24 лютого 2011 р. Справа № 2а/0270/241/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
21 січня 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.01.2011р. ДПІ у м. Вінниці прийняла рішення про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0000011721/0 на суму 8495,00 грн., в т.ч.: за основним платежем - 6796,00 грн., за штрафними санкціями -1699,00 грн.;
Зазначене рішення винесене на підставі Акту № 4418/17/НОМЕР_1 від 27.12.2010р. про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.04.2009р. по 03.06.2010р.
Дане податкове повідомлення-рішення позивач вважає необґрунтованими та такими, що суперечать законодавству України, та просить визнати його протиправним та скасувати.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення № 6165 від 07.02.2011р. (а.с. 46-48), в яких вказав, що працівники ДПІ у м. Вінниці, приймаючи податкове повідомлення-рішення, діяли згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні представники відповідача позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволені.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, працівником ДПІ у м. Вінниці в період з 22.10.2010р. по 27.12.2010р. проведено виїзну планову перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 03.06.2010р. Результатами перевірки оформлено Актом від 27.12.2010р. № 4418/17/НОМЕР_1 (а.с. 7-21).
Перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.4, п.п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, позивачем за перевіряємий період до складу податкового кредиту включені суми ПДВ від господарських операцій, які не відносяться до здійснення підприємницької діяльності, так як документів, які підтверджують відношення господарських операцій до здійснення підприємницької діяльності відсутні, у результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 6796 грн.
Згідно висновків Акту перевірки від 27.12.2010р. № 4418/17/НОМЕР_1 ДПІ у м. Вінниці 10.01.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011721/0 (а.с. 6) про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 8495,00 грн., в т.ч.: за основним платежем - 6796,00 грн., за штрафними санкціями - 1699,00 грн.
Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість , об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.1 статті 7 Закону №168, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)
Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону №168, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до акту від 27.12.2010р. № 4418/17/НОМЕР_1 за результатами перевірки встановлено, що приватним підприємцем ОСОБА_3 до складу податкового кредиту було включено послуги (товари), що не відносяться до підприємницької діяльності, а саме:
- отримані послуги зв'язку від ЗАТ «ОСОБА_4Ес.Ем.» СПД ОСОБА_5 не надано на перевірку підтверджуючих документів, що свідчать про використання в підприємницькій діяльності мобільного зв'язку, а саме розшифровки телефонних дзвінків, про що свідчить опис документів;
- рекламні послуги від TOB «ОСОБА_6 Pia», що не відносяться до підприємницької діяльності, так як не надано на перевірку підтверджуючих документів, що свідчать про факт реклами, а саме господарські договори з TOB «ОСОБА_6 Pia», періодичні видання та нішу рекламну документацію (буклети, тощо), згідно опису документів;
- від ПП «Джерело» до складу податкового кредиту включені товари (дизпаливо), від Державне підприємство «Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» отримані товари, що в подальшому не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності в залишку товарно-матеріальні цінності не рахуються, згідно довідки про стан ТМЦ на 30.06.2010 року;
- від Державного підприємства «Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» отримані послуги по оформленню документів. Документально не підтверджено, що оформлені документи відносяться до підприємницької діяльності.
Суд вважає, що висновки надані в акті перевірки щодо включення позивачем сум ПДВ від господарських операцій, а саме придбавання товарів та послуг від ПП "Джерело", Державного підприємства "Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», ТОВ "ОСОБА_6 Ріа", які не відносяться до здійснення підприємницької діяльності, до складу податкового кредиту є правомірними виходячи з наступного.
Як вбачається з пояснень представників сторін та матеріалів справи, позивачем до податкового кредиту включено суми податків, сплачених ТОВ "ОСОБА_6 Ріа" за отримані послуги. Однак як під час перевірки, так і під час судового розгляду даної адміністративної справи не надано жодного доказу (періодичні видання, рекламні буклети тощо) на підтвердження використання даних послуг у підприємницькій діяльності позивача.
Що стосується придбання у ПП "Джерело" бензину та у Державного підприємства "Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» вимірювального устаткування (лінійки, секундоміри, динамометри, штангельциркулі тощо), то позивачем під час проведення перевірки не було надано жодного доказу використання даних товарів у господарській діяльності. Крім того, на момент проведення перевірки придбані товари не в залишку товарно - матеріальних цінностей не рахувались.
Щодо включення до податкового кредиту сум податків, сплачених Державному підприємству "Вінницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» за отримані послуги з виготовлення технічної документації, то позивачем не підтверджено використання зазначених послуг у своїй підприємницькій діяльності.
Що стосується висновку відповідача про отримані позивачем послуги зв'язку від ЗАТ «ОСОБА_4Ес.Ем.» без підтверджуючих документів, що свідчать про використання в підприємницькій діяльності мобільного зв'язку, а саме розшифровки телефонних дзвінків, суд не може погодитись з такими твердженнями.
Про наявність операцій з придбання товарів, свідчать податкові накладні, які містяться в матеріалах справи, а саме:
№ 544721 від 30.04.2009р. (а.с. 22), № 379697 від 31.03.2009р. (а.с. 23), № 712438 від 31.05.2009р. (а.с. 29), № 1213732 від 31.08.2009р. (а.с. 32), № 105490/6 від 31.01.2010р. (а.с. 36); № 533707/6 від 31.03.2010р. (а.с. 37), № 765416 від 30.04.2010р. (а.с. 38), № 976871/6 від 31.05.2010р. (а.с. 39), № 1372211/6 від 30.06.2010р. (а.с. 40) про оплату послуг стільникового зв'язку ЗАТ «ОСОБА_4Ес.Ем.» за договором № 2276758.
Так, ні Законом України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено, що фізична особа-підприємець зобов'язаний підтвердити факт отримання послуг мобільного зв'язку в підприємницькій діяльності шляхом надання податковому органу розшифровки телефонних дзвінків.
Згідно абз. 2 п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Оскільки, при задоволенні позову не можливо виокремити в податковому повідомленні рішенні ту частину, яка підлягає задоволенню, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування усього рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судових засіданнях відповідач повністю не довів правомірності своїх рішень.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа. Оскільки квитанцією від 20.01.2011 року (а.с. 2) підтверджено розмір судового збору сплаченого Позивачем, що складає 3,40 грн., суд прийшов до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000011721/0 від 10.01.2011 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 копійок) судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна