25.10.2016 Справа №607/12006/16-ц
Тернопільський міськрайонний суд в складі:
головуючого судді - Сливка Л. М.,
за участю секретаря судового засідання - Сагайдак М.Б.,
за участю прокурора - Колесник Г. М.,
представника ТОККПНЛ, лікаря-психіатра - Семенчука І. Я.,
особи, щодо якої розглядається питання, пов'язане з наданням психіатричної допомоги - ОСОБА_2,
законного представника особи, щодо якої розглядається питання, пов'язане з наданням психіатричної допомоги - ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за заявою представника Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні лікаря-психіатра Семенчука Ігоря Ярославовича про госпіталізацію ОСОБА_2 без його згоди,
Представник Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні (далі - ТОККПНЛ ) Семенчук І. Я. звернувся до суду із заявою про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу ОСОБА_2. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що у ОСОБА_2 наявний психічний розлад, який обумовлює його безпорадність і неможливість самостійно задовольняти основні життєві потреби. Підставою для висновку про необхідність госпіталізації є відомості про поведінку ОСОБА_2, які надійшли від його матері ОСОБА_3. На підставі цих відомостей ОСОБА_2 був оглянутий лікарем-психіатром Бідним Д. І., який підтвердив висновок про необхідність госпіталізації ОСОБА_2 Також ОСОБА_2 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів ТОККПНЛ, яка підтвердила обґрунтованість рішення про госпіталізацію ОСОБА_2 згідно ст. 14 Закону України "Про психіатричну допомогу". Згода ОСОБА_2 на госпіталізацію відсутня, тому просить винести рішення про його примусову госпіталізацію.
У судовому засіданні представник ТОККПНЛ, лікар-психіатр Семенчук І. Я. заяву підтримав і пояснив, що ОСОБА_2 стаціонарно обстежувався і лікувався в ТОККПНЛ, періодично він дратівливий, імпульсивний в діях, агресивний, у зв'язку з наявністю у нього психічного розладу, він не може усвідомити необхідність проходження лікування та надати згоду на лікування у ТОККПНЛ.
Прокурор в судовому засіданні підтримала заяву про госпіталізацію ОСОБА_2 у примусовому порядку в Тернопільську обласну комунальну клінічну психоневрологічну лікарню без його згоди.
Законний представник ОСОБА_2 його мати ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечила щодо примусової госпіталізації її сина ОСОБА_2 та пояснила, що він з дитинства хворіє психічним захворюванням, яке загострюється кожної осені, часто стає агресивним, тому вважає, що її сину потрібно пройти обстеження та лікування.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, вважає, що заяву слід задовольнити, виходячи з наступного:
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, поступив на стаціонарне обстеження та лікування в Тернопільську обласну комунальну клінічну психоневрологічну лікарню 25 жовтня 2016 року по направленню лікаря-психіатра амбулаторно-поліклінічного відділення ТОККПНЛ з діагнозом помірна розумова відсталість.
Направлення на госпіталізацію було видане 25 жовтня 2016 року лікарем-психіатром АПВ ТОККПНЛ Бідним Д. І., який після особистого огляду ОСОБА_2 зробив висновок про необхідність його госпіталізації в психіатричний стаціонар для обстеження або лікування у зв'язку з наявністю у нього психічного розладу, який обумовлює його безпорадність і неможливість самостійно задовольняти основні життєві потреби. Підставою для висновку про необхідність госпіталізації є відомості про поведінку ОСОБА_2, які надійшли від його матері ОСОБА_3 На підставі цих відомостей ОСОБА_2 був оглянутий лікарем-психіатром АПВ ТОККПНЛ Бідним Д. І., який підтвердив висновок про необхідність госпіталізації.
Також ОСОБА_2 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні, у складі: голови комісії - ОСОБА_6 та членів комісії - ОСОБА_7, ОСОБА_8, Семенчук І. Я.
Комісія підтвердила обґрунтованість рішення про госпіталізацію згідно Закону України "Про психіатричну допомогу" та прийшла до висновку, що ОСОБА_2 потребує примусової госпіталізації в психіатричний стаціонар для обстеження та лікування.
Згідно висновку комісії лікарів-психіатрів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, поступив на стаціонарне обстеження та лікування в Тернопільську обласну комунальну клінічну психоневрологічну лікарню 25 жовтня 2016 року по направленню лікаря-психіатра амбулаторно-поліклінічного відділення ТОККПНЛ з діагнозом помірна розумова відсталість.
З амнезу хвороби ОСОБА_2 відомо, що ОСОБА_2 що хворіє від народження. З раннього дитинства відставав у фізичному і психічному розвитку від своїх однолітків. Ходити почав в річному віці, говорити в 5 років, в дитинстві переніс важку форму пневмонії, з дитинства страждав нічним енурезом. В школі із восьми років, проте зразу ж був оформлений на навчання в Новосілківську школу-інтернат, де перебував в одному класі 4 роки, не спроможний був засвоювати програмний матеріал, взагалі був нездатний до навчання, не міг адаптуватись в школі і батьками був забраний із цієї школи. Ніде більше не навчався. Перебуває вдома разом із рідними, нічим практично не займається, лежить переважно в ліжку. Періодично дратівливий, імпульсивний в діях, різко відреаговує - в зв'язку із чим практично постійно перебуває під контролем, опікою матері, рідних. Стаціонарно обстежувався і лікувався в умовах 8-9 та 2-го психіатричних відділень ТОККПНЛ, встановлена II група інвалідності по даному захворюванню довічно. Остання виписка з стаціонару 30 листопада 15 року. Поступив повторно на обстеження та лікування у зв'язку з погіршенням його психічного стану - в останні тижні вдома не спокійний, збудливий, озлоблений, різко відреаговує по найменшій причині, неадекватно та з агресивністю себе поводить, конфліктний в стосунках з рідними, не реагує, не виконує їх інструкцій, важко піддається корекції з боку рідних, агресивно висловлюється, словесно погрожує матері. В психічному статусі в свідомості. Вербальний контакт із пацієнтом значно утруднений, увагу не фіксує, погляд дещо розгублений. З іншого боку байдужий, благодушний, самостійно в контакт не вступає, розмови не підтримує спонукання в спілкуванні. Відповідає на запитання вибірково, більше однослівно, Часто не в змозі відповісти на прості елементарні запитання що стосуються його особисто, його рідних, його занять вдома. Повторює за лікарем окремі слова, словосполучення. Мова недостатньо модульована, увагу сконцентрувати не може. Запас уявлень, знань про оточуюче вкрай бідний, обмежений елементарними знаннями про себе, окремих своїх рідних. Словниковий запас мізерний. Не вміє читати, рахувати, писати, не знає букв, цифр, називає лише окремі загальновживані предмети. Мислення конкретно-образне, недорозвинуте, торпідне. Емоції в більшій мірі переважно прості, мало диференційовані, схильність до лабільності, нестійкості емоцій, відповідно імпульсивність і різкість в діях. Значна ослабленість вольових якостей. Має прості елементарні навички по самообслуговуванню, трудові навички відсутні. Перебуває і потребує контролю з боку рідних в його діях, вчинках. Критика до стану значно знижена.
Крім цього, згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2013 року ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено йому опікуна - ОСОБА_3.
Відповідно до вимог статті 14 Закону України "Про психіатричну допомогу", особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Аналізуючи в сукупності викладені обставини, досліджені докази та вимоги законодавства, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для примусової госпіталізації ОСОБА_2 до психіатричного закладу, а тому заяву представника Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні слід задовольнити.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 14, 16 Закону України "Про психіатричну допомогу", керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212 - 215, 223, 234, 279 - 282, ч. 1 ст. 294, ч. 1 ст. 296, ЦПК України, суд,
Заяву представника Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні лікаря-психіатра Семенчука Ігоря Ярославовича про госпіталізацію ОСОБА_2 без його згоди - задовольнити.
Госпіталізувати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканця АДРЕСА_1 у Тернопільську обласну комунальну клінічну психоневрологічну лікарню в примусовому порядку.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддяЛ. М. Сливка