Справа № 127/19509/15-ц Провадження № 22-ц/772/3259/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія 27 Доповідач Шемета Т. М.
19 жовтня 2016 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючої: Шемети Т.М.,
суддів: Панасюка О.С., Зайцева А.Ю.
за участі: секретаря судового засідання Топольської В.О.,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Істок» до ОСОБА_3, Закритого акціонерного товариства «Науково-виробнича фірма «Елекомс» про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 поданою його представником ОСОБА_4 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року, -
В серпні 2015 року позивач КС «Істок» звернулася до суду з вказаним позовом та ставила вимогу: стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ЗАТ НВФ «Елекомс» на користь КС «Істок» заборгованість за кредитним договором № ДКВ-1343 від 04.12.2007 року в сумі 59 415, 97 грн., з яких: 27 531, 78 грн. - сума нарахованих, але не сплачених відсотків за період з 21.03.2009 року по 14.08.2015 року включно; 31 884, 19 грн. - сума інфляційних нарахувань за період з 01.01.2014 року по 15.06.2015 року включно, а також стягнути з відповідачів понесені при зверненні до суду судові витрати.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 рокупозов задоволено повністю:
Стягнуто солідарно ОСОБА_3 та ЗАТ «Науково-виробнича фірма «Елекомс» на користь Кредитної спілки «Істок» заборгованість в розмірі 59 415 грн. 97 коп. та понесені судові витрати в рівних частках в розмірі 594 грн. 16 коп.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що 20.03.2009 року між сторонами було укладено мирову угоду, яка була визнана ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 13.04.2009 року, внаслідок якої між сторонами виникло нове зобов'язання, яким врегульовано розмір та строки погашення заборгованості за кредитним договором, відповідальність, тощо. При цьому, подальше нарахування процентів за користування кредитом за домовленістю сторін у рамках цього зобов'язання не передбачене. Тому вважає, що стягнення процентів після затвердженої мирової угоди є неправомірним, так як первісні зобов'язання за кредитним договором вже було припинено на підставі ч.2 ст. 604 ЦК України. Також зазначає, що суд першої інстанції, відмовивши в заяві про перегляд заочного рішення, позбавив його можливості заявити про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 подану апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав. Представник позивача ОСОБА_2 заперечив проти апеляційної скарги, вважає рішення законним та обґрунтованим, подав письмові заперечення про ти апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведені ті обставини на які він посилався у обґрунтування своїх вимог, а саме наявність договірних зобов'язань по кредитному договору та наявність порушення цього зобов'язання ОСОБА_3 та ЗАТ НВФ “Елекомс” як поручителем та наявність солідарного обов'язку відповідачів перед позивачем.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19.10.2016 року провадження у справі в частині позовних вимог КС «Істок» до ЗАТ «НВК «Елекомс» закрито через порушення правил підвідомчості: вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Висновок суду першої інстанції щодо задоволення заявлених позовних вимог до ОСОБА_3 в повному обсязі постановлений без повного та всебічного з'ясування обставин справи, судом не наведено розрахунок, з якого він виходив, стягуючи суму заборгованості, рішення є немотивованим.
По справі встановлено наступне:
- 04.12.2007 року між кредитною спілкою «Істок» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № ДКВ-1343, згідно якого кредитор надає позичальнику грошові кошти в сумі 20 000, 00 грн. до 04.06.2009 року із сплатою 20,5 % річних, а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити відсотки та платежі за кредитом у встановлений договором строк і виконати свої обов'язки в повному обсязі (а.с. 12);
- ОСОБА_3 отримано кредит згідно кредитного договору № ДКВ-1343 від 04.12.2007 року в сумі 20 000 гривень, що не заперечується відповідачем та підтверджено видатковим касовим ордером № 1152 від 04.12.2007 року. (а.с. 10);
- 04.12.2007 року між КС «Істок», ОСОБА_3 та ЗАТ Науково-виробнича фірма «Елекомс» було укладено договір поруки № 65, згідно якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед кредитором відповідати по зобов'язаннях ОСОБА_3, які виникають з умов кредитного договору № ДКВ-1343 від 04.12.2007 року (а.с. 13);
- Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 13 квітня 2009 року затверджено мирову угоду від 20.03.20109 року, укладену між КС «Істок», ОСОБА_3 та ЗАТ НВФ «Елекомс» (а.с.94), якою зобов'язано ОСОБА_3 та ЗАТ «НВП «Елекомс» сплатити на користь КС «Істок» суму боргу в розмірі 21 284, 92 грн. починаючи з квітня 2009 року до повного погашення боргу згідно умов кредитного договору № ДКВ-1343 від 04.12.2007 року та затверджено графік платежів (а.с. 95-97);
- 03.07.2009 року Замостянським районним судом м. Вінниці видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 та ЗАТ НВФ «Елекомс» на користь КС «Істок» суми боргу в розмірі 21 284, 92 грн. починаючи з квітня 2009 року до повного погашення боргу згідно умов кредитного договору № ДКВ-1343 від 04 грудня 2007 року (а.с. 14);
Умови мирової угоди, як зазначає позивач, були виконані частково та КС «Істок» отримала в рахунок погашення боргу 6 699 грн. 68 коп., про що зазначено в бухгалтерській довідці розрахунку заборгованості (а.с.18). Фінансових документів, які б підтверджували отримання цих коштів, немає, однак в суду немає підстав їх не брати до уваги, так як це право позивача визнавати оплату боргу, проведену в певній сумі.
Відповідач ОСОБА_3 посилається на те, що після затвердження мирової угоди між ним та КС «Істок» виникло нове зобов'язання, а попереднє (за кредитним договором) припинилося, оскільки відбулася за згодою сторін заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новація).
Однак таке твердження відповідача є його власним тлумаченням норм закону. Виходячи зі змісту ст. ст. 604, 1053 ЦК України, визнання судом укладеної сторонами мирової угоди про поетапне погашення заборгованості, що виникла за кредитним договором, не є новацією боргу в розумінні ЦК України, а є домовленістю сторін про погашення виниклої заборгованості згідно затвердженого графіку, а постановлення Ухвали Замостянським районним судом м. Вінниці від 13.04.2009 року про визнання мирової угоди не припиняє зобов'язань сторін кредитного договору ( ОСОБА_5 правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-157цс16 від 25.05.2016 року, у справі № 6-157цс16 від 21.09.2016 року).
За статтею 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.
Отже, між КС «Істок» та ОСОБА_3 виникли правовідносини, що випливають із договору позики (кредиту).
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. (така Правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі за № 6-1412цс16 від 07.09.2016 року).
Враховуючи вищезазначені положення закону, встановлений строк повернення позики та процентів за користування позикою до 04.06.2009 року (пункт 1.1 кредитного договору) та той факт, що договором не встановлено розмір процентів після спливу вищезазначеного строку, слід дійти висновку про визначення розміру процентів до 04.06.2009 року слід виходити з умов договору, а після 04.06.2009 року - на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позивач, здійснюючи розрахунок процентів за користування кредитом, зазначив, що проценти за умовами договору нараховуються на суму договору, тобто на 20 000 грн, незалежно від поверненого тіла кредиту, що передбачено умовами договору.
Виходячи із свободи договору (ст. 627 ЦК України), сторони дійсно є вільними в визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Однак, виходячи з положень статей 11( підстави виникнення цивільних прав та обов'язків), 509 (поняття зобов'язання та підстави його виникнення), 536 (проценти), 1048 (Проценти за договором позики), 1056-1 (проценти за кредитним договором), того, що графіком погашення заборгованості за кредитним договором передбачено зменшення розміру процентів в залежності від зменшення суми тіла кредиту що залишилась неповернутою, проценти слід нараховувати на неповернуте тіло кредиту (а не на першочергово отриману суму кредиту), тобто на 9 210 грн. 53 коп., які залишились неповернуті боржником та які визначено сторонами в Мировій угоді (а.с.94).
Зі змісту Мирової угоди, визнаної ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 13.04.2009 року, вбачається, що станом на 20.03.2009 року за кредитним договором № ДКВ-1343 від 04.12.2007 року, укладеним між кредитною спілкою «Істок» та ОСОБА_3 , склалася така заборгованість: 9 210 грн. 53 коп. - тіло кредиту, 11 861 грн. 64 коп. - проценти за користування кредитом.
Отже, тіло кредиту було повністю стягнуто ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 13.04.2009 року, тому суд наводить розрахунок суми процентів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача та яка склалася станом на 14.08.2015 року (в межах заявлених позовних вимог).
Розрахунок заборгованості по процентах суд проводить за формулою:
Зт х П / 365 х Кдп = Зп, де:
Зт - заборгованість за тілом кредиту, яка становить 9 210 грн.;
П - проценти (облікова ставка НБУ);
365 - кількість днів в рокові;
Кдп - кількість днів прострочення;
Зп - заборгованість по процентах
Розмір облікової ставки НБУ взято судом з офіційного інтернет-представництва Національного Банку України ( http//bank.gov.ua)/
Заборгованість за тілом кредитуПеріод, за який нараховуються процентиКількість днів простроченняРозмір процентів (облікової ставки НБУ)Заборгованість по процентах, грн.
9 21021.03.2009 р. - 04.06.2009 р.7620,5 % річних (п.1.1 Договору)393,13
9 21005.06.2009 - 14.06.2009 1012%30,28
9 21015.06.2009 - 11.08.20095811%160,99
9 21012.08.2009 - 07.06.201030010, 25 %775,91
9 21008.06.2010 - 07.07.2010309, 5 %71,91
9 21008.07.2010 - 09.08.2010338, 5 %70,78
9 21010.08.2010 - 22.03.20125907, 75 %1 153,77
9 21023.03.2012- 09.06.20134457, 5 %842,15
9 21010.06.2013 -12.08.2013647, 0 %113,04
9 21013.08.2013 - 14.04.20142456, 5 %401,83
9 21015.04.2014 - 16.07.2014939, 5 %222,93
9 21017.07.2014- 12.11.201411912, 5 %375,34
9 21013.11.2014- 05.02.20158514, 0 %300,27
9 21006.02.2015 - 03.03.20152619, 5 %127,93
9 21004.03.2015 - 14.08.201516430 %1 241,46
ВСЬОГО 6 281, 72
Отже, за період з 21.03.2009 року по 14.08.2015 року включно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 6 281 грн. 72 коп. заборгованості по процентах.
Стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат, то суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок (а.с.17) є невірним, оскільки сума боргу, яка в ньому зазначена, - 48 603, 95 коп. , - невідомо з яких розрахунків виникла та з чого складається, чого не зміг пояснити і представник позивача в судовому засіданні.
Як уже зазначалося вище, сума заборгованості за тілом кредиту становить 9 210 грн., індекс інфляції за період з 01.01.2014 року по 15.06.2015 року (в межах заявлених вимог) становить 165,6 %, тому інфляційні втрати складають 6 041 грн. 76 коп. ( 9210 х 65,6 % = 6 041,76), які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Стосовно твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд неправомірно виніс заочне рішення, так як неналежно повідомив його про розгляд справи, то таке твердження є вірним: дійсно, виходячи з положень ст. 76 ЦПК України, відповідач ОСОБА_3 не був належним чином повідомлений про час розгляду справи, так як надіслані йому судові повістки хоча й направлялися за місцем його реєстрації (а.с.22), однак були повернені до суду за закінченням терміну зберігання (а.с.36-37, 40-41), що в розумінні ст. 76 ЦПК України не є належним повідомленням особи про день та час розгляду справи, а тому висновок в ухвалі Вінницького міського суду від 26.09.2016 року про те, що відповідач був належно повідомлений про день та час судового розгляду, є невірним.
Стосовно твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що, відмовивши в перегляді заочного рішення, суд позбавив його можливості заявити про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, а тому він просить скасувати рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку, слід зазначити наступне:
Посилання заявника на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, не є підставою для перегляду заочного рішення суду, що встановлено статтею 232 ЦПК України, а є підставою для оскарження зазначеного рішення суду на загальних підставах, що й було останнім зроблено.
За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд бере до уваги те, що стороною до винесення рішення в суді першої інстанції не було заявлено про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, а тому, враховуючи те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не розглядає заяву ОСОБА_3 про пропуск позивачем строків позовної давності. (ОСОБА_5 правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі за № 6-2307цс15 ).
Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через неповне встановлення судом фактичних обставин, невірне застосування норм матеріального права, що потягло за собою постановлення помилкового рішення у справі, по справі слід постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково, з урахуванням наведених апеляційним судом розрахунків заборгованості, тому подана апеляційна скарга підлягає до частково задоволення.
З огляду на часткове задоволення позову, враховуючи суму що підлягає стягненню, мінімальну ставку судового збору, яка була сплачена позивачем при зверненні до суду, з відповідача слід стягнути документально підтверджені витрати позивача, а саме: 594 грн. 16 коп. ( квитанція на а.с.1).
На підставі викладеного та керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 подану його представником ОСОБА_4, задовольнити частково.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки «Істок» ( код ЄДРПОУ 26364449) 12 323(дванадцять тисяч триста двадцять три) гривні 48 коп. заборгованості за кредитним договором № ДКВ-1343 від 04.12.2007 року, яка складається з: 6 281 (шести тисяч двісті вісімдесят однієї) гривні 72 коп. процентів за користування кредитом за період з 21.03.2009 року по 14.08.2015 року включно та 6 041 (шести тисяч сорок однієї) гривні 76 коп. інфляційних втрат за період з 01.01.2014 року по 15.06.2015 року.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки «Істок» (ЄДРПОУ 26364449) 594 грн. 16 коп. понесених нею судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, на рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча: /підпис/ ОСОБА_5
Судді: /підпис/ ОСОБА_6
/підпис/ ОСОБА_7
Згідно з оригіналом: ОСОБА_5