Справа № 130/141/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Камінський В. П.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
11 жовтня 2016 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області на постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач в січні 2016 року звернувся до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області з адміністративним позовом в якому просив: визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі щодо припинення виплати позивачу пенсії по віку неправомірними; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі поновити їй пенсію по віку з моменту припинення, а саме з 01.04.2015; допустити до негайного виконання рішення суду в межах стягнення за один місяць; судові витрати в розмірі 487,20 грн. стягнути з відповідача.
Постановою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11.02.2016 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.НОМЕР_1, як отримувачу пенсії за віком.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі з 01.04.2015 поновити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.НОМЕР_1, виплату пенсії за віком.
Стягнено з управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.НОМЕР_1, судові витрати в сумі 551,20 грн.
Постанову суду звернено до негайного виконання.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.08.2001 ОСОБА_2 прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування, 01.09.2001 присвоєно дев'ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування, 02.06.2006 назву посади змінено на "начальник загального відділу".
З вересня 2007 року перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі, як отримувач пенсії по віку, призначену відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно листа управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринці та Жмеринському районі № 373/02-3-33/02-1 від 03.04.2015 позивачу призупинено виплату пенсії за віком, тимчасово з 01.04.2015 по 31.12.2015 у зв'язку із змінами пенсійного законодавства, з посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 (далі - Закон № 213-VIII) та ч. 7 ст. 21 положень Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493-III від 07.06.2001 (далі - Закон № 2493-III), оскільки, позивач працює та перебуває на державній службі.
Вважаючи порушенням своїх прав з боку пенсійного органу та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2493-III вказано, що дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Згідно ст. 22 Закону № 2493-III до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Статтею 21 Закону № 2493-III зазначено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і посад. Пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу, за рахунок внесків до Пенсійного фонду України, що сплачуються відповідно до закону.
Таким чином, посадові особи органів місцевого самоврядування в частині оплати праці та пенсійного забезпечення прирівнюються до державних службовців відповідних категорій.
В силу вимог ч. 7 ст.21 Закону № 2493-III (в редакції, що діяла до 01.04.2015) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.
З 01.04.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015, яким внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до п. 9 Закону № 213-VIII, частину сьому статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються". Таким чином з 1 квітня 2015 року в законі існувала пряма заборона щодо виплати пенсії посадовим особам органам місцевого самоврядування, до яких відноситься позивач.
Крім того, п. 17 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VІІІ від 24.12.2015 (далі - Закон №911-VІІІ) вказану норму викладено в іншій редакції: "У частині сьомій статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" цифри і слова "1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року" замінити цифрами і словами "1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року".
Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, цей Закон набирає чинності з 01 січня 2016 року.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №213-VIII зазначено, що порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.
Отже, під час розгляду даної справи застосуванню підлягає спеціальний закон, який регулює правовідносини пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців та прирівняних до них осіб - посадових осіб органів місцевого самоврядування, яким є, зокрема, Закон № 213-VIII.
Враховуючи те, що позивач по даний час працює та перебуває на державній службі, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач з урахуванням приписів Закону №213-VIII та Закону №911-VIII правомірно не здійснював позивачу виплату пенсії з 01.04.2015.
Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19.07.2016 (справа №К/800/6387/16).
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової, про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Жмеринці та Жмеринському районі Вінницької області задовольнити повністю.
Постанову Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 лютого 2016 року - скасувати та прийняти нову.
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.