73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
11 жовтня 2016 року Справа № 923/896/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд", м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Югком", с. Новомиколаївка
Іванівського району Херсонської області
про стягнення 38399,98 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Югком" заборгованість у розмірі 38399,98 грн., з якої: 18438,69 грн. - заборгованість зі сплати лізингових платежів, 3591,50 грн. - сума пені, 421,64 грн. - сума 3% річних, 1212,35 грн. - сума інфляційних втрат, 2765,80 грн. - сума штрафу, 1700,00 грн. - додаткові витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса та 10270,00 грн. - сума штрафу за дострокове розірвання договору. Судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано посиланнями на умови договору фінансового лізингу № 3179-01/09/14-Н від 17.09.2014р., на положення ст.ст. 7, 10, 11, 17 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 759, 774 ЦК України та ст.ст. 193, 216, 218, 230 ГК України.
30 вересня 2016 року до суду від позивача у справі надійшло клопотання, в якому позивач просить суд розглянути дану справу без його участі, на підставі наявних у справі доказів. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Представник позивача у судове засідання 11.10.2016р. не з'явився
Представник відповідача у судове засідання 11.10.2016р. не з'явився, відзиву на позовну заяву та інших витребуваних судом доказів не надав, про причини неявки і ненадання витребуваних доказів суд не повідомив, не зважаючи на ті обставини, що належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Копія ухвали про порушення справи від 18.08.2016р. та копія ухвали від 20.09.2016р., які були направлені судом на юридичну адресу відповідача (75410, Херсонська область, Іванівський район, с. Новомиколаївка, вул. Дружби буд. 27-А) повернулись до суду з поміткою поштового підприємства "За зазначеною адресою не проживає".
Відповідно до витягу з ЄДРЮОФОП, місцезнаходженням юридичної особи ТОВ "Югком" є - 75410, Херсонська область, Іванівський район, с. Новомиколаївка, вул. Дружби буд. 27-А.
Таким чином, всі 2 ухвали суду було надіслано відповідачу за належною юридичною адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до п.3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі, якщо копію ухвали про порушення провадження у справі, призначення її до розгляду, відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (повідомленою стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника сторони справа може бути розглянута без його участі, якщо неявка представника не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, суд повідомляв відповідача про час і місце розгляду справи за адресою зазначеною в ЄДР. Відповідач з огляду на наведений зміст Постанови Пленуму Вищого господарського суду України вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання може бути підставою для відкладення розгляду справи, коли з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.
Суд не визнавав явку представників сторін у судове засідання обов'язковою.
Отже, неявка у судове засідання представника відповідача не унеможливлює розгляд справи № 923/896/16, не є підставою для відкладення її розгляду.
За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 17 вересня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (надалі - лізингодавець або позивач) і товариством з обмеженою відповідальністю Югком" (надалі - лізингоореджувач або відповідач) був укладений договір фінансового лізингу № 3179-01/09/14-Н до Генерального договору № 3179 від 17.09.2014 р. (надалі - договір).
Згідно п.1.1. договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, у тимчасове володіння та користування за плату майно (надалі - предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються у відповідному договорі фінансового лізингу, що є невід'ємною частиною договору, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Позивач зазначає, що свої договірні зобов'язання виконав своєчасно, належним чином та у повному обсязі. Зокрема, придбав предмет лізингу - автомобіль ЗАЗ Sens, 2014 року випуску, № шасі Y6DTF488PE0335771, № двигуна 307000Е0822130, № державної реєстрації АА 4165 ОК та передав його у користування відповідачу на підставі акту приймання-передачі від 03.10.2014р..
Відповідно до 2 розділу договору, відповідач повинен сплачувати лізингові платежі, які складаються з авансового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та винагороду (комісію) лізингодавця, в порядку, строки та у розмірі згідно з Графіком внесення лізингових платежів (додаток № 1 до договору).
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги стверджує, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань за договором у період з 03.08.2015р. по 09.02.2016р. не було здійснено повної сплати лізингових платежів, а саме:
- несплата лізингового платежу за серпень 2015 року на суму 2764,50 грн. відповідно до рахунку № 94640 від 03.08.2015р., належного до сплати відповідно до Графіку внесення лізингових платежів від 22.04.2015р., не пізніше 03.08.2015р.;
- несплата лізингового платежу за вересень 2015 року на суму 2723,22 грн. відповідно до рахунку № 99661 від 03.09.2015 р., належного до сплати відповідно до Графіку внесення лізингових платежів від 22.04.2015р., не пізніше 03.09.2015р.;
- несплата лізингового платежу за жовтень 2015 року на суму 2680,66 грн. відповідно до рахунку № 104925 від 05.10.2015р., належного до сплати відповідно до Графіку внесення лізингових платежів від 22.04.2015р., не пізніше 03.10.2015р.;
- несплата лізингового платежу за листопад 2015 року на суму 2636,80 грн. відповідно до рахунку № 110230 від 03.11.2015р., належного до сплати відповідно до Графіку внесення лізингових платежів від 22.04.2015р., не пізніше 03.11.2015р.;
- несплата лізингового платежу за грудень 2015 року на суму 2591,59 грн. відповідно до рахунку № 115603 від 03.12.2015р., належного до сплати відповідно до Графіку внесення лізингових платежів від 22.04.2015р., не пізніше 03.12.2015р.;
- несплата лізингового платежу за січень 2016 року на суму 2544,98 грн. відповідно до рахунку № 119 від 05.01.2016р., належного до сплати відповідно до Графіку внесення лізингових платежів від 22.04.2015р., не пізніше 03.01.2016 р.;
- несплата лізингового платежу за лютий 2016 року на суму 2496,94 грн. відповідно до рахунку № 5285 від 03.02.2016р., належного до сплати відповідно до Графіку внесення лізингових платежів від 22.04.2015р., не пізніше 03.02.2016р.
Таким чином, внаслідок неповної сплати відповідачем вищевказаних лізингових платежів, у останнього виникла заборгованість у сумі 18438,69 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем, на адресу відповідача було направлено лист-вимогу (вих. № 892-УПК від 30.11.2014р.) щодо сплати заборгованості у розмірі 6827,51 грн.. Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
З огляду на викладені обставини, позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 18438,69 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 3591,50 грн. пені, 421,64 грн. 3% річних, 1212,35 грн. інфляційних втрат, 2765,80 грн. штрафу, 1700,00 грн. додаткових витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса та 10270,00 грн. штрафу за дострокове розірвання договору.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" підлягають задоволенню, з наступних підстав.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно приписів статей 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.
Згідно з частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізиноодержувачем періодичних лізингових платежів.
В силу ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв об'єкт лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі від 03.10.2014р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками (а.с. 31).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як підтверджено матеріалами справи, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань за договором у період з 03.08.2015р. по 03.02.2016р. не було здійснено повної сплати лізингових платежів на загальну суму 18438,69 грн.
Як вбачається з Графіку внесення лізингових платежів від 22.04.2015р. (а.с. 28), відповідач повинен був сплачувати черговий лізинговий платіж (відшкодування частини вартості об'єкта лізингу та сплата процентів і комісій) 3 числа поточного місяця користування об'єктом лізингу.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, відповідач повинен був оплатити виставлені позивачем рахунки за період з 03.08.2015р. по 03.02.2016р не пізніше 3 числа поточного місяця (а.с. 40-46).
Пункти 3 та 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлюють, що лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором фінансового лізингу або законодавством та вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Також, умовами пункту 11.2.1. договору, передбачено, що лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку відмовитись (розірвати) від договору та вилучити предмет лізингу у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений договором, та прострочення оплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого графіком платежів.
Пунктом 11.4. договору передбачено, що якщо протягом 20 календарних днів з дати направлення лізингоодержувачу листа-вимоги щодо сплати заборгованості, лізингоодержувач не усуне порушення, лізингодавець направляє на юридичну адресу лізингоодержувача цінний лист з описом вкладення або вручає нарочно повідомлення про відмову від договору (його розірвання) і повернення предмета лізингу із зазначенням терміну та місця його передачі лізингодавцю.
При цьому, у разі відмови лізингоодержувача від передачі (повернення) предмета лізингу лізингодавцю, лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання/знаходження або ремонту без будь-яких дозволів лізингоодержувача (у тому числі, але не виключно, у беззаперечному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або відповідного рішення суду) з покладанням на лізингоодержувача понесених витрат.
Також право на дострокову відмову (розірвання) лізингодавцем від договору передбачено в пунктах 1 і 2 ст. 611, ст. 615 та ч. 2 ст. 598 ЦК України.
Керуючись ч.2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п. 11.4. договору, позивач повідомив відповідача про відмову від договору шляхом направлення повідомлення про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу від 25.12.2014р.
Вимога про повернення предмета лізингу не була виконана відповідачем добровільно. Позивачу не вдалося самостійно вилучити предмет лізингу.
На підставі п.11.4. договору та п.2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" позивач скористався своїм правом на вилучення (повернення) предмету лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Виконавчий напис був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 04.02.2015р. зареєстрованим в реєстрі за № 109.
Згідно п.11.6. договору датою розірвання договору вважається дата фактичного повернення лізингоодержувачем предмета лізингу лізингодавцю або дата вилучення предмета лізингу.
Матеріали справи свідчать, що позивачу 09.02.2016р. був повернути предмет лізингу за договором, що підтверджується актом повернення (вилучення) майна з фінансового лізингу за договором фінансового лізингу № 3179-01/09/14-Н від 17.09.2014р.
Отже, договір фінансового лізингу № 3179-01/09/14-Н є розірваним з 09.02.2016р.
З огляду на вищевстановлені обставини, оскільки строк сплати лізингових платежів за період з 03.08.2015р. по 03.02.2016р. настав та враховуючи те, що договір фінансового лізингу припинив 09.02.2016р. свою дію, суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення основної заборгованості за договором фінансового лізингу в сумі 18438,69 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Підпунктом 7.1.1. договору сторони встановили, що за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Також у п.7.1.2. договору сторони встановили, що у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, крім пені, передбаченої п.7.1.1. договору, відповідач) оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 до 10 днів - у розмірі 5% від суми простроченої заборгованості, від 11 до 20 днів - 10% від суми простроченої заборгованості, понад 20 днів - 15% від суми простроченої заборгованості.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що дані розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку із чим, вимоги в частині стягнення суми штрафу у розмірі 2756,80 грн., суми пені у розмірі 3591,50 грн., суми 3% річних у розмірі 421,64 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 1212,35 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса та штрафу за дострокове розірвання договору, то суд зазначає наступне.
Так, відповідно до умов п.11.8. договору, в разі відмови (розірвання) від договору, за рахунок лізингоодержувача здійснюються всі витрати, понесені лізингодавцем у зв'язку з виконанням цього договору (в тому числі, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, тощо).
Матеріали справи свідчать, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач змушений був відмовитись від договору та витребувати повернення предмету лізингу. В свою чергу, відповідач не виконав вимогу позивача повернути предмет лізингу у встановлені строки, що призвело до необхідності вчинення позивачем виконавчого напису нотаріуса про примусове повернення предмета лізингу, у відповідності до умов ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та пункту 11.4. договору. В наслідок чого позивач поніс додаткові витрати, що підтверджується рахунком № 14 від 04.02.2015р. та платіжним дорученням № 2788 від 06.02.2015р. (а.с. 49, 50).
Також згідно п.7.1.10. договору, за дострокове розірвання відповідного договору за ініціативою лізингоодержувача відповідно до п.11.11. договору або у разі дострокового розірвання за ініціативою лізингодавця у разі настання обставин, передбачених п.11.2. договору, останній сплачує на користь лізингодавця штраф у розмірі 10% від вартості предмета лізингу згідно з відповідним договором.
Оскільки відповідач порушив умови договору, позивач змушений був достроково розірвати договір фінансового лізингу, зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити штраф за дострокове розірвання договору.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса та штрафу за дострокове розірвання договору, судом встановлено, що дані розрахунки є вірними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, вимоги в частині стягнення суми витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 1700,00 грн. та суми штрафу за дострокове розірвання договору у розмірі 10270,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1378,00 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Югком" (75410, Херсонська область, Іванівський район, с. Новомиколаївка, вул. Дружби буд. 27-А, код ЄДРПОУ - 25024668) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, 35-А, офіс 301, код ЄДРПОУ - 37859096) суму заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 18438,69 грн., суму пені у розмірі 3591,50 грн., суму 3% річних у розмірі 421,64 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1212,35 грн., суму штрафу у розмірі 2765,80 грн., суму витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 1700,00 грн., суму штрафу за дострокове розірвання договору у розмірі 10270,00 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.
Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.10.2016р.
Суддя С.В. Нікітенко