15 лютого 2011 р. Справа № 2а/0270/139/11 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни, суддів: Поліщук Ірини Миколаївни,
ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: Олійник Вікторії Валентинівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2 - адвокат;
відповідача : ОСОБА_3 - представник на підставі довіреності;
третьої особи: ОСОБА_4 - представник на підставі довіреності;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_5
до: Міністерства юстиції України
третьої особи: ОСОБА_6 управління юстиції у Вінницькій області
про: оскарження рішень суб'єкта владних повноважень
В січні 2011 року ОСОБА_5 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України та третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 управління юстиції у Вінницькій області (далі - ГУЮ у Вінницькій області) про скасування рішення Комісії з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю Міністерства юстиції України від 14 грудня 2010 року про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю видане Міністерством юстиції України на ім'я ОСОБА_5 28 вересня 2005 року за №5921 та наказу Міністерства юстиції України №3242/5 від 21.12.2010 року "Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_5".
Дослідивши подані позивачем матеріали, суд своєю ухвалою від 17 січня 2011 року відкрив провадження у даній справі та призначив її до судового розгляду.
Вимоги адміністративного позову мотивовані посиланням на неправомірність оскаржуваних рішень та наказу, вважають, дії відповідача такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, а саме: вимогам п.п. 14, 18 Положення про Комісію з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 19.11.1998 року за №63/5, нормам пп. "з" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат" та ст.148 Кодексу законів про працю України. Порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач вважає саме те, що через невідповідність нормам чинного законодавства України дій відповідача, ОСОБА_5 позбавлена можливості займатися професійною діяльністю,
Позивач вважає, що вказані вище рішення суб'єкта владних повноважень порушують його права у сфері публічно-правових відносин, а тому оскаржила їх до суду задля відновлення законних права та охоронюваних законом інтересів.
Разом із адміністративним позовом та в процесі розгляду судової справи представником позивача були подані клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення адміністративного позову. Втім, розглянувши наведені клопотання та проаналізувавши матеріали справи суд ухвалою від 28 січня 2011 року відмовив у їх задоволенні, в частині, що стосується зупинення дії наказу ГУЮ у Вінницькій області від 06.01.2011 року №1/5, при цьому шляхом зупинення дії наказу ГУЮ у Вінницькій області від 10.01.2011 року №05 "Про створення комісії для передачі документів Шаргородської державної нотаріальної контори до Жмеринської районної державної нотаріальної контори", суд частково забезпечив адміністративний позов до вирішення спору по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи проти вимог позивача заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову. В наданих суду запереченнях на позов представник відповідача здійснював посилання на правомірність прийнятого ним рішення та наказу, так як позивачем при вчинені нотаріальних дій були порушені вимоги чинного законодавства. В запереченнях на позов, представник відповідача також вказує на те, що саме 30.10.2010 року Шаргородським районним судом Вінницької області була розглянута справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 та визнано недійсним договір купівлі - продажу від 09.08.2007 року. При розгляді зазначеної справи було встановлено, що при посвідченні оскаржуваного договору купівлі - продажу нотаріусом ОСОБА_5 допущені порушення чинного законодавства. Так як рішення суду, набуло законної сили саме 23.12.2008 року, то відповідно до пп. "з" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за поданням головного управління юстиції.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.
Пред'явлені позовні вимоги про скасування рішення Комісії з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю Міністерства юстиції України від 14 грудня 2010 року про анулювання свідоцтва на право на заняття нотаріальною діяльністю видане Міністерством юстиції України на ім'я ОСОБА_5 28 вересня 2005 року за №5921 та наказу Міністерства юстиції України №3242/5 від 21.12.2010 року "Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_5".
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Згідно ж з ч. 1 ст. 6 КАС України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Отже, кожна особа має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом, якщо вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено у сфері публічно - правових відносин,
За приписами ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач, а обставини доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2-1 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 № 3425- ХІІ (зі змінами та доповненнями) Державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні порядку допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, порядку вчинення нотаріальних дій; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії та які здійснюють контроль за організацією нотаріату і нотаріальною діяльністю в Україні, перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні розмірів плати за надання додаткових інформаційно-технічних послуг та порядку її справляння.
Контроль за організацією нотаріату України, перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, ОСОБА_6 управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі (ч. 2 вказаної статті).
Згідно зі ст. 12 зазначеного вище Закону свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України: 1) з власної ініціативи нотаріуса; 2) за поданням ОСОБА_6 управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі у випадках: а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання; б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності; в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили; г) винесення постанови про припинення кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав; д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою; є) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян; є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності; ї) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною другою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону; з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії; и) знищення нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів.
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 63/5 від 19.11.1998 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 1998 року за № 750/3190) затверджено Положення про Комісію з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю (далі -Положення).
Згідно з п. 8 зазначеного Положення до повноважень Комісії віднесено: розгляд подань ОСОБА_6 управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю; вирішення питань про анулювання або відмову в анулюванні свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Пунктом 13 цього ж Положення визначено, що Комісія має право запитувати в установленому законом порядку потрібну для здійснення її повноважень інформацію від судів, органів юстиції, слідчих органів, інших підприємств, установ і організацій.
За результатами розгляду справи Комісія може ухвалити одне з таких рішень: про відхилення подання управління юстиції; про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю; про відмову в анулюванні свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю (пункт 16 вказаного Положення).
Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України №3242/5 від 21.12.2010 року анульовано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане на ім'я ОСОБА_5 №5921 від 28 вересня 2005 року.
Як вбачається зі змісту наказу, підставою для анулювання свідоцтва стало подання ГУЮ у Вінницькій області щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю державного нотаріуса Шаргородської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, у зв'язку з набранням законної сили рішення суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчинення ним нотаріальної дії, на підставі підпункту "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат".
Водночас, як зазначено в частині 2 оскаржуваного наказу: "Комісія з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю, перевіривши на засіданні 14 грудня 2010 року викладені у поданні факти, дійшла висновку, що вони підтвердились". Зміст частини 3 згаданого наказу, свідчить про те, що наказ прийнято відповідно до рішення Комісії від 14 грудня 2010 року.
Суд відмічає, що комісія з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю (далі - Комісія), посилання на яку має місце в оскаржуваному наказі, створена і діє у відповідності до Положення.
Колегія суддів попередньо звертала увагу на те, що згідно п.8 Положення, Комісія розглядає подання головних управлінь в областях щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю. Зазначені подання, згідно п.14 Положення, розглядаються Комісією за участю нотаріуса, на якого складено подання, і представника управління юстиції, подання якого розглядається. При цьому, дане подання згідно ч.2 п.14 Положення повинно містити відомості та підстави, визначені п.12 ст.12 Закону України "Про нотаріат", а також доповідну записку про результати перевірки роботи нотаріуса й конкретні вказівки на ті неодноразові порушення чинного законодавства або грубі порушення закону, які завдали шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій та громадян, що їх припустився нотаріус при вчиненні нотаріальних дій, на підставі яких пропонується анулювати свідоцтво. Також до подання додаються: засвідчені у встановленому законом порядку копії документів, на підставі яких здійснено подання; доповідна записка про перевірку роботи нотаріуса; пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у доповідній записці про перевірку роботи нотаріуса; копії документів, що свідчать про вжитті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень; відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду та ін.
Порядок оскарження рішень Комiсiї, що вводяться в дію наказами Міністерства юстиції України, встановлений п.18 Положення і передбачає, що рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути оскаржене до суду в місячний строк з дня його одержання.
Проте, судом встановлено, що копія оскаржуваного рішення Комісії позивачеві не направлялась, що представником відповідача фактично не заперечується.
Поряд з цим, всупереч вимогам Положення, Комісія позбавила ОСОБА_5 можливості ознайомитись з поданням ГУЮ у Вінницькій області, внаслідок чого позивач не зміг надати на свій захист обґрунтовані заперечення та пояснення. Більш того, колегією суддів констатується той факт, що оскаржуване рішення приймалось відповідачем, без наявності у поданні передбачених ч.2 п.14 Положення відомостей та підстав визначених п.12 ст.12 Закону України "Про нотаріат", оскільки про конкретні вказівки стосовно неодноразових порушень чинного законодавства або грубих порушень закону, які нібито були допущені ОСОБА_5 при вчиненні нею нотаріальних дій, і які завдали шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій та громадян, та на підставі яких пропонується анулювати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, відповідачу як нотаріусу не повідомлялось.
В той же час, колегія суддів не погоджується з твердженням відповідача стосовно правомірності його дій при застосуванні ним пп. "з" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат", на підставі якого Комісією було прийнято рішення про анулювання свідоцтва відповідача, і яким передбачено, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України з підстави набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.
Так, відповідачем залишені поза увагою ті обставини, що для застосування норми вищевказаної статті Закону України "Про нотаріат" необхідно, щоб було в наявності рішення суду у справі про правопорушення при вчиненні нотаріусом нотаріальних дій, які б і лягли в основу для прийняття наказу про анулювання свідоцтва.
Викладені ж в оскаржуваному рішенні твердження про порушення відповідачем як нотаріусом вимог чинного законодавства безпідставно ґрунтуються на висновках рішення Шаргородського районного суду Вінницької області у справі №2-666/2008 року про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 09.08.2007 року, яким були встановлені окремі помилки (неточності) у визначені дати фактичного укладення та реєстрації вищезазначеного договору.
Зокрема, у вказаному судовому процесі ОСОБА_5 діяла виключно як третя особа надаючи необхідні свідчення в якості тієї особи, що оформляла спірний договір купівлі - продажу. Отже, рішення Шаргородського районного суду Вінницької області у справі №2-666/2008 року від 30 жовтня 2008 року, жодним чином не стосується позивача (тобто не створює достатніх правових наслідків необхідних для визначення ступеня вини, її доведеності та встановлення міри відповідальності у зв'язку з цим) та не є рішенням про порушення ОСОБА_5, як нотаріусом, вимог законодавства при вчиненні нею нотаріальних дій.
Наведене підтверджується і тим, що законність та обґрунтованість дій ОСОБА_5, як нотаріуса не були предметом судового розгляду в межах провадження у справі №2-666/2008 року від 30 жовтня 2008 року Шаргородського районного суду Вінницької області і висновків щодо цього суд у вищезгаданій справі не робив.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача та погоджується з позицією позивача, стосовно того, що відповідач мав би застосовувати пп."з" п.2 ст.12 Закону України "Про нотаріат" як підставу для анулювання свідоцтва лише за наявності рішення суду по відношенню до ОСОБА_5, як нотаріуса, у справі про вчинення нотаріусом порушення законодавства при вчиненні нотаріальних дій. Тобто будь-які інші судові рішення, в т.ч. між іншими сторонніми особами, в яких нотаріус не є стороною, а може надавати свідчення чи виступати в якості третьої особи, не можуть слугувати підставою для притягнення останнього до відповідальності, в т.ч. шляхом скасування свідоцтва.
Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, судом враховується також наступне.
За своєю сутністю передбачене пунктом "з" статті 12 Закону України "Про нотаріат" анулювання Міністерством юстиції України свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю за поданням відповідного управління юстиції у випадку набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії є мірою юридичної відповідальності, що застосовується до особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю і порушила встановлений порядок її здійснення.
За змістом п. 22 ст. 92 Конституції України засади цивільно-правової діяльності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України.
За своєю суттю вищевказана відповідальність у вигляді анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю є подібною до дисциплінарного стягнення - юридичної відповідальності, що настає за вчинення дисциплінарного проступку. Наведене підтверджується змістом ст. 16 Закону, що передбачає анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю як різновид дисциплінарної відповідальності нотаріуса.
Водночас, застосування дисциплінарного стягнення обмежене в часі, зокрема, згідно ст.148 Кодексу законів про працю України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за вчиненням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його вчинення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Подібні обмеження передбачені й законодавством, що регулює порядок притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності згідно ст. 16 Закону України "Про адвокатуру". Так, згідно п. 34 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 05.05.1993 №155/93 дисциплінарне стягнення до адвоката застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніш як через місяць з дня його виявлення, не рахуючи часу хвороби адвоката або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.
Враховуючи необхідність перевірки, серед іншого, своєчасності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення на виконання приписів пункту 10 ч.3 ст.2 КАС України, суд вважає за необхідне застосування при цьому за аналогією вищезазначених положень законодавства, що визначає строки притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення від 21.12.2010 року №3242/5, прийнятого відповідно до іншого оскаржуваного рішення Комісії від 14 грудня 2010 року, воно ґрунтується на фактах викладених у змісті подання відповідача від 09.07.2010 року №04-02/1348, що містить результати (дані) дослідження (перевірки, вивчення та/або аналізу) рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2008 року по справі №2-666/2008 за позовом гр. ОСОБА_7 до гр. ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі - продажу житлового будинку, посвідченого нотаріусом Шаргородської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 9 серпня 2007 року.
Натомість, як слідує з тексту рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2008 року по справі №2-666/2008, помилки (неточності) у визначені дати укладання та реєстрації договору купівлі - продажу мали місце в серпні - вересні 2007 року.
Отже, оскаржуваними рішення відповідача ОСОБА_5 фактично притягнуто до юридичної відповідальності у вигляді анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю за порушення, нібито допущені до 01.10.2007 року (тобто, за 37 і більше місяців до моменту притягнення до відповідальності). При цьому юридична відповідальність за виявлені порушення застосована до позивача лише через три роки і три місяці після виявлення порушень, що, на думку суду, є неприпустимим.
З урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України суд вважає вищенаведене додатковою підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди також перевіряють, чи прийняті оскаржувані рішення пропорційно, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю є найбільш суворим заходом, який застосовується до нотаріуса за порушення ним чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.
Принцип пропорційності полягає в тому, що при прийнятті рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю повинен зберігатися розумний баланс між суспільними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення суб'єкта владних повноважень, та негативними наслідками для особи.
Суспільним інтересом в даному випадку є недопущення завдання нотаріусом шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян під час вчинення нотаріусом нотаріальних дій.
Представниками відповідача та третьої особи не надано суду доказів, як б свідчили про завдання державним нотаріусом ОСОБА_5 будь-якої шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій.
В основу рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю покладені порушення, які як встановлено колегією суддів державним нотаріусом ОСОБА_5 не вчинялись.
На ряду з цим, суд дослідивши питання правомірності (підставності) проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державного нотаріуса ОСОБА_5 та виконання ним правил нотаріального діловодства встановив, що відповідачем до суду не надано жодного документального підтвердження того факту, що така перевірка (захід) позивача проводилась відповідно до вимог Наказу Міністерства юстиції України від 24.12.2008 року №2260/5, яким затверджено Порядок перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства (далі - Порядок), що беззаперечно свідчить про те, що відповідач будучи суб'єктом владних повноважень дозволив собі істотне перевищення власних повноважень.
В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні не зумів пояснити, які дії, вчинялись відповідачем у відповідності до законодавчих приписів визначених згаданим Порядком, тобто, що в дійсності стало підставою для проведення перевірки, яка саме (вид) перевірка проводилась (планова комплексна чи позапланова, повторна тощо), яким чином були оформлені результати (наслідки) проведеної перевірки і чи виявлялись в ході її проведення помилки чи порушення, які можливо було усунути під час її проведення.
Не з з'ясовуючи та не досліджуючи обставини, що вимагає законодавство, відповідач вдався у власних рішеннях до безпредметних висновків щодо наявності в діяннях позивача ознак порушень законодавства, яке регулює організацію нотаріальної діяльності.
Наведені обставини вже є такими, що виключають можливість застосування до позивача дисциплінарного стягнення.
З огляду на викладене, рішення Міністерства юстиції України щодо позбавлення позивача права здійснення ним нотаріальної діяльності винесено з порушенням принципу пропорційності.
Рішення комісії з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю від 14 грудня 2010 року ґрунтується на фактах, викладених у поданні. Разом з тим, як встановлено вище подання внесено начальником ОСОБА_6 управління юстиції у Вінницькій області необґрунтовано, тому рішення прийняте на підставі зазначеного подання є також протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується позовних вимог, в частині зобов'язання Міністерства юстиції України внести відповідні зміни до Реєстру свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України у встановлених цією статтею випадках.
Аналіз зазначеної правової норми свідчить про право, а не обов'язок відповідача на вчинення певних дій. Таке право є дискреційним правом Міністерства юстиції України, а, отже, суд в силу статті 6 Конституції України не може перебирати на себе повноваження органу виконавчої влади.
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи зазначені приписи суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути питання стосовно внесення відповідних змін до Реєстру свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю, у зв'язку зі скасуванням наказу відповідача №3242/5 від 21.12.2010 року "Про анулювання свідоцтва на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_5".
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві були наведені обставини, які підтверджувались достатніми доказами, які свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані доводами відповідача.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ст. 94 КАС України судові витрати по справі підлягають відшкодуванню позивачеві з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Вінницький окружний адміністративний суд, -
Позов ОСОБА_5 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії з розгляду питань щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю Міністерства юстиції України від 14 грудня 2010 року про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю видане Міністерством юстиції України на ім'я ОСОБА_5 28 вересня 2005 року за №5921.
Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3242/5 від 21.12.2010 року "Про анулювання свідоцтва на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_5".
Зобов'язати Міністерство юстиції України розглянути питання стосовно внесення відповідних змін до Реєстру свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Стягнути на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп., що був сплачений згідно квитанції № 44 від 14.01.2011 року.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Чернюк Алла Юріївна
Судді: Поліщук Ірина Миколаївна
ОСОБА_1