19 жовтня 2016 року Справа № 367/4891/16-а
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області, третя особа - Відділ державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області, третя особа - Відділ державної виконавчої служби Ірпінського міського управління юстиції, про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24.04.2013 № Ф 51, згідно з якою податковий орган вимагає від позивача сплати боргу у сумі 4572,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, а також пенсіонеркою за віком, яка отримує пенсію відповідно до закону. Позивач стверджувала, що в силу положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вона звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тому вимога податкового органу про сплату недоїмки за єдиним внеском є незаконною та підлягає скасуванню.
Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що правомірно вимагав від позивача сплати недоїмки за єдиним внеском, оскільки на позивача положення закону щодо звільнення від сплати єдиного внеску не поширюються.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 16.07.2016 відкрито провадження у справі, розпочато судовий розгляд.
Відповідно до ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 28.07.2016 адміністративну справу № 376/4891/16-а передано до Київського окружного адміністративного суду для розгляду.
Ухвалою від 06.09.2016 адміністративну справу № 376/4891/16-а прийнято до провадження Київського окружного адміністративного суду та призначено до судового розгляду.
Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином.
У призначений для розгляду справи день і час сторони до суду не з'явились: позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника; відповідач надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи; представник третьої особи надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Суд визнав безпідставним клопотання відповідача про відкладення судового розгляду і, керуючись положеннями частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 13.10.2016 постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою, яка постійно проживала або постійно працювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
З січня 2010 року ОСОБА_1 є пенсіонеркою (пенсійне посвідчення від 07.07.2010 серії НОМЕР_1), як особа як особа, яка працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення отримала право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована 24.01.2005 виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області, є платником податків, який з 01.01.2012 перейшов на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку.
У квітні 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області було сформовано і надіслано позивачу вимогу від 24.04.2013 № 2529/02 про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском у загальній сумі 4572,42 грн., заборгованість виникла за 2012 рік.
Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, вважаються роботодавцями і є платниками єдиного внеску.
Однак, в силу положень частини четвертої статті 4 вказаного Закону фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 12 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" встановлено загальні умови призначення пенсій за віком, відповідно до яких право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років, а відповідно до положень статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
В силу положень статті 15 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років; які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років; які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років.
Норми усіх перелічених законодавчих актів є чинними і сукупно утворюють правове регулювання відносин з приводу набуття особами права на пенсію за віком в Україні.
Системний аналіз статей 2, 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дозволяє дійти висновку, що особи, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення та отримали право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", належать до кола осіб, які отримали право на пенсію за віком як різновиду трудової пенсії.
Жодних обмежень для осіб, які набували права на пенсію за віком або визнані в установленому порядку інвалідами у минулому і на підставі різних законодавчих актів, положення частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не встановлюють.
Таким чином, особи, яким призначено пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є пенсіонерами за віком і це відповідає положенням Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Якщо вказані пенсіонери є фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, це означає, що вони звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі положень частини четвертої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом Україні у постанові від 15.04.2014 в адміністративній справі № 21-25а14 і в силу положень статті 2422 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
В даній справі судом встановлено, що позивач є фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, і належить до кола осіб, які отримують пенсію за віком.
Це означає, що позивач є звільненим від сплати за себе єдиного соціального внеску, таким чином, вимога органу доходів і зборів щодо сплати недоїмки за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є незаконною і підлягає скасуванню.
За наведених обставин позов підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір, доказів понесення інших судових витрат суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.04.2013 № Ф 51, сформовану Управлінням Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області, щодо зобов'язання ОСОБА_1 сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4572 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві) гривень 42 коп.
Стягнути з Державного бюджету України за рахунок асигнувань Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривень 21 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.