05 жовтня 2016 року справа № 823/1233/16
м. Черкаси
11 год. 35 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Орленко В.І.,
за участю секретаря - Дудки Г.О.,
представника відповідача ОСОБА_1 - за довіреністю,
представника третьої особи ОСОБА_2 - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор Плюс” до Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3, про скасування постанови,
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор Плюс”, в якому просить: скасувати постанову АА №962263 від 13.08.2009, видану Придніпровським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, в частині накладення арешту на майно, а саме: квартиру під номером 3 (три), загальною площею 31,0 кв.м., житловою площею 17,0 кв.м., що розташована за адресою: м.Черкаси, вул. Калініна, буд. 41 (сорок один).
Позовні вимоги мотивовані тим, що за наявності договору іпотеки від 15.02.2006 №16.06-04/312-КЛ-І, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель товариство з обмеженою відповідальністю “Факторингова компанія “Вектор Плюс” має право, у разі невиконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно. Стверджує, що в даному випадку для накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 31,0 кв.м., житловою площею 17,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Калініна, буд. 41, не було правових підстав, у зв'язку з тим, що договір іпотеки укладено до накладення вказаного арешту і першочергове право на звернення стягнення на предмет іпотеки належить саме позивачу на підставі іпотечного договору. У зв'язку із цим, вважає, що винесення постанови про накладення арешту на вищезазначене майно на користь інших кредиторів, що не є заставодержателями, є протиправним.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що постанова про арешт майна боржника АА №962263 прийнята 13.08.2009 Придніпровським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Нині на виконанні у Придніпровському відділі державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавче провадження ВП №51954486 з виконання судового наказу №711/2602/16-ц, виданого 04.08.2016 Придніпровським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради боргу в сумі 22520,98 грн.
Представник відповідача зазначає, що позивач має право звернутись до відділу державної виконавчої служби та заявити свої вимоги до боржника в рамках відкритого виконавчого провадження.
Представник третьої особи заперечувала проти задоволення позову та пояснила, що позивачем не надано належних документів, які б підтвердили перехід права вимоги до нових кредиторів, тобто факту переходу прав кредитора до позивача не надано.
Заслухавши пояснення та доводи представника відповідача, представника третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 15 лютого 2006 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (Іпотекодержатель) в особі Черкаської філії АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_3 (Іпотекодавець), який є майновим поручителем за виконання ОСОБА_4 зобов'язань, передбачених кредитним договором №16.06-04/312-КЛ від 15.02.2006, укладено іпотечний договір №16.06-04/312-КЛ-І, за яким на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належну йому на праві власності квартиру під номером 93, яка знаходиться у м. Черкаси, по вулиці Калініна, будинок 41 (предмет іпотеки).
28 листопада 2012 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступає правонаступником відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу №15, за яким Банк відповідно до умов даного Договору відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним Договором.
Згідно витягу з Реєстру заборгованості боржників №1-Б від 28.11.2012, Банк відступає Фактору право вимоги заборгованості до Боржника ОСОБА_4 за кредитним договором №16.06-04/312-КЛ від 15.02.2006 на суму 39496,16 грн.
Відповідно до договору про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012, укладеного між публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступає правонаступником відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» (Первісний Іпотекодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (Новий Іпотекодержатель), Сторони домовились, що разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу від 28.11.2012 №15, укладеного між Сторонами, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим Договором.
Згідно витягу з додатку №1 до Договору про відступлення прав за іпотечним договором від 28.11.2012 Новому Іпотекодержателю передано право вимоги за іпотечним договором з ОСОБА_3 за договором від 15.02.2006.
23.08.2016 позивач, звернувшись до нотаріуса, дізнався про те, що на майно третьої особи - ОСОБА_3, в т.ч. на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 15.02.2006 №16.06-04/312-КЛ-І, накладений арешт на підставі постанови Придніпровського відділу ДВС ЧМУЮ АА №962263 від 13.08.2009. На підтвердження вказаної обставини позивч надав до суду Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №66441270 від 23.08.2016.
Посилаючись на те, що накладення арешту на іпотечне майно порушує його права, як іпотекодержателя, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулось до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
За положеннями статті 1 Закону України від 05.06.2003 № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно частиною першою статті 33 Закону № 898-IV, за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону № 898-IV).
За змістом частини шостої статті 3 Закону № 898-IV у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону № 898-IV пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (далі - Закон № 606).
Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно з абз. 6 ч. 3 ст. 5 Закону №606 (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону №606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.
Згідно зі ст. 52 Закону №606 стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
З вищенаведеного вбачається, що існує чіткий перелік підстав, коли на заставлене майно боржника може бути звернено стягнення особою, яка не є заставодержателем.
Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до ст. 55 Закону №606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Отже, норми законодавства України покладали на державного виконавця обов'язок щодо накладення арешту на майно боржника для забезпечення реального виконання рішення. Положення ст. 52 Закону № 606 надають державному виконавцю право накладати арешт на все майно боржника без виключень, в т.ч. і на те, що перебуває в іпотеці.
При цьому, суд враховує, що вартість предмета іпотеки за іпотечним договором від 15.02.2006 перевищує розмір заборгованості боржника іпотекодержателю, що згідно ст. 52 Закону №606 не перешкоджає зверненню стягнення на заставлене майно боржника особою, яка не є заставодержателем.
Судом з'ясовано, що постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції АА №962263 від 13.08.2009 накладено арешт на іпотечне майно - квартиру № 93 загальною площею 31,0 кв.м., житловою площею 17,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Калініна, буд. 41.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №66441270 від 23.08.2016, в реєстрі 13.08.2009 17:09:34 за №13957475 зареєстровано арешт нерухомого майна, підстава обтяження: постанова Придніпровського відділу ДВС ЧМУЮ АА №962263 від 13.08.2009; об'єкт обтяження: квартира за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, у період з 30.05.2008 по 07.07.2012 на виконанні у Придніпровському відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №8001097 з примусового виконання виконавчого листа №2-5067, що виданий 02.01.2008 Придніпровським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави державного мита в сумі 51,00 грн., яке 07.07.2012 закінчено, на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до довідки Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 28.09.2016 №20669, у зв'язку із закінченням терміну зберігання, матеріали вищевказаного виконавчого провадження знищені.
Встановлені в судовому засіданні обставини справи свідчать про те, що нині закінчено виконавче провадження, в рамках якого було накладено арешт на спірну квартиру.
Враховуючи вищезазначені норми Закону № 606, суд приходить до висновку, що рішення про накладення арешту, зокрема в частині накладення арешту на іпотечне майно, а саме: квартиру загальною площею 31,0 кв.м., житловою площею 17,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Калініна, буд. 41, є правомірним та прийнятим на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Більш того, станом на час винесення державним виконавцем постанови від 13.08.2009 про арешт майна боржника АА №962263, права позивача жодним чином порушені не були, оскільки, як зазначалось вище, ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» договір факторингу № 15 з ПАТ «Сведбанк» уклало 28.11.2012, тобто набагато пізніше після винесення державним виконавцем постанови від 13.08.2009.
Суд також звернув увагу на невідповідність номеру квартири, що визначений в позовній заяві (№3), номеру квартири за іпотечним договором (№93).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону №606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі: направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
Частина 1 статті 50 Закону №606 передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Враховуючи вищевикладене, з оглядку на те, що виконавче провадження ВП №8001097 було закінчено на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону №606, суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності правових підстав для зняття арешту з майна боржника, у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Суд також враховує, що нині на виконанні у Придніпровському відділі державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебуває виконавче провадження ВП №51954486 з виконання судового наказу №711/2602/16-ц, виданого 04.08.2016 Придніпровським районним судом м. Черкаси, про стягнення з ОСОБА_3 на користь комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради боргу в сумі 22520,98 грн.
Таким чином, у задоволенні вимог позивача про скасування постанови Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції АА №962263 від 13.08.2009 в частині накладення арешту на іпотечне майно, а саме: квартиру загальною площею 31,0 кв.м., житловою площею 17,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Калініна, буд. 41, суд відмовляє у зв'язку із необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.І. Орленко
Повний текст постанови виготовлений 10.10.2016.