Апеляційний суд Житомирської області
Справа №274/2615/16-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 82 КК України Доповідач ОСОБА_2
18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі судове провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Бердичівського місьрайонного суду Житомирської області від 30 серпня 2016 року
з участю прокурора ОСОБА_7
встановила:
ОСОБА_6 засуджено 25.11.2010 року Апеляційним судом Черкаської області за ст. ст. 115 ч.2 п.п.6, 12, 187 ч.4, 70 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 31.03.2016 року зараховано йому період попереднього ув'язнення з 01.09.2008 року по 12.04.2011 року, згідно ст.72 ч.5 КК України. Засуджений відбуває покарання в Бердичівській ВК № 70.
18.04.2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 30.08.2016 року в задоволенні заяви засудженого відмовлено за безпідставністю.
Суд умотивував своє рішення тим, що засуджений за час відбування покарання характеризується посередньо, згідно вироку суду провину в скоєному злочині не визнав, але під впливом виховних заходів змінив своє ставлення до скоєного злочину та звернувся з відповідною письмовою заявою. Визнання вини засудженим під час відбування покарання у виді позбавлення волі, на думку суду, є формальним, бажанням застосування відносно нього ст. 82 КК України, оскільки заява про визнання вини написана ОСОБА_6 в квітні 2016 року після засідання комісії, за результатами якої відмовлено останньому в подачі матеріалів до суду щодо заміни невідбутої частини покарання більш м"яким. Завдана злочином шкода засудженим не відшкодована. Адміністрація виправної колонії не дійшла висновку, що ОСОБА_6 став на шлях виправлення.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати цю ухвалу місцевого суду та застосувати до нього ст.82 КК України. В обгрунтування апеляції засуджений стверджує, що відбув частину покарання, яка дозволяє застосування до нього положення ст.82 КК України. Зазначив, що за час відбування покарання не має стягнень, має одинадцять заохочень.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши ухвалу суду в межах, передбачених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч.3 ст.82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Однак, як убачається з матеріалів провадження, а саме із характеристики на засудженого ОСОБА_6 , адміністрація виправної колонії № 70 не дійшла до висновку, що останній став на шлях виправлення (а.с. 11).
Крім того, відмовляючи в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 , суд першої інстанції взяв до уваги пояснення представника органу, який віддає виконанням покарання, і який заперечив проти задоволення заяви засудженого, а також суд ретельно з'ясував ставлення засудженого до вчиненого ним особливо тяжкого злочину і встановив, що визнання вини ОСОБА_6 під час відбування покарання є формальним, з метою застосуванням щодо нього положень ст. 82 КК України.
З даним висновком суду погоджується і колегія суддів.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги засудженого відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів -
постановила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського місьрайонного суду Житомирської області від 30 серпня 2016 року щодо нього - без зміни.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді: