21 березня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/650/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової І.А.,
при секретарі судового засідання: Чорному В.В.
за участю представників :
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
до: Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_4 з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій № 115922 від 27.12.2010р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова № 115922 від 27.12.2010р. є незаконною та такою, що складена з порушенням норм матеріального права. Так, на час перевірки, 12.11.2010р., у позивача були оформлені всі документи, які передбачені ст.. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, для перевізника, а також всі документи необхідні для водія автомобіля, а тому, на думку позивача, фінансові санкції до нього застосовані безпідставно та незаконно, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, мотивуючи це тим, що позивач надавав послуги з перевезень без оформлення документів, передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт", що зафіксовано в акті № 217525 від 12.11.2010р., внаслідок чого до нього застосовано фінансову санкцію передбачену абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону. Поряд з цим, вважають, що постанова про застосування фінансових санкцій винесена в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 12.11.2010р. о 12 год. 36 хв. державними інспекторами, на підставі завдання на перевірку від 08.11.2010р. № 101512 було проведено перевірку транспортного засобу марки ПАЗ 3205 СПГ номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, за результатами якої складено акт № 217525 від 12.11.2010 року.
В даному акті зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення, а саме: надання послуг з регулярних пасажирських перевезень по маршруту "Браїлів-Жмеринка" без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме: без розкладу руху, схеми маршруту, таблиці вартості проїзду (витягу з паспорта маршруту). Водій від надання пояснень щодо виявлених перевіркою порушень відмовився.
На підставі акту № 217525 від 12.11.2010 року начальником ТУ Головавтотрансінспекції у Вінницькій області винесено постанову № 115922 від 27.12.2010 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. (а.с.7), копія якої позивачу направлена супровідним листом за вихідним № 02-3/6982 від 28.12.2010 року (а.с.6).
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують перевезення. Зокрема, документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Пунктом 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" передбачено, що під час проведення рейдової перевірки, між іншим, перевіряється: наявність визначених ст. 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам.
Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено відповідальність у вигляді штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вважає, що наведеними положеннями нормативно-правових актів чітко окреслені межі перевірки та відповідальність за обставини встановлені при проведенні перевірки, зокрема, в даному випадку щодо відсутності розкладу руху, схеми маршруту, таблиці вартості проїзду (витягу з паспорта маршруту).
В судовому засіданні встановлено, та не спростовувалось представниками сторін, що ФОП ОСОБА_4 здійснювались регулярні пасажирські перевезення з наявністю розкладу руху, схеми маршруту, таблиці вартості проїзду (витягу з паспорта маршруту), затверджених - Жмеринською районною державною адміністрацією (а.с. 11-17), які були пред'явлені державним інспекторам під час перевірки та не взяті до уваги останніми з настпних підстав.
9.11.2010р. на ім'я начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області ОСОБА_5 надійшов лист голови Жмеринської районної державної адміністрації № 01-29-2040, в якому повідомлялось, що відповідно до розпорядження №537 від 08.11.2010р., з 10.11.2010р. з приватним підприємцем ОСОБА_4 розірвано договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом по маршрутам "Жмеринка-Браїлів", "Жмеринка-Токарівка", "Жмеринка-Могилівка", "Жмеринка-Рижавка" від 21.01.2003р. та "Жмеринка-Мала Жмеринка" від 23.12.2003р.. До вказаного листа було долучено розпорядження № 537 від 08.11.2010р. "Про розірвання договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом з приватним підприємцем ОСОБА_4А.".
Крім того, 11.11.2010р. заступник голови Жмеринської РДА листом № 01-29-2071 додатково повідомив начальника відділення автомобільної інспекції ВДАІ з ОАТ Жмеринського району підполковника міліції ОСОБА_6 та начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області ОСОБА_5, що дозволи, видані перевізнику ОСОБА_4 на маршрути "Жмеринка-Браїлів", "Жмеринка-Токарівка", "Жмеринка-Могилівка", "Жмеринка-Рижавка" та "Жмеринка-Мала Жмеринка" анульовані з 10.11.2010р., не є дійсними та підлягають вилученню.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №278 від 07.05.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2010 року за №408/17703, затверджено Порядок розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту (надалі - Порядок).
Відповідно до пункту 5.2 Порядку, паспорт маршруту регулярних перевезень перевізника, який за результатами конкурсу не отримав права на обслуговування маршруту або з яким розірвано договір про організацію перевезень чи анульовано дозвіл на перевезення пасажирів, є нечинним.
Таким чином, на час перевірки, 12.11.2010р., у перевізника СПД ОСОБА_4 в наявності були нечинні розкладу руху, схеми маршруту, таблиці вартості проїзду (витяг з паспорта маршруту), що оцінено інспекторами як надання послуг з регулярних пасажирських перевезень по маршруту "Браїлів-Жмеринка" без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме: без розкладу руху, схеми маршруту, таблиці вартості проїзду (витягу з паспорта маршруту) та стало підставою для складення акту.
З огляду на викладене, суд вважає, що територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області на момент прийняття оскаржуваної постанови діяло на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачено діючим законодавством України щодо проведення перевірки та притягнення СПД ОСОБА_4 до відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
При прийнятті рішення суд враховував, ту обставину, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.12.2010р., яка, у відповідності до ч.3 ст. 254 КАС України, набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 08.11.2010р. № 537 "Про розірвання договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом з приватним підприємцем ОСОБА_4 від 21.01.2003р. та від 23.12.2003р.", однак, на час проведення перевірки, а саме, на 12.11.2010р., розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 08.11.2010р. № 537 було чинне.
За таких обставин, суд вважає, що скасування 27.12.2010р. в судовому порядку вказаного розпорядження Жмеринської РДА не спростовує факту встановлених 12.11.2010р. порушень при наданні позивачем послуг з регулярних пасажирських перевезень. На час проведення перевірки та при прийнятті оскаржуваної постанови у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави діяти у інший спосіб.
Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні встановлено, що оскаржувані дії відповідача відповідають критеріям щодо правомірності дій суб'єкта владних повноважень, в контексті статті 2 КАС України, з боку відповідача надано достатніх аргументів та доводів, які свідчать, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволені позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна