23 лютого 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/347/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Оніщенку Петрі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області
до: відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції
про: визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області (далі - позивач) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
14.09.2010 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області № 591 від 10.06.2010 р. про накладення адміністративного стягнення на гр. ОСОБА_3 у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.
Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження мотивована тим, що у виконавчому документі не містяться відомості про отримання боржником копії постанови №591 від 10.06.2010 р. про накладення адміністративного стягнення.
Позивач, не погоджується з винесеною постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження, вважає її необґрунтованою, незаконною та такою, що порушує права стягувача у виконавчому провадженні. Так, на думку позивача, відсутність в постанові про накладення адміністративного стягнення відомостей про отримання її копії боржником, як підстава для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, не передбачена чинним законодавством України.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач також зазначає про те, що постанова інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області №591 від 10.06.2010 р. про накладення адміністративного стягнення направлена на адресу боржника простим листом та відповідно до статті 285 КУпАП у постанові зроблено відмітку про це, що не заборонено чинним законодавством України, а тому відсутній підпис боржника про її отримання.
З урахуванням викладеного, позивач був змушений звернутися до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 14.09.2010 р., винесеної головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції ОСОБА_2, та зобов'язання відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови інспекції про накладення адміністративного стягнення №591 від 10.06.2010 р.
В судовому засіданні представник позивача в обґрунтування заявленого позову послався на обставини, що викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, в задоволенні позовних вимог просив відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю. В судовому засіданні заявив, що виконавчі дії, проведені державним виконавцем при примусовому виконанні постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області № 591 від 10.06.2010 р. про накладення адміністративного стягнення на гр. ОСОБА_3 у вигляді штрафу в розмірі 170 грн., а саме винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, відповідають вимогам Законів України “Про виконавче провадження”.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
10 червня 2010 року інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області винесено постанову № 591 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. на гр. ОСОБА_3 (а.с.7).
14 вересня 2010 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції ОСОБА_2 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області № 591 від 10.06.2010 р. з огляду на те, що дана постанова не відповідає вимогам ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с.6).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень представника відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Статтею другою вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 3 Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону.
Відповідно до п.п. 3 та 5 ч. 1 ст. 19 Закону у виконавчому документі повинні бути зазначені найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; дата набрання чинності рішенням.
Як вбачається зі змісту виконавчого документу - постанови інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області про накладення адміністративного стягнення № 591 від 10.06.2010 р., остання винесена з порушенням вимог п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону, а саме: в резолютивній частині не зазначено повністю прізвище, ім'я та по батькові боржника (зазначено лише “ОСОБА_3М.”), також в постанові не зазначено дату народження боржника (зазначено лише рік народження “1948”) та місце роботи боржника.
Крім того, в порушення п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону в постанові не зазначено дату набрання чинності даним рішенням.
З урахуванням вищевикладеного суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження є правомірною та не підлягає скасуванню.
Крім того, на думку суду, відсутні підстави для задоволення вимоги про зобов'язання відповідача розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови інспекції про накладення адміністративного стягнення №591 від 10.06.2010 р., адже дані дії є прерогативою органів державної виконавчої служби з дотриманням усіх правил, визначених Законом України “Про виконавче провадження”.
Враховуючи вищевикладене, та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області до відділу державної виконавчої служби Шаргородського районного управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови оформлений в повному обсязі 28 лютого 2011 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович