ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.10.2016Справа №910/15864/16
За позовом Приватного підприємства «Шік-Транс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон»
про визнання договору недійсним та стягнення 50500 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Афанасьєв О.М. (представник за довіреністю).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про визнання недійсним укладеного між сторонами договору фінансового лізингу № 002504 від 03.06.2015 та стягнення з Відповідача 50500 грн. перерахованих на підставі договору коштів. Позов мотивований тим, що указаний Договір не відповідає вимогам закону, порушує права та законні інтереси Позивача, не спрямований на настання правових наслідків щодо лізингу, його умови виключають та обмежують відповідальність лізингодавця, або взагалі не покладають на нього будь-якої відповідальності, допускають односторонню відмову від виконання умов договору та односторонню зміну його умов, передбачають для лізингоотримувача непропорційно великі санкції в разі відмови його від договору та не встановлюють аналогічних санкції для лізингодавця та завдають шкоди Позивачу.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи, що при укладенні Договору Позивач прочитав та погодився на умови Договору, підписавши його, а отже вважав Договір вигідним для себе, зрозумілим та зобов'язався виконувати, не вважав Договір таким, що порушує права Позивача, та вільно обирав контрагента - Відповідача, і уклав Договір на погодженим з ним умовах.
Позивач у засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Позивача про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення - ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження Позивача згідно відомостей з ЄДР та була отримана Позивачем, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, тому будь-які несприятливі наслідки ненаправлення представників покладаються на Позивача відповідно.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
03.06.2015 між Відповідачем, як лізингодавцем, та Позивачем, як лізингоодержувачем, було укладено Договір фінансового лізингу №002504 (далі - Договір), за умовами якого, лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно - Предмет лізингу, визначений у п. 3.1 Договору, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі згідно з умовами цього Договору.
На виконання умов п. 8.2.1 (а) ст. 8 Договору Позивачем на підставі платіжного доручення №119 від 08.06.2015 було перераховано Відповідачу 50500 грн. комісії.
Позивач вважає, що умови Договору не відповідають вимогам чинного законодавства, є несправедливими та порушують права Позивача як суб'єкта господарювання та споживача лізингових послуг.
На його думку зокрема умови, викладені в пунктах 3.5, 5.8, 3.4, 4.3.1, 4.3.2, 4.3.5, 4.3.6, 5.1, 5.3, 5.4, 5.5, 5.11, 6.5, 6.8, 8.3, 8.8, 8.12, 8.13, 10.1, 10.3, 12.2, 12.3, 12.4, 12.8, 12.11, 12.12, 12.13, 16.2, 16.3 Договору, є несправедливими, самостійно або в поєднанні з іншими умовами порушують права та інтереси лізингоотримувача, і що Договір забезпечує захист інтересів лише лізингодавця, що свідчить про очевидну диспропорцію між правами та обов'язками сторін.
Також на думку Позивача умовами Договору нечітко визначено підстави зміни вартості платежів, розміру предмета лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови, що надає лише одному учаснику правовідносин, лізингодавцю, право збільшувати платежі та вартість у формально правильній поведінці і позбавляє іншого учасника, лізингоотримувача, можливості будь-яким чином впливати на зміну істотних умов договору.
Позивач переконаний, що Договір укладений таким чином (зокрема п.п. 3.5, 5.8, 3.4 Договору), що дозволяє лізингодавцю трактувати умови Договору на свою користь, при цьому, адекватної відповідальності за невиконання лізингодавцем пункти Договору не містять.
Позивач не погоджується та вважає несправедливими умови Договору:
- які дозволяють лізингодавцю залишати Предмет лізингу в своєму салоні в разі не надання лізингоодержувачем відповідного платіжного доручення про сплату, навіть якщо фактично сплата відбулась, та з подальшим розірванням договору та поверненням предмету Лізингу у випадку непогашення боргу у встановлені Договором строки (п. 8.5 Договору);
- які надають право лізингодавцю вилучати об'єкт лізингу за ненадання його до огляду лізингодавцю та з ним платіжного доручення про сплату лізингового платежу, і де не прописано механізм процедури, місце та строки огляду та надання платіжного доручення (п. 4.3.2 Договору);
- які надають право розірвати Договір в односторонньому порядку за умови невиконання лізингоодержувачем умов Договору, при цьому лізингодавець не зобов'язаний завчасно повідомляти лізингоодержувача про розірвання Договору (4.3.5 Договору);
- які надають право лізингодавцю в односторонньому порядку розірвати Договір у випадку неможливості продавця здійснити продаж та/або поставку Предмета лізингу, який визначив лізингоодержувач по причинам, які не залежать від лізингодавця, та що у такому випадку лізингодавець повертає лізингоодержувачу кошти на умовах п. 12.12 Договору, тобто не повністю, та в сукупності з умовою, що лізингодавець наперед отримує комісію за організацію та комісію за передачу предмета лізингу і буде залишатись власником придбаного предмету лізингу аж до його викупу (п.п. 4.3.6, 2.1, 5.2, 5.4, 8.2.1, розділ 11 Договору, додатки 1, 2 до Договору);
- які покладають на лізингоодержувача обов'язок сплачувати авансовий платіж у порядку та строки, визначені Договором, та натомість, якщо лізингоодержувач такі свої обов'язки не виконає, і від нього не надійшла письмова заява про продовження строку сплати протягом 10 днів після його закінчення, лізингодавець має право розірвати Договір в односторонньому порядку без попередження Лізингоодержувача (п. 5.1. Договору);
- які звільняють лізингодавця від відповідальності за будь-яке пошкодження та/або втрату Предмета лізингу, які можуть виникнути прямо або опосередковано в результаті невиконання лізингоодержувачем будь-яких умов даного Договору, тоді як Предмет лізингу може бути переданий лізингоотримувачу не раніше ніж через 50 робочих днів після виконання 7ми умов лізингоотримувачем (п.п. 5.1, 5.3 Договору).
Також Позивач вважає несправедливими умови Договору, які покладають на лізингоодержувача, у разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту повної сплати авансового платежу - одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета лізингу, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію, натомість у разі зменшення вартості - комісія поверненню не підлягає.
Крім того, Позивач посилається, що є несправедливими, а отже порушують його охоронювані законом права та інтереси наступні умови Договору:
- п. 5.5, за яким, у сукупності з наведеними нормами та п. 5.4 лізингоотримувач не лише не вправі відмовитись від Договору у разі збільшення вартості в односторонньому порядку, і ще згідно з п. 12.12 буде оштрафований у разі, якщо не зможе оплатити здороження предмету лізингу;
- п. 5.11, який надає право лізингодавцю змінювати строки поставки предмету лізингу в разі недотримання лізингоотримувачем строків сплати авансових платежів, тоді як аналогічного права здійснювати затримку платежів в разі затримки поставки предмету лізингу Договір не передбачає;
- п. 6.5, який зобов'язує лізингоодержувача за власний рахунок забезпечити відповідність Предмета лізингу всім нормативним вимогам та вносити такі зміни, модифікації та доповнення, які можуть час від часу вимагатися нормами законів та/або підзаконних актів; Позивач вважає цю умову абсурдною, тому що її в принципі не можливо лізингоотримувачу виконати, оскільки він не є виробником предмета лізингу.
- п. 6.8, у якому підписавши Договір лізингоодержувач підтвердив, що його повідомили та попередили про всі особливі властивості Предмета лізингу, які можуть бути небезпечними для лізингоодержувача та третіх сторін, навколишнього середовища або призвести до пошкодження Предмета лізингу під час його використання, а також підтвердив, що в подальшому візьме на себе всю відповідальність за будь-яку шкоду фізичним, юридичним особам, будь-яким іншим установам внаслідок використання, зберігання, володіння або інших операцій з Предметом лізингу, тоді як на думку лізингодавця покладення на нього такої відповідальності є абсурдним тим більше до того, як отримає предмет лізингу, і при цьому враховуючи, що обумовлена договором «безумовна» відповідальність суперечить закону, оскілки потребує доведення;
- п. 8.3, згідно з яким у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни;
- п. 8.8, 8.12 за якими коригування розміру лізингових платежів у випадках, передбачених цим договором, не призводить до збільшення загальної вартості предмета лізингу, а індексує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) лізингодавця в частині витрат на фінансування предмета лізингу, та що розмір лізингової плати може індексуватися залежно від конвертації гривні в іноземну валюту залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, і що у разі відмови лізингоодержувача від підписання додаткової угоди про зміну розмірів лізингових платежів та/або акту коригування вартості Предмета лізингу лізингодавець має право розірвати даний Договір, а Лізингоодержувач зобов'язаний повернути лізингодавцю Предмет лізингу;
- сукупність пунктів 5.4, 8.3, 8.8, 8.12, за якими розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися залежно від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, що вплине на вартість предмета лізингу, але жодної формули перерахунку не передбачає, разом з правом лізингодавця на односторонню зміну лізингових платежів.
- п.п. 8.4 та 8.13, згідно з яким лізингодавець може письмово повідомити лізингоодержувача про суму лізингового платежу, але у разі відмови лізингоотримувача від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів та вартості предмета лізингу лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір, вимагати повернення предмета лізингу, не повертаючи сплачені платежі;
- п.п 10.1, 10.3, згідно з якими з моменту передачі Предмету лізингу лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, та разом з цим має бути здійснене фактичне страхування предмета лізингу на користь Лізингодавця, тобто лізингоотримувач зобов'язаний і застрахувати на користь Лізингодавця, і нести ризик випадкового знищення або загибелі Предмету лізингу, і ще перерахувати суму оплати страхового полісу на рахунок Лізингодавця;
- п. 12.2, який передбачає, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів, лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингодавцю пеню 0,15 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, починаючи від дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного в Додатку № 2 до Договору, до дня фактичної оплати цього платежу включно, і дане положення Позивач також вважає таким, що суперечить діючому законодавству та є несправедливим.
Позивач також не погоджується з умовами (п. 12.3) Договору, які зобов'язують його у випадку використання Предмета лізингу не за призначенням, невиконання обов'язку з утримання його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації, інструкції виробника Предмета лізингу, неподання інформації про місцезнаходження Предмета лізингу, порушення умов п. 4.2 Договору (за виключенням п.п. 4.2.3., 4.2.7, 4.2.8), сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 10% від загальної вартості Предмета лізингу на момент укладення цього Договору за кожен окремий випадок такого порушення. І також, що за створення перешкод представникам лізингодавця в інспектуванні Предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 5% від загальної вартості Предмета лізингу на момент укладення даного Договору за кожен випадок такого порушення (п.12.4 Договору).
Позивач також вважає несправедливими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права Позивача умови Договору:
- п. 12.11, що якщо в результаті невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем умов Договору порушені майнові інтереси або ділова репутація лізингодавця, лізингоодержувач відшкодовує заподіяні збитки в повному обсязі, тоді як аналогічної відповідальності для лізингодавця договір не містить;
- п. 12.12, що у випадку розірвання Договору лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі Предмета лізингу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми авансових платежів, і комісія лізингоодержувачу не повертається. Позивач вважає що передбачені надміру великі санкції для лізингоодержувача, але дзеркальної норми з санкціями за розірвання Договору лізингодавцем Договір не містить;
- п.12.13, що у випадку необґрунтованої відмови від прийняття Предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості Предмету Лізингу, зазначеної у Договорі та Додатку № 1 до Договору;
- п.п. 16.2, 16.3, що лізингоодержувач може свої права і обов'язки за Договором передавати третім особам тільки з попередньої письмової згоди лізингодавця, крім випадків передбачених п. 4.4.6 Договору, натомість лізингодавець може передати свої права і обов'язки за Договором третім особам в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це Лізингоодержувача;
Позивач вважає, що у Договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених Договором та законом, звужені обов'язки та значно розширені права лізингодавця, зокрема виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоодержувача. У пунктах 12.2, 12.3, 12.4, 12.8, 12.11, 12.12, 12.13 Договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафів, пені, але при цьому адекватного захисту його прав від неналежного виконання договірних зобов'язань лізингодавцем умови договору не передбачають. Позивач вважає, що Договором установлено право лізингодавця змінювати та розривати договір в односторонньому порядку, однак таке право не передбачається для лізингоодержувача, якому встановлено жорсткі зобов'язання та непропорційно великий розмір штрафу.
Позивач вважає, що Договір суперечить, зокрема загальним засадам цивільного законодавства та основі, на який ґрунтується інститут зобов'язання - справедливості, добросовісності та розумності (ст.ст. 3, 509 ЦК України), та що Договір не спрямований не реальне настання правових наслідків, обумовлених ним (ст. 203 ЦК України).
Також Позивач вважає, що укладений ним Договір не відповідає вимогам закону та вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ст. 207 ГК України), що умови Договору є нікчемними, оскільки умови Договору виключають та обмежують відповідальність лізингодавця, а у деяких випадках - взагалі не покладають на нього, як на зобов'язану сторону, певних обов'язків, та оскільки умови Договору допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку лізингодавця та односторонню зміну ним умов Договору, і також оскільки умови Договору вимагають від лізингоодержувача сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від Договору і не встановлюють аналогічної санкції для лізингодавця.
Окрім того, вимоги позову обгрунтвоані порушенням при укладенні договору норм 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки Відповідач вважає себе споживачем послуги лізингу.
Суд дослідив усі доводи Позивача та ставиться до них критично з огляду на наступне.
Договором є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Про те, що на момент укладення Договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору та бажали настання цивільних прав та обов'язків, свідчать підписи сторін на спірному договорі.
Укладаючи Договір сторони були вільними в його укладені та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін.
Як Позивач, так і Відповідач під час укладення Договору були вільними в його укладенні та могли укласти договір на визначених умовах, запропонувати внести зміни до договору щодо пунктів, з якими сторони не погоджуються, або ж відмовитись від його укладення взагалі та укласти договір з іншим контрагентом, або на інших умовах.
При укладенні Договору представник Позивача 10.06.2015 підписав заяву, що уважно прочитав та зрозумів умови Договору та отримав повну інформацію.
Відтак, укладаючи Договір Позивач вважав його умови вигідними для себе, зрозумілими та був обізнаний з усіма умовами Договору, які зобов'язався виконувати, не вважав Договір несправедливим або таким, що порушує права Позивача, та вільно обираючи контрагента уклав Договір на погодженим з ним умовах.
Отже, оскільки укладення Договору на викладених у ньому умовах було власним вільним вибором Позивача, який погодився підписавши Договір, то судом посилання Позивача на несправедливість умов Договору, фізичну неможливість виконання деяких з його умов, дисбаланс на користь Відповідача у договорі між правами, зобов'язаннями та санкціями, які можуть бути покладені на сторін, відхиляються, і з цієї з підстави відхиляються посилання на нечіткість умов Договору.
Щодо того, що Договір суперечить закону в частині права лізингодавця на односторонні відмови від Договору та зміни його умов, то суд зауважує, що дані умови Договору передбачають добровільне їх виконання з боку сторін, але жодним чином не обмежують право сторін висловити свою незгоду з відповідними заявами або діями іншої сторони, як то заява про розірвання договору чи підвищення суми лізингового платежу, у претензійному або судовому порядку. Так само щодо договірного розподілу відповідальності між сторонами, у тому числі за завдану третім особам шкоду, то суд знову ж таки зазначає, що це є передбачений сторонами добровільний порядок врегулювання випадків завдання шкоди, який не виключає права кожної зі сторін висловити свою незгоду з відповідними заявами або діями іншої сторони у претензійному або судовому порядку.
Розподіл відповідальності за ризик загибелі предмету лізингу та розміри санкцій також були погоджені сторонами, та зокрема Позивачем, при укладенні Договору.
Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст.215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до абз. 4 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Усупереч посиланням Позивача, не спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, перед судом належними засобами доказування не доведена.
А наведені Позивачем обставини, що на даний час, вже після укладення Договору, Позивач дійшов висновку, що Договір для нього є невигідним, побачив у умовах Договору дисбаланс не на свою користь, не є встановленими законом підставами для визнання Договору недійсним.
Невідповідність Договору нормам закону Позивачем перед судом не доведена, як в цілому, так і щодо конкретних умов Договору, а саме Позивач не навів яким саме конкретним нормам цивільного, а зокрема - лізингового законодавства, суперечать умови Договору.
Наведені у Договорі умови щодо покладення на Позивача відповідальності за невиконання його умов у вигляді пень та штрафів, а також набуття Відповідачем у зв'язку з цим права розірвати Договір не суперечать нормам цивільного та лізингового законодавства, і протилежного Позивач не довів.
Обставина укладення Позивачем Договору на умовах, які, як він потім дійшов висновку, Позивач не спроможний виконати, які вважає нечіткими, не збалансованими та діючими у більшій мірі на користь Відповідача також за приписами ст. 203 ЦК України не є підставою для визнання Договору недійсним.
Посилання Позивача на ст. 207 ГК України судом відхиляються, оскільки встановлюють умови нікчемності для типових договорів і договорів приєднання, яким спірний Договір лізингу не є.
Також судом не приймаються посилання Позивача на Закон України «Про захист прав споживачів», оскільки споживачем, права якого захищаються на підставі вказаного Закону, є лише громадянин (фізична особа), тоді як у даному спорі Позивач є юридична особа, отже на якого дія даного закону не поширюється.
Отже, Позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що оскаржуваний ним Договір в момент його укладення суперечив наведеним Позивачем нормам закону.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання Договору недійсним із наведених Позивачем обґрунтувань позову через їх фактичну недоведеність, та їх відхиляє.
Позаяк недійсність оспорюваного Договору перед судом не доведена, то у суду відсутні підстави задовольняти вимоги про повернення одержаного за недійсним правочином (ч. 2 ст. 208 ГК України), і тому у задоволенні вимоги про стягнення 50500 грн. перерахованої за Договором комісії суд також відмовляє.
Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Позивача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.10.2016
Суддя Сташків Р.Б.