Згідно зі ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів встановлений відповідним Порядком, який затверджений Наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02 липня 2012 року (далі - Порядок №390) та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.07.2012 №1291/21603.
У відповідності до п. 1 вищевказаного Порядку останній встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року №1985-IV, та №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року №1986-IV, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року №1059 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)», Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №386.
Згідно із п. 2 Порядку право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці (далі - Інспектор).
Пунктом 3 Порядку передбачено, що Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Позапланові перевірки згідно абз. 4 п. 3 Порядку №390 проводяться за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування та здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.
Таким чином, інспектори з праці територіальних органів Держпраці України наділені повноваженнями щодо проведення позапланових перевірок, у тому числі з підстав перевірки обґрунтованих звернень про порушення суб'єктом господарювання чинного законодавства та мають право під час перевірок пред'являти вимоги про надання документів, необхідних для проведення перевірки.
В судовому засіданні встановлено, що перевірка проведена відповідачем на підставі звернення управління праці Івано-Франківської міської ради від 06.06.2016 року за №16/38-11в (а.с. 56-57). При цьому суд не приймає до уваги твердження представника позивача про відсутність відтиску штампу вхідної кореспонденції державної установи, що ставить під сумнів факт наявності у відповідача даного листа на момент проведення перевірки, оскільки як вбачається з наявних в матеріалах справи та досліджених судом в якості письмових доказів копій супровідного листа та письмового звернення управління праці Івано-Франківської міської ради, останнє надійшло до відповідача 07.06.2016 року та зареєстровано за вх. №2779 (а.с.56,57).
Крім того згідно направлення на перевірку №3971 від 10.08.2016 однією з підстав для її проведення зазначено п.8.3.7 Наказу Держпраці від 04.12.2015 №157 та згода Держпраці України від 13.06.2016 за №6440/4/4.2-ДП-16 (а.с.44).
Пунктом 8.3.7 рішення колегії Держпраці, затвердженого Наказом Держпраці від 04.12.2015 №157 встановлено, що територіальні органи Держпраці України зобов'язано проводити перевірки дотримання суб'єктами господарювання законодавства про працю неповнолітніх, легалізації трудових відносин та заборгованості з виплати заробітної плати в ході кожної перевірки, проведеної державними інспекторами з питань праці, незалежно від її характеру (планова чи позапланова).
Пунктом 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України №96 від 11.02.2015 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
У відповідності до пп. 23 п. 11 Положення Голова Держпраці: дає у межах повноважень обов'язкові до виконання державними службовцями і працівниками апарату Держпраці, її територіальними органами доручення.
Згідно п. 12 вказаного Положення для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держпраці, обговорення найважливіших напрямів її діяльності у Держпраці може утворюватися колегія. Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання відповідного наказу Держпраці.
Отже, для територіального органу Держпраці - управління Держпраці у Івано-Франківській області накази вищестоящого органу є обов'язковими та підлягають виконанню.
З огляду на вищевикладене, суд вважає твердження позивача та його представника про відсутність підстав для проведення перевірки та ненадання згоди Держпраці України на її проведення необґрунтованими.
Суд відхиляє як підставу для скасування оскаржуваних рішень наведені у наданих позивачем в судовому засіданні поясненнях та в додаткових письмових поясненнях факти порушення порядку проведення перевірки в частині допуску посадових осіб до проведення перевірки.
Так згідно правової позиції ВСУ, викладеної в рішенні за №21-25а10 від 24.12.2010 року, яка відповідно до положень ст.244-2 КАС є обов'язковою у подібних правовідносинах, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні перевірки, у зв'язку з чим за умови такого допуску підставою для скасування рішення може бути лише неправильність його прийняття по суті.
У свою чергу факт допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки в тому числі підтверджується і письмовими поясненнями позивача від 10.08.2016 року, наданими в ході її проведення контролюючому органу (а.с. 46).
Судом встановлено, що проведеною перевіркою виявлено факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ст.24 КЗпП України. Так позивач здійснила фактичний допуск чотирьох працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.
Суд погоджується з зазначеним висновком управління Держпраці в Івано-Франківській області з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що в день здійснення контрольного заходу в кафе перебувало троє осіб, а саме позивач, ОСОБА_4 та ОСОБА_3(а.с. 7).
При цьому ФОП ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що оскільки ОСОБА_4 до роботи допущено не було, так як останній проходив стажування, а ОСОБА_3 була просто відвідувачем кафе, в жодних трудових відносинах з позивачем ці особи не перебували.
Водночас судом встановлено, що як вбачається з наданих в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_4 та письмових пояснень останнього контролюючому органу під час перевірки, свідок перебував на посаді стажера-бармена (а.с.45). Окрім того в своїх показах ОСОБА_4 вказав, що йому відомо про перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_5, роботу якої тимчасово виконувала ОСОБА_3 відповідно до наданих нею особисто письмових пояснень.
Поняття стажування визначено положеннями ст.29 ЗУ "Про зайнятість населення", згідно з яким це право студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на проходження стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час. Проте позивачем не надано суду жодних підтверджуючих документів здобуття ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та продовження навчання чи здобуття відповідних професій.
Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.
Однак судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не мала відповідного стажу, необхідного для можливості проведення стажування, передбаченого нормами ч.3 ст.29 ЗУ "Про зайнятість населення", оскільки згідно наданого письмового пояснення від 10.08.2016 року вона є директором кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" тільки з 28.05.2016 року (а.с. 46).
Разом з тим у Кодексі законів про працю України поняття стажування не міститься, а регламентовано виключно встановлення випробування при прийнятті на роботу, яке обумовлюється при укладанні трудового договору за взаємною згодою, з поширенням на працівників законодавства про працю в повному обсязі. Крім того подані копії наказів не є на переконання суду належними доказами, так як не містять обов'язкових реквізитів документа, а саме дати складення (а.с.94-97).
З огляду на зазначене, суд відхиляє посилання позивача та його представника на факт проходження вищевказаними особами стажування.
Одночасно суд враховує встановлені розбіжності у показах свідка ОСОБА_4 та поясненнях позивача, викладених у позовній заяві. Так позивачем зазначено, що в день проведення перевірки ОСОБА_3, знаходилась в приміщенні кафе, та будучи подругою ОСОБА_4, прийшла його провідати та перебувала в кафе як відвідувач, а не продавець. При цьому ОСОБА_4 зазначив, що познайомився з ОСОБА_3 в день проведення перевірки, тобто 10.08.2016 року.
Окрім того з пояснень ОСОБА_3, наданих контролюючому органу в день проведення перевірки, вбачається, що вона перебуває на посаді продавця квасу (а.с.47).
Суд критично оцінює пояснення позивача про відсутність у неї найманих працівників на момент проведення перевірки та здійснення господарської діяльності виключно нею особисто, враховуючи значний обсяг всіх необхідних робіт по реалізації пива та обслуговуванню клієнтів як в приміщенні закладу, так і на літньому майданчику.
З огляду на зазначене судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснила фактичний допуск до роботи працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не уклавши при цьому трудових договорів.
Відповідно до ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.
Статтею 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 55 від 03.02.2016 року штрафи можуть бути накладені в тому числі на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Згідно ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
При цьому суд не приймає до уваги доводи позивача щодо невірного визначення розміру штрафу, застосованого до ФОП ОСОБА_1, так як останній розрахований виключно за порушення трудового законодавства щодо одного працівника, в той час коли контролюючим органом встановлено допуск до роботи без укладення трудового договору чотирьох працівників з огляду на наступне.
Так на переконання суду, неналежне визначення розміру штрафу у меншому розмірі жодним чином не може порушити права позивача, захист яких відповідно до положень ч.1 ст.2 КАС України є завданням адміністративного судочинства.
Одночасно суд залишає без уваги посилання позивача та приписи Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» оскільки згідно частини другої статті 2 вищевказаного Закону дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів в тому числі державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що дії відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинені на підставі, в межах повноважень, у спосіб та у повній відповідності до законодавства України, а оскаржувані рішення є повністю підставними та не можуть бути визнані недійсними.
За таких обставин в задоволенні позову слід відмовити повністю.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України, Закону України «Про охорону праці», ст.ст.24, 265 Кодексу Законів про працю України, керуючись ст. ст. 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
в задоволенні позову відмовити.
Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя /підпис/ Гундяк В.Д.
Постанова складена в повному обсязі 25.10.2016 року.