25 січня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2-а-5378/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до: Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції
про: визнання протиправною та скасування податкової вимоги
До суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач) з позовом до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, мотивуючи позовні вимоги наступним.
20.11.2010 року позивачем отримано першу податкову вимогу №1/177, винесену відповідачем 15.11.2010 року. 18.12.2010 року позивачем отримано другу податкову вимогу №1/206, винесену відповідачем 15.12.2010 року. Згідно з другою податковою вимогою сума податкового боргу позивача за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 14 055,45 грн., в т.ч.: 14 055,45 грн. - по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності.
Позивач вважає, що зазначена податкова вимога винесена в порушення ч. 8 ст. 1, ст.ст. 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”. Крім того, в обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначає про відкриття Вищим адміністративним судом України касаційного провадження у справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення Тростянецької ОДПІ від 20.04.2010 року №0011261720/3, яким визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 16 562 грн.
На думку позивача, та обставина, що відповідач розпочав вчиняти дії щодо стягнення коштів до закінчення судового оскарження неузгодженого податкового зобов'язання, суперечить положенням чинного законодавства, зокрема, вимогам ст. 19 Конституції України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача надав суду свої заперечення проти адміністративного позову, згідно з якими вважає, що податковим органом цілком правомірно винесена оскаржувана податкова вимога у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити, надавши пояснення, аналогічні викладеним у наданих письмових запереченнях.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
ОСОБА_3, як фізична особа-підприємець, зареєстрована Тростянецькою районною державною адміністрацією та взята на податковий облік в Тростянецькій об'єднаній державній податковій інспекції (а.с.5,6).
Судом встановлено, що відповідачем на адресу позивача була направлена перша податкова вимога №1/177 від 15.11.2010 р., яку позивач отримав 20.11.2010 р. (а.с.13).
18.12.2010 року позивачем отримано другу податкову вимогу №1/206 від 15.12.2010 року, в якій зазначено, що сума податкового боргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 за узгодженими податковими зобов'язаннями становить 14 055,45 грн., в т.ч.: 14 055,45 грн. - по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності (а.с.15).
Пунктом 1.10 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинним на час виникнення спірних відносин) визначено, що податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Згідно з п. 1.3 ст. 1 зазначеного Закону податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до ст. 5 Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, регламентує порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.
Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетом та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
За змістом підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
В силу ж вимог підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Судом встановлено, що позивач звертався до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Тростянецької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції від 20.04.2010 року №0011261720/3 по податку з доходів фізичних осіб на суму 16 562 грн. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 року постанову суду першої інстанції від 05.07.2010 р. залишено без змін.
Відповідно до частини 5 статті 254, частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
З аналізу вищезазначених норм та дійсних обставин справи вбачається, що податкове зобов'язання, яке виникло у позивача на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, є узгодженим.
Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Положеннями пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 цього ж Закону визначено, що перша податкова вимога надсилається платнику не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Друга податкова вимога надсилається платнику не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки.
Оскільки податкові зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 є узгодженими, такі зобов'язання є податковим боргом, а тому у податкового органу наявні правові підстави для надіслання позивачу податкових вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної податкової вимоги.
В силу ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Правомірність винесення оскаржуваної податкової вимоги відповідачем доведена наявними у справі матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправною та скасування податкової вимоги відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України. Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови оформлено 31 січня 2011 року.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович