18.10.2016 року Справа № 904/1913/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Євстигнеєва О.С., Науменко І.М.
секретар судового засідання: Саланжій Т.Ю.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №47-К-О від 11.01.2016 р., представник;
представники відповідачів - 1, 2 у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна компанія "Вестком" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2016 року у справі № 904/1913/16
за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпро
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус", м. Дніпро
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна компанія "Вестком", м. Луцьк, Волинська область
про стягнення 121 135,44 грн.,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2016 року у справі № 904/1913/16 (суддя Панна С.П. ) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна компанія "Вестком" на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 35 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 36 190, 85 грн. боргу зі сплати відсотків, 43 194, 92 грн. пені, 6 749, 67 грн. боргу зі сплати комісії, 1 817, 03 грн. судового збору.
У позовних вимогах до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" відмовлено.
Рішення мотивовано невиконанням відповідачем - 2 зобов'язань по договору банківського обслуговування № б/н від 20.11.2012 року в частині повернення заборгованості по кредиту у сумі 35 000,00 грн., сплаті процентів за їх використання, заборгованості зі сплати відсотків та зі сплати комісії, а також правом позивача стягнути з відповідача -2 пеню відповідно до п.3.2.1.5.1 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач-2 при укладенні договору банківського обслуговування.
Стягуючи вказані суми з відповідача-2, суд послався на те, що між позивачем та відповідачем -1 був укладений договір поруки № 21120VO18S07Х від 11.11.2013 року, відповідно до якого відповідач-1 зобов'язався перед позивачем відповідати в повному обсязі за своєчасне і повне виконання обов'язків відповідачем-2 за договором банківського обслуговування № б/н від 20.11.2012 року.
Однак, враховуючи, що відносно відповідача-1 було порушено провадження у справі про банкрутство, офіційне оприлюднення оголошення відбулося 10.03.2016 року, позивач відповідно до ч.10 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у тридцяти денний термін з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог у справі про банкрутство не звертався, суд вважав, що вимоги позивача до відповідача-1 не підлягають задоволенню.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням господарського суду, відповідач-2 оскаржив його в апеляційному порядку.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає на недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вважає, що позивачем не доведено, а судом не досліджено факт перерахування позивачем відповідачу-2 грошових коштів, факт підписання відповідачем -2 "ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг", порушення ст.233 Господарського кодексу України при нарахуванні штрафних санкцій.
Також в апеляційній скарзі апелянт зауважує на те, що уклавши з Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" договір поруки, позивач подав позов до господарського суду Дніпропетровської області за штучно створеною підсудністю.
Просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2016 року у даній справі скасувати, в позові відмовити.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи апелянта. Просить залишити оскаржуване рішення без змін як законне та обгрунтоване.
Відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не надав, участь повноважного представника у судове засідання не забезпечив.
У судове засідання представники відповідача-1 та відповідача-2 не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11року за №18 "Про деякі питання практики застосування Господасрького процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що матеріали справи дозволяють колегії суддів визначитись щодо законності оскаржуваного рішення, розгляд справи проведено без участі відповідачів.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи слідує, що відповідно до підписаної між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватна компанія "Вестком" заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки від 20.11.2011року, відповідач-2 приєднався до "ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 20.11.2011року (а.с.19).
Відповідно до умов договору відповідачу було відкрито поточний рахунок 26009060940893 та надано на вказаний рахунок кредитний ліміт в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт - банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (надалі - ОСОБА_2).
ОСОБА_2 був доступним для відповідача-2 (сайт www.privatbank.ua викладено трьома мовами: російською, українською та англійською; мова сайту та мова документів змінюється натисканням відповідного посилання, яке розташоване у верхньому правому куті стартової сторінки) і відповідач був з ними ознайомлений, про що свідчить його підпис на заяві.
Згідно ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.
Статтею 633 Цивільного кодексу України встановлено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплений принцип свободи договору. Як встановлено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного
У відповідності з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до п. 3.2.1.1.1. ОСОБА_2 - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Техніко - економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності.
Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Відповідно до п. 3.2.1.1.3. ОСОБА_2 - кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до 3.2.1.1.8 ОСОБА_2 - проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "ОСОБА_2 і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").
Відповідно до п. 3.2.1.1.6. ОСОБА_2 визначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Пунктом 3.2.1.6.1. ОСОБА_2 зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "ОСОБА_2 та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст.11 цього кодексу, зокрема, із договорів.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання - ст.610 Цивільного кодексу України).
Встановлено, що позивач надав відповідачу-2 кредит за умовами укладеного договору, що підтверджується довідкою про встановлення кредитного ліміту, за якою розмір кредитного ліміту з 1 000 грн. станом на 04.03.2013 року збільшився до 35 000 грн. станом на 22.04.2014 року (а.с.35).
З розрахунку заборгованості на а.с.36 вбачається рух коштів по кредитному рахунку відповідача-2 починаючи з 20.11.2012 року по час звернення позивача до суду та підтверджується наявність заборгованості в розмірі, вказаному позивачем. А саме: 35 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 36 190, 85 грн. боргу зі сплати відсотків, 43 194, 92 грн. пені, 6 749, 67 грн. боргу зі сплати комісії.
При розгляді позову суд першої інстанції вірно встановив наявність зобов'язання відповідача-2 за укладеним відповідно до вимог діючого законодавства кредитним договором № б/н від 20.11.2012 року, оскільки передбачений Умовами строк повернення кредитних коштів є таким, що настав.
Відповідач-2 наявність такої заборгованості не спростував.
Тому суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем -2 умов договору, вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, що є підставою для стягнення боргу.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).
Відповідно до п. 3.2.1.2.2.2. ОСОБА_2 клієнт зобов'язаний сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно п.п.3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3.
Відповідно до п. 3.2.1.4.1. ОСОБА_2 за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Відповідно до п. 3.2.1.4.1.1. ОСОБА_2 за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно до п. 3.2.1.4.1.2. ОСОБА_2 при не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 (двадцять чотири) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню.
Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3. ОСОБА_2 у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними.
Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3. ОСОБА_2 при порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно до п. 3.2.1.1.1.13. ОСОБА_2 при порушенні клієнтом якого - не будь з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку проценти та пеню за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості у розмірі, передбаченим даним розділом "ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг ".
Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3. ОСОБА_2 у разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Відповідно до п. 3.2.1.4.9. ОСОБА_2 розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменті утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться де повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Відповідно до п. 3.2.1.4.10. ОСОБА_2 при несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. ОСОБА_2 банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно до 3.2.1.5.1 ОСОБА_2 при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2.5, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Відповідно до п.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано
Відповідно до 3.2.1.5.4 ОСОБА_2 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п.3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Отже, висновок суду про обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі ( в тому числі і щодо періоду, за який стягується пеня), колегія суддів поділяє, вважає його вірним, а доводи апеляційної скарги необґрунтованими.
Щодо доводів відповідача-2 про недійсність договору поруки, штучне створення позивачем ситуації, що дозволяла йому звернутись з позовом до господарського суду Дніпропетровської області, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція дійсності правочину.
Судом встановлено, що в забезпечення виконання відповідачем-2 (позичальником) зобов'язань за договором банківського обслуговування № б/н від 20.11.2012року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "ВЕРУС" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (кредитор) укладений договір поруки № 21120VO18S07Х від 11.11.2013 року (а.с.39).
Пунктом 1 договору поруки сторони визначили обсяг відповідальності поручителя.
Відповідно до п.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.
Відповідно до п.4 договору поруки, за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до вимог ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Судом встановлено, що 10.03.2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено оголошення за № 29074 про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" ідентифікаційний код - 34562954.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.
Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.
Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 10 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.
Оскільки позивач не звертався у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача-1 із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, то позовні вимоги в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське Фінансове Агентство "Верус" заборгованості в розмірі 13 381,75 грн., в тому числі 2 475,74 грн. - заборгованість по процентам, 10 296,73 грн. - пеня, 609,28 грн. - заборгованість по комісії не підлягають задоволенню.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 Господарського процесуального кодексу України). Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.
Враховуючи, що відповідач-2 не спростував висновки оскаржуваного рішення по суті заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апелянта, відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2016 року у справі № 904/1913/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: О.С. Євстигнеєв
Суддя: І.М. Науменко
Підписано в повному обсязі 20.10.2015 року.