14 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/668/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Чорному В.В.
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
у відсутність відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Ленінського районного центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов"язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до: ОСОБА_2
про: стягнення допомоги по безробіттю
Ленінський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_2 незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 10552 грн. 83 коп.
Позов мотивований, зокрема, тим, що відповідач, перебуваючи на обліку в районному центрі зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю, з 02.08.2004 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, однак дану інформацію приховала. Відповідачу було запропоновано повернути отримані кошти допомоги по безробіттю, однак, кошти в сумі 10552 грн. 83 коп. залишились неповернутими, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з"явилась, про поважність причин неявки суд не повідомила. Про час розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою місця реєстрації.
Відповідно до положень частини 11 статті 35 КАС України, у разі не вручення повістки адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та розглянувши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Страхування громадян на випадок безробіття є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування і здійснюється на підставі Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України в особі виконавчих дирекцій Фонду, функції яких згідно статті 12 Закону України виконують органи державної служби зайнятості.
У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” об'єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону.
Згідно статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 листопада 2008 року, відповідно до поданої заяви про призначення допомоги по безробіттю та надання статусу безробітного, ОСОБА_2 зареєстрована в Ленінському районному центрі зайнятості, як така, що шукає роботу.
Відповідно до статей 22, 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та згідно поданої заяви відповідачу виплачувалась допомога по безробіттю з 11.11.2008 року по 05.11.2009 року.
На виконання пункту 4 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62, зареєстрованого в Міністерстві праці та соціальної політики України 12.03.2009 року № 232/16248 в результаті звірки з даними Державного реєстратора з"ясовано, що громадянка ОСОБА_2 з 02.08.2004 року зареєстрована як фізична особа-підприємець.
01.09.2010 року директором Ленінського районного центру зайнятості відповідно до пункту 5 частини 2 статті 12 та пунктів 2,3 статті 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним та на підставі акту розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення № 321 від 16.08.2010 року, видано наказ №206 "Про повернення незаконно виплачених коштів".
Повідомлення про виданий наказ та необхідність повернути кошти в сумі 10552,83 грн. направлено відповідачу рекомендованим листом. Однак, станом на день звернення до суду та розгляду даної справи кошти не сплачено.
У відповідності до пункту 2 статті 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. А пунктом 3 статті 36 цього Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, про обгрунтованість позовних вимог.
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що відповідач станом на день розгляду спору добровільно заявлену суму отриманої допомоги по безробіттю не сплатив, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звільнені від їх сплати у встановленому порядку, а стаття 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даному випадку.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (вул. Плеханова,20, м. Вінниця, інд. номер НОМЕР_1) на користь Ленінського районного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (вул. Червоноармійська, 3а, м. Вінниця, р/р 37179304900004, банк - ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015, інд. код 21728042) 10552 (десять тисяч п"ятсот п"ятдесят дві грн. 83 коп.) допомоги по безробіттю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна