08 лютого 2011 р. Справа № 2-а-774/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд
Під головуванням судді: Дончика В.В.,
при секретарі судового засідання: Колодійчука О.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі-Іллінецька МДПІ) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі-ФОП ОСОБА_2В.) про стягнення штрафних (фінансових) санкцій
В лютому 2010 року Іллінецька МДПІ звернулась в суд з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.
Позов мотивовано тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", на підставі чого позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2565,20 грн. У встановлений законом термін дане рішення підприємцем не виконане, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача обставини викладені в позовній заяві підтримав та просив задовольнити позов.
Відповідач в судовому засіданні щодо заявленого позову зазначав, що ним було оскаржено рішення на підставі якого відбувається стягнення, проте судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в задоволені позову йому відмовлено. Оскільки на даний час він оскаржив зазначені судові рішення до Вищого адміністративного суду, а тому щодо вирішення даної справи поклався на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
ФОП ОСОБА_2 згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії В02 №306342, 17.09.2003 року зареєстрований Липовецькою районною державною адміністрацією, як суб'єкт підприємницької діяльності, місце знаходження: вул. Л.Черняховського, 35, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.3), 22.09.2003 року взятий на облік в Липовецькій МДПІ, як платник податків і зборів та інших платежів до бюджету, що стверджується довідкою № 286/І/29-018 від 14.04.2006 року (а.с.4).
Судом також встановлено, що 12.01.2010 року працівниками Державної податкової адміністрації у Вінницькій області проведена перевірка господарської одиниці - магазину, розташованого за адресою вул.Леніна,1, с.Нова Прилука, Липовецький район, Вінницька область, що належить ФОП ОСОБА_2, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.
За результатами перевірки складено акт №20/02/32/23/НОМЕР_1 від 121.01.2009 року, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 пункту 12 статті 3, статті 6 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”(а.с. 6-8).
25.01.2010 року на підставі зазначеного акту Липовецькою МДПІ Вінницької області прийнято рішення форми«С»№0000052306 про застосування до ФОП ОСОБА_2 штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2565,20 грн., відповідно до ст.ст. 17, 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( а.с.9).
З корінця даного рішення судом встановлено, що воно вручено відповідачу 29.01.2010 року.
За вимогами ст. 25 вказаного вище Закону, сума фінансової санкції, підлягає перерахуванню суб'єктом підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування такої санкції.
Непогоджуючись із застосованою штрафною (фінансовою) санкцією відповідач оскаржив рішення №0000052306 від 25.01.2010 року до суду.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29.04.2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 року, по справі № 2-а-525/10/0270 ФОП ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000052306 від 25.01.2010 року.
Доказів погашення заборгованості зі сплати штрафних санкцій на день розгляду справи у суді відповідачем не надано.
Проаналізувавши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Як вбачається з рішення від 25 січня 2010 року, фінансові санкції в розмірі 2565,20 грн. застосовано до відповідача за порушення вимог п. 12 ст. 3, ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" що виявилося у незабезпеченні ведення обліку товарних запасів на складах або місцем їх реалізації - всього в продажу знаходилось не облікованого товару, тобто товару, на який відсутні накладні, інші документи, що підтверджують його походження, на загальну суму 1282,60 грн.; книга обліку доходів і витрат за місцем реалізації товарів відсутня; облік товарних залишків в РРО не ведеться.
Спеціальним законом, який визначає порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій, в даному випадку в сфері торгівлі, є Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
З положень пунктів 1, 2, 12 ст. 3, ст. 6 даного Закону вбачається, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надані послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції;
- забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня;
- вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг);
- вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.
Статтею 17 цього Закону передбачена відповідальність за порушення його норм, зокрема, на підставі пункту 1 даної статті за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій через РРО, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України, застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів на які виявлено невідповідність.
Стаття 22 вказаного Закону передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи, той факт, що відповідачем не вівся облік товару, на який відсутні накладні та інші документи, що підтверджують його походження на загальну суму 1282,60 грн., а також відсутності на місці реалізації товарів книги обліку доходів і витрат та не ведення обліку товарних залишків в РРО доведено в судовому засіданні, суд вважає, що рішення про застосування до відповідача штрафу в межах санкцій статей 17, 20 Закону винесено правомірно.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій належить виконання таких функцій, як, зокрема, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.
Пункт 11 цієї статті передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках -коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд враховує також те, що у відповідності з вимогами частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовими рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як свідчать матеріали справи, правомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000052306 від 25.01.2010 року встановлена судовим рішенням у адміністративній справі, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
У відповідності до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вул. Черняхівського, 35, смт. Турбів, Липовецький район, Вінницька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету заборгованість зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2565 (дві тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 20 (двадцять) копійок, за рахунок активів платника.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович