16 лютого 2011 р. Справа № 2-а-5404/10/0270
м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача: ОСОБА_3,
свідка: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області
до: Іллінецької районної ради
про: зобов'язання вчинення дій, -
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області (далі - КРУ у Вінницькій області) до Іллінецької районної ради про зобов'язання вчинення дії.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в ході проведення ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого апарату Іллінецької районної ради за період з 01.01.2008 року по 01.08.2010 року посадовою особою позивача встановлено ряд порушень чинного законодавства, допущених відповідачем. Зокрема ревізією виявлено здійснення відшкодування витрат на відрядження депутатам районної ради без наявності необхідних підтверджуючих документів, чим недотримані вимоги ОСОБА_5 про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року №59. Зазначене призвело до незаконної виплати відшкодування на відрядження в загальній сумі 3595,0 грн. Оскільки, на дату звернення до суду відповідачем не вжито заходів щодо повернення до районного бюджету незаконно виплачених відшкодувань на відрядження депутатам районної ради в загальній сумі 3595,0 грн., позивач звернувся з даним позовом до суду.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, представники позивача вказали на те, що акт ревізії від 28.09.2010 року №08-07/34, в якому викладено зазначене вище порушення, підписано посадовими особами Іллінецької районної ради без заперечень; вимогу позивача від 11.10.2010 року №02-08-05-15/7520 про усунення виявлених порушень відповідач у судовому порядку не оскаржував.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволені. Крім того, представник відповідача у судовому засіданні вказав на те, що відповідно до ст. 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", депутати районної ради мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю за рахунок місцевого бюджету. У районних бюджетах, затверджених рішеннями Іллінецької районної ради, по КФК 250404 "Інші видатки" передбачено кошти по КЕКВ 1140 "Видатки на відрядження", за рахунок яких відшкодовувались депутатам Іллінецької районної ради витрати, пов'язані з депутатською діяльністю, зокрема: на відрядження депутатів районної ради на сесії, засідання постійних комісій рад, а також для здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом випадках.
Свідок ОСОБА_4, головний бухгалтер виконавчого апарату Іллінецької районної ради, у судовому засіданні вказала, що під час перевірки посадова особа КРУ у Вінницькій області не вимагала розпорядження голови Іллінецької ради щодо запрошення депутатів на сесії, та їх посвідчення про відрядження. До перевірки надавались звіти депутатів районної ради, згідно яких здійснювалась відшкодування на відрядження депутатам. Свідок у судовому засіданні підтвердила, що відшкодування всім депутатам здійснювалось в однакових розмірах, підтверджуючих первинних документів щодо будь - яких витрат депутатів, у тому числі, пов'язаних з виконанням депутатських функцій, до бухгалтерії не надавались.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін по справі та свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 9 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" однією з функцій контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах є проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. Інспектування проводиться у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Посадовою особою позивача, відповідно до Плану контрольно-ревізійної роботи на ІІІ квартал 2010 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 06.09.2010 року №1211, виданого начальником контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності виконавчого апарату Іллінецької районної ради за період з 01.01.2007 року по 01.09.2010 року, про що складено акт ревізії від 28.09.2010 року. (а.с. 6-36).
У ході проведення вказаної перевірки, зокрема: ревізією розрахунків з підзвітними особами, встановлено, що протягом 2007 року та січня-серпня 2008 року Іллінецькою районною радою проводилась оплата відряджень депутатам районної ради за час перебування їх на сесіях Іллінецької районної ради в м. Іллінці без підтверджуючих документів, а саме: наказів на відрядження (розпорядження голови), посвідчення про відрядження.
Вищезазначене, на думку позивача, призвело до порушення відповідачем ОСОБА_5 про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 13.03.1998 року №59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року за №218/2656 (далі - ОСОБА_5 №59), та завдало матеріальної шкоди (збитків) районній раді на 3595,0 гривень (а.с. 22-23).
Як встановлено у судовому засіданні, рішеннями Іллінецької районної ради №68 від 16.02.2007 року "Про внесення змін до рішення 7 сесії районної ради 5 скликання від 29.12.2006 року №60 "Про районний бюджет на 2007 рік" та №183 "Про районний бюджет на 2008 рік" по КФК 250404 "Інші видатки" затверджено видатки за КЕКВ 1140 "Видатки на відрядження" у сумі 3850,0 грн. та 3600,0 грн., відповідно.
Згідно ч. 3 ст. 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" на час сесій, засідань постійних комісій рад, а також для здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом випадках, депутат звільняється від виконання виробничих або службових обов'язків з відшкодуванням йому середнього заробітку за основним місцем роботи та інших витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю, за рахунок відповідного місцевого бюджету.
Суд погоджується з позицією відповідача, що відповідно до ст. 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", депутати районної ради мають право на відшкодування витрат, пов'язаних з депутатською діяльністю за рахунок місцевого бюджету, зокрема: на оплату відряджень депутатам районної ради за час перебування їх на сесіях Іллінецької районної ради в м. Іллінці.
Одночасно суд приймає до уваги, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Поряд з тим, ч. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1).
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення (п. 2.2 того ж Положення).
Також, суд враховує те, що відповідач не зміг надати суду будь-який нормативно-правовий акт, який би врегульовував питання відшкодування депутатам районної ради витрат на депутатську діяльність, а також доказів, що такі витрати взагалі існували в депутатів Іллінецької районної ради.
Відповідачем, Іллінецькою районною радою, не надано до суду первинних документів, на підставі яких здійснено відшкодування витрат на відрядження депутатам Іллінецької районної ради протягом 2007 року та січня-серпня 2008 року або на депутатську діяльність та не вказано в чому депутатська діяльність, пов'язана з витратами, полягала.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Якщо розглядати, що виплачені суми є оплатою відряджень або "добовими", то відповідно до абз. 3 Загальних положень ОСОБА_5 №59 передбачено, що витрати на відрядження особи, яка перебуває в трудових відносинах з платником податку, включаються до складу валових витрат платника податку лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, а саме: запрошень сторони, яка приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладеного договору (контракту) та інших документів, які врегульовують або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що стосується основної діяльності підприємства, яке відряджає працівника.
Відповідно до п.п 1.1 ОСОБА_5 №59 направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, куди відряджений працівник, строку й мети відрядження.
Відповідачем не надано до суду документи, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю Іллінецької районної ради, зокрема: розпоряджень голови Іллінецької районної ради про відрядження депутатів Іллінецької районної ради до м. Іллінці чи запрошень їх на сесії Іллінецької районної ради, на засідання постійних комісій рад чи для здійснення депутатських повноважень в інших, передбачених законом випадках; посвідчень про відрядження, оформлених в установленому порядку, і документів в оригіналі, що підтверджують вартість понесених у зв'язку з відрядженням депутатів витрат.
Поряд з вищевикладеним, у судове засідання позивачем надано лист-вимогу від 11.10.2010 року №02-08-05-15/7520 "Про усунення виявлених порушень" (а.с. 38-40), п. 2 якого відповідача зобов'язано провести претензійно - позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів, в іншому випадку стягнути з особи, винної у зайвих грошових виплатах, кошти в сумах 24500 грн. та 1145,0 грн. Вказаний лист відповідач у судовому порядку не оскаржував.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога КРУ у Вінницькій області щодо зобов'язання відповідача повернути до Іллінецького районного бюджету незаконно виплачені відшкодування на відрядження депутатам районної ради в загальній сумі 3595,0 грн. є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
У відповідності зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за свої внутрішнім переконання, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного та з урахуванням того, що на день розгляду справи відповідачем не повернуто в дохід міського бюджету незаконно виплачені кошти в сумі 3595,0 грн., суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає повному задоволенню.
Що стосується розподілу судових витрат, то згідно з ч. 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Проте, позивачем не надано до суду підтвердження понесених ним будь-яких судових витрат.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Іллінецьку районну раду виконати вимогу контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області від 11.10.2010 року №02-08-05-15/7520, в частині повернення до районного бюджету незаконно виплачених відшкодувань на відрядження депутатам районної ради в загальній сумі 3595,0 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 00 копійок) (п. 2 листа-вимоги від 11.10.2010 року №02-08-05-15/7520).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Загороднюк Андрій Григорович