17 березня 2011 р. Справа № 2а/0270/740/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,
при секретарі судового засідання: Олійник Вікторії Валентинівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;
відповідача : не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2 районного центру зайнятості м. Вінниці - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до: ОСОБА_3
про: стягнення допомоги по безробіттю в сумі 4073 грн. 24 коп.
У лютому 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_2 районного центру зайнятості м. Вінниці до ОСОБА_3 про стягнення допомоги по безробіттю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході проведеної ОСОБА_2 районним центром зайнятості м. Вінниці перевірки, встановлено факт незаконного одержання, в період з 24.11.2008 року по 17.02.2009 року у сумі 4073,24 грн. допомоги по безробіттю ОСОБА_3, яка 24.11.2008 року подала до ОСОБА_2 районного центру зайнятості заяву про надання їй статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю, а 25.11.2008 року зареєструвалась фізичною особою - підприємцем. 01.09.2010 року за №206 директором ОСОБА_2 РЦЗ м. Вінниці видано наказ про повернення ОСОБА_3 незаконно одержаних коштів допомоги по безробіттю, внаслідок приховування відомостей щодо себе, в сумі 4073,24 грн.. Враховуючи, що відповідачем кошти в сумі 4073 грн. 24 коп. в добровільному порядку не повернуті, позивач звернувся до суду з позовом про їх примусове стягнення.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.
Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надала,повноважного представника не направила, в судове засідання жодного разу не з'явилась, доводів поважності причин неявки в судові засідання до суду не направила, про час, дату та місце судових засідань неодноразово повідомлялась, про що свідчать реєстри поштових відправлень, повідомлення про вручення поштового відправлення .
16.03.2011 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_3, в якій вона просить відкласти слухання справи призначене 17.03.2011 року на 10:30, у зв'язку із одержанням 15.03.2011 матеріалів позовної заяви та бажанням звернутись за правовою допомогою до адвоката.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Суд розглянувши в судовому засідання заяву ОСОБА_3 від 16.03.2011 року про відкладення слухання справи, врахувавши строк який вона мала для ознайомлення з матеріалами справи та звернення за правовою допомогою, не вбачає вагомих підстав для відкладення слухання справи з наступних причин.
Посилання відповідача на необхідність отримання юридичної допомоги, судом оцінюється як намір затягування розгляд і вирішення адміністративної справи, оскільки вона 07.03.2011 судом повідомлялась про час і дату слухання справи, а також про визначені Законом її процесуальні права та обов'язки.
Відповідач не була позбавлена можливості з'явитись в судове засідання та заявити відповідне клопотання про відкладення слухання справи із наданням суду обґрунтованих доводів.
За таких умов, відповідно до положень ч.4 ст.128 КАС України, суд ухвалив пордовжити слухання справи за відсутності відповідача.
Повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до п.12 постанови Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 року «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України “Про зайнятість населення”, і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.
Відповідно до п.б ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
24.11.2008 року ОСОБА_3 подала до ОСОБА_2 районного центру зайнятості м. Вінниці заяву про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в якій зазначила, що на час подання даної заяви не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Частиною 1 статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Окрім цього, розмір зазначеної допомоги визначається ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
На підставі поданої 24.11.2008 року відповідачем заяви, позивачем їй надано статус безробітного та розпочато виплату допомоги по безробіттю.
25.11.2008 року ОСОБА_3 зареєструвалась фізичною особою - підприємцем, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.9).
Вінницьким обласним центром зайнятості 06.08.2010 року за №10-11/2761 направлено запит до ОСОБА_2 районного центру зайнятості м. Вінниці щодо виявлення осіб, які на день надання статусу безробітного не припинили приватну підприємницьку діяльність або в період перебування у статусі безробітного її зареєстрували, що могло призвести до незаконного отримання матеріальних виплат.
На виконання даного запиту, при проведенні звірки з даними Державного реєстратора встановлено, що у період перебування на обліку у ОСОБА_2 районному центрі зайнятості м. Вінниці в статусі безробітного та отримуючи допомогу по безробіттю, ОСОБА_3 Петрівназареєструвалась як суб'єкт підприємницької діяльності з 25.11.2008 року.
В ході проведеної спеціалістами ОСОБА_2 районного центру зайнятості перевірки, встановлено, що ОСОБА_3 перебуваючи на обліку в ОСОБА_2 РЦЗ м. Вінниці в статусі безробітного з 24.11.2008 року по 17.02.2009 року, відносилась до зайнятого населення, в результаті чого вона незаконно одержала кошти в сумі 4073 гривні 24 копійки державної соціальної допомоги по безробіттю, про що було складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №312 від 17.08.2010 року (а.с.6).
Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
Відповідальність особи за порушення вимог законодавства з питань соціального забезпечення на випадок безробіття передбачена абз. 1 ч. 3 цієї статті Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідно до якої, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до абз.13 п.п.1 п.20 постанови Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 року «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку в разі виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку.
Пунктом 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62 визначено, що у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
01 вересня 2010 року директором ОСОБА_2 районного центру зайнятості винесено наказ №206 про повернення незаконно виплачених коштів допомоги по безробіттю ОСОБА_3 в сумі 4073,24 грн., та запропоновано відповідачу добровільно протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня отримання наказу повернути кошти незаконно одержаної допомоги по безробіттю. Відповідач добровільно кошти у встановлений строк добровільно не повернула, наказ у встановленому законом порядку не оскаржила, що в свою чергу стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.
Із системного аналізу з'ясованих судом обставин адміністративної справи та положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що кошти по безробіттю, виплачені ОСОБА_3 ОСОБА_2 районним центром зайнятості м. Вінниці, були отримані нею протиправно, у зв'язку із приховуванням відомостей щодо себе та про які вона зобов'язалась повідомляти ОСОБА_2 РЦЗ м. Вінниці, а тому кошти отриманої допомоги підлягають стягненню на користь позивача.
У відповідності до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються
З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Законом України "Про зайнятість населення", Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, ст. 124 Конституції України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_3 (вул. Свердлова, 189/99, м. Вінниця, 21000, інд. номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 районного центру зайнятості м. Вінниці (вул. Червоноармійська, 3-а, м. Вінниця, 21009, р/р 37179304900004, Банк - ГУ ДКУ у Вінницькій області МФО 802015, код 21728042) кошти в сумі 4073 грн. 24 коп. (чотири тисячі сімдесят три грн. 24 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя (підпис) Свентух Віталій Михайлович
Копія вірна:
суддя:
секретар: