01 лютого 2011 р. Справа № 2-а-2559/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дончика В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом прокурора Тульчинського району Вінницької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області (далі - ДПІ у Тульчинському районі) до приватного підприємця ОСОБА_1 (далі -ПП ОСОБА_1П.) про стягнення заборгованості
В травні 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Тульчинського району Вінницької області в інтересах держави в особі ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області з позовом до ПП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на 26.05.2009 року за ПП ОСОБА_1 рахується податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 30324,94 грн., з них 20071,44 грн. - недоїмки, 10253,50 грн. - штрафна санкція, яке виникло за результатами проведеної планової документальної перевірки.
Посилаючись на те, що несплата платежів тягне за собою ненадходження коштів до відповідного бюджету та порушує інтереси держави у системі оподаткування - прокурор просив стягнути з ПП ОСОБА_1 заборгованість з податку на додану вартість в сумі 30324,94 грн.
Прокурор в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про свідчить наявна в матеріалах справи судова розписка (а.с. 118).
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, проте надала до суду заяву про розгляд справи без її участі та зазначила, що позов підтримує та просить задовольнити його в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та зазначив, що позовні вимоги не визнає.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана обов'язковою, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Повно, всебічно та об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ПП ОСОБА_1 згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії В01 №687434, 26.03.2006 року зареєстрований Тульчинською районною державною адміністрацією, як суб'єкт підприємницької діяльності, місце знаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 30.03.2006р. взятий на облік у ДПІ у Тульчинському районі, а згідно свідоцтва №52625413 від 10.04.2006 року є платником податку на додану вартість (а.с. 5,6,7).
Також встановлено, що ДПІ у Тульчинському районі в період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р., проведена планова виїзна документальна перевірка фінасово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП ОСОБА_1 за період з 01.04.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено Акт № 105/17-216 від 13.03.2009р., яким встановлено порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (а.с.10-18).
На підставі вказаного Акту перевірки, ДПІ Тульчинського району прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001091700/0 від 25.03.2009р. (а.с. 19), яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 30420,50 грн.., з них 20167,00 грн. - основний платіж, 10253,5 грн. - штрафна санкція.
З облікової картки платника податку вбачається, що у відповідача існувала переплата в сумі 95,56 грн. (а.с.8), тобто загальна сума зобов'язання по податку на додану вартість становила 30324,94 грн.
Відповідач оскаржив прийняте податковим органом повідомлення-рішення № 0001091700/0 від 25.03.2009р. в судовому порядку, проте постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.09.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2010р., в задоволенні позову ПП ОСОБА_1 відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Виходячи з того, що судовими рішеннями встановлено, що податковий орган цілком правомірно нарахував суму податкового зобов'язання та штрафні санкції, то узгоджене податкове зобов'язання в сумі 30324,94 грн., визначене на підставі повідомлення-рішення № 0001091700/0 від 25.03.2009р., в сумі 30420,50 грн., з урахуванням переплати в сумі 95,56 грн., підлягає стягненню до Державного бюджету.
П.п. 1.3 п. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" встановлено, що платники податків і зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів, у встановлені Законами терміни. Стаття 11 вказаного Закону передбачає, що відповідальність за своєчасність сплати податків та зборів і додержання Законів про оподаткування несуть платники податків та зборів відповідно до Законів України.
Варто також зазначити, що п.п 3.1.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що активи платників податків можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
З урахуванням наведеного та положень ч. 1 ст. 72 КАС України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з розподілом судових витрат за правилами ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р 26009055302973, Вінницька філія Приватбанку, м. Вінниця, МФО 302689) в дохід Державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість в сумі 30324 (трицять тисяч триста двадцять чотири) гривень 94 (дев'яносто чотири) копійки.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович