Справа № 22-ц/793/2205/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 5 Савранський О. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Демченко В. А.
19 жовтня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоДемченка В. А.
суддівПодороги В. М., Василенко Л. І.
при секретаріАнкудінові О. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача ЖБК «Машзавод», в особі голови кооперативу ОСОБА_8, до ОСОБА_6, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_10,ІНФОРМАЦІЯ_2, про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, -
Позивач ОСОБА_7 звернувся до суду з даним позовом та просив визнати спільним сумісним майном подружжя трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя між позивачем та відповідачем, а сааме, поділити квартиру по 1/2 частині кожному, визнати за ним право власності на 1/2 частину даного нерухомого майна.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 21 січня 2016 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідач ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_11 вимоги позову не визнали повністю, посилаючись на те, що позивач кошти за кооперативну квартиру не сплачував, почав сплачувати лише після розлучення, він не являється членом кооперативу, а тому ніякого майнового відношення до квартири не має. Також, проживати разом з ним в одній квартирі вона з дітьми не може. Крім цього, відсутні докази про можливий з технічної сторони реальний поділ квартир по 1/2 частині.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено та визнано спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6 трикімнатну кооперативну квартиру АДРЕСА_1, визнано рівними розмір часток подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у трикімнатній кооперативній квартирі АДРЕСА_1, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнано за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, стягнуто з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1005,48 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на рішення, в якій просить скасувати рішення, так як вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухваливши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача частково та виділити позивачу 1/4 частину спірної квартири, призначивши для цього судово-будівельну експертизу.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, інші сторони по справі, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду в засідання не з'явились, не повідомивши про причини неявки, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції до залишення без змін з наступних підстав.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Так, за матеріалами справи колегією суддів установлено, що 15 листопада 2011 року рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області було розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, зареєстрований 05 листопада 1994 року відділом РАГСу Корсунь-Шевченківської районної ради народних депутатів (а.с.9).
Від даного шлюбу подружжя має двох синів, один із яких малолітній ОСОБА_9 (а.с.33-34).
За період перебування у шлюбі, а саме протягом 2002 - 2012 років, подружжям був повністю сплачений пайовий внесок за кооперативну трикімнатну АДРЕСА_1 загальною площею 55,6 кв.м., жилою площею 35,7 кв.м., яка розташована на другому поверсі будинку в сумі 4867,00 грн.
Дані обставини встановлені рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 червня 2014 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою, а саме, суд встановив між сторонами порядок користування квартирою і ОСОБА_7 виділено в користування жилу кімнату №3 площею 17,2 кв.м. з балконом площею 2,2 кв.м, а ОСОБА_6 - жилу кімнату №4 площею 11,6 кв.м. з лоджією площею 2,5 кв.м. та жилу кімнату №5 площею 6,9 кв.м. У загальному користуванні залишено коридор, кухню, туалет, ванну кімнату. Рішення набрало законної сили 04 вересня 2014 року (а.с.14-16).
Відповідно до копії довідки ЖБК «Корсунь-Шевченківський машзавод» №24 від 11 листопада 2012 року встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є членами ЖБК «Корсунь-Шевченківський Машзавод» та сплатили повний пайовий внесок за квартиру в сумі 4867.00 гривень 11 вересня 2012 року в рівних долях (а.с.21).
Згідно даних технічної інвентаризації, які підтверджені технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого 11 вересня 2012 року Комунальним підприємством «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації», квартира розташована на другому поверсі п'яти поверхового будинку, має три житлові кімнати (17,2 кв.м., 11,6 кв.м., 6,9 кв.м.), загальна площа квартири складає 60,3 кв.м., жила площа 35,7 кв.м., корисна площа 55,6 кв.м. У квартирі є кухня площею 8,7 кв.м., ванна кімната площею 2,3 кв.м., туалет 1,2 кв.м., коридор 7,7 кв.м., балкон 2,2 кв.м., лоджія 2,5 кв.м. Квартира обладнана водопроводом, каналізацією, індивідуальним опаленням, електроосвітленням, телефоном. Вартість спірної квартири становить 201095,00 грн.
30 березня 2000 року виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської Ради народних депутатів видано члену ЖБК «ВАТ Маш. завод» ОСОБА_6 ордер на житлове приміщення в будинку житлово - будівельного кооперативу №018545 серії А з сім'єю із трьох чоловік на право заняття жилого приміщення за адресою АДРЕСА_1, в якому зазначено склад сім'ї: ОСОБА_7 - чоловік, ОСОБА_10 - син (а.с.20).
На підставі рішення виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради №191 від 05 грудня 2012 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 18 грудня 2012 року видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на нерухоме майно - трьохкімнатну квартиру за АДРЕСА_1 приватної форми власності по 1/2 частині кожному (а.с.12).
Згідно до рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 06 березня 2015 року пункт 1.11 рішення виконавчого комітету Корсунь-Шевченківської міської ради від 05 грудня 2012 року за №191 щодо надання дозволу Корсунь-Шевченківському відділку КП «ЧООБТІ» щодо оформлення права власності ОСОБА_7 на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 визнано недійсним (а.с.91-93).
Відповідно до рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 листопада 2015 року визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 грудня 2012 року серії НОМЕР_1 в частині права власності ОСОБА_7 на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1, оскільки виконавчим комітетом Корсунь-Шевченківської міської ради безпідставно прийняв рішення про надання дозволу ОСОБА_7 на оформлення свідоцтва про право власності на частину спірної квартири, оскільки прийом ОСОБА_7 в члени ЖБК був проведений без дотримання вимог закону, оскільки рішення про прийом останнього не було затверджене рішенням виконкому міської ради (а.с.96-97).
Згідно ст.22 КпШС України, який діяв на час виникнення правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Згідно вимог ст.60 діючого на даний час СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу, за взаємною згодою.
Ч.1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Домовленості між сторонами відсутні, не укладався і шлюбний договір.
Відповідно до ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 18 вересня 1987 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, судові слід керуватися ст.146 ЖК України, ст.15 Закону України «Про власність», п.43 Примірного статуту ЖБК і чинним законодавством про шлюб та сім'ю (статті 22, 24, 28, 29 КпШС України) - пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира, є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах, до повної сплати пайового внеску за квартиру суд вирішує питання про право власності на частку в паєнагромадженні, а після завершення сплати - про право на частку в праві власності на квартиру залежно від належної особі частки у паєнагромадженні.
У п. 43 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №186 від 30 квітня 1985 року, зазначено, що поділ квартири між членом житлово-будівельного кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя можливо виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а при відсутності згоди - за рішенням суду.
Нормою ст. 145 ЖК України встановлено, що члени сім'ї, які проживають разом з членом житлово-будівельного кооперативу, мають рівне з ним право користування жилим приміщенням.
Згідно вимог ч. 1 ст. 146 ЖК України поділ квартири у будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається у разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення у займаній ними квартирі.
Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно ст.ст.1,10 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно приписів п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст.69-72 СК та ст.372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Спору про вартість спірного майна сторони не мають, так як протягом розгляду справи пропонували один одному сплати половину вартості зазначеної суми 201095,00 грн. в рахунок компенсації та припинити спір.
Аналізуючи докази по справі, доводи сторін та положення норм матеріального права, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції про те, що спірна квартира набута подружжям за час шлюбу і являється об'єктом спільної сумісної власності, є вірними, оскільки пайовий внесок сплачено спільними коштами подружжя та в рівних частинах.
А тому, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що трикімнатна кооперативна квартира АДРЕСА_1, є спільним сумісним майном подружжя, а розмір часток у спірній квартирі є рівним по 1/2 кожному.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при поділі квартири не врахував положення ст.70, 71 СК України є безпідставними, оскільки відповідачкою ОСОБА_6 такі вимоги не заявлялись, а суд першої інстанції розглянув справу в межах позовних вимог позивача ОСОБА_7, які під час розгляду справи по суті позивач не змінив, протягом усього часу розгляду справи позивач не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, а тому суд розглянув цивільну справу в межах пред'явлених вимог позивача і на підставі поданих сторонами доказів.
Також, є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд фактично не здійснив поділу майна та не визначив, які саме кімнати залишаються за сторонами, оскільки порядок користування приміщеннями спірної квартири між сторонами вже встановлено рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 26 червня 2014 року за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про встановлення порядку користування квартирою, де суд встановив між сторонами порядок користування квартирою і ОСОБА_7 виділено в користування жилу кімнату №3 площею 17,2 кв.м. з балконом площею 2,2 кв.м, а ОСОБА_6 - жилу кімнату №4 площею 11,6 кв.м. з лоджією площею 2,5 кв.м. та жилу кімнату №5 площею 6,9 кв.м. У загальному користуванні залишено коридор, кухню, туалет, ванну кімнату. Рішення набрало законної сили 04 вересня 2014 року (а.с.14-16).
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що судом першої інстанції , в межах заявлених вимог, було здійснено поділ спірної квартири в ідеальних долях між сторонами, а не в натурі, як вважає відповідачка у своїй апеляційній скарзі.
А тому, з врахуванням встановлених обставин, матеріалів справи, доводів сторін та апеляційної скарги, положень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на законність ухваленого рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції до залишення без змін, відповідно до вимог ст.308 ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача ЖБК «Машзавод», в особі голови кооперативу ОСОБА_8, до ОСОБА_6, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді :