09 лютого 2011 р. Справа № 2-а-5196/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Щербацькій Ользі Сергіївні
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
позивача: ОСОБА_2
представника відповідача та третьої особи: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_2
до: прокуратури Староміського району м. Вінниці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача прокурор Староміського району м. Вінниці Янків ОСОБА_4
про: визнання протиправною бездіяльності та відшкодування шкоди
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокуратури Староміського району м. Вінниці, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача прокурор Староміського району м. Вінниці Янків ОСОБА_4, про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем проігноровано надання відповіді на його заяву (подану від його імені представником) від 19.08.2010 року (в порядку ст.97 КПК України) про вчинення злочину та скаргу від 23.11.10 р. на дії співробітників прокуратури Староміського району м. Вінниці чим порушено Конституцію України, вимоги Закону України "Про звернення громадян" та положення Наказу Генерального прокурора України.
Ухвалою суду від 20.12.10 р. відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві просили задовольнити позовну заяву.
В обґрунтування позовних вимог суду зазначили, що бездіяльність відповідача вони вбачають у неповідомленні ОСОБА_2 про спрямування його заяви про злочин від 19.08.2010 року до Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, та у не розгляді скарги позивача від 23.11.2010 року та не направленні йому відповіді. Крім того, вони зазначили, що бездіяльність проявилась у відсутності прокурорського нагляду за додержанням Законів органами дізнання та досудового слідства. Зазначеною неправомірною бездіяльністю позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях в зв'язку з відвертим та грубим порушенням його прав, наданих Конституцією України та Законом України "Про звернення громадян". А відтак, позивач просив стягнути з прокуратури Староміського району м.Вінниці на його користь моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. та понесені судові витрати.
Представник відповідача та третьої особи позов не визнала, з підстав, що викладені в письмових запереченнях на позов, які долучені до матеріалів справи. При цьому зазначила, що звернення позивача розглянуті належним чином про що позивач та його представник були повідомлені.
Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги обґрунтовані не повністю та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
03.09.2010 року на адресу прокуратури Староміського району м.Вінниці була направлена заява представника позивача ОСОБА_1, яка датована 19.08.2010 року, про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за ознаками скоєння злочину, передбаченого ст. 388 КК України. При цьому просив повідомити заявника про прийняте прокурором рішення, що не оспорюється відповідачем.
Не отримавши в передбачений законом строк повідомлення про прийняття прокурором рішення щодо заяви про вчинення злочину від 19.08.10 року, позивач звернувся до прокурора Староміського району м. Вінниці зі скаргою від 23.11.2010 року на дії співробітників прокуратури щодо пропуску строку прийняття по заяві рішення в порядку ст.97 КПК України, в якій просив здійснити прокурорський нагляд за законністю їх дій (скарга представника за довіреністю а.с.8). Втім, відповіді на скаргу від 23.11.10 р. від прокурора Староміського району м. Вінниці позивач також не отримав.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача в результаті порушення Конституції України, вимог Закону України "Про звернення громадян" та положення Наказу Генерального прокурора України №9-гн від 28.12.2005 року «Про організацію роботи з розгляду і вирішення звернень та особистий прийом в органах прокуратури України» та просить зобов'язати прокуратуру Строміського району м. Вінниці розглянути по суті письмову заяву (в порядку ст.97 КПК України) від 19.08.10 р. та письмову скаргу від 23.11.10 р. і прийняти відповідне рішення.
З огляду на викладене, позивач був змушений звернутись до суду із зазначеними позовними вимогами.
Визначаючись щодо позову, суд виходив з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача від 19.08.2010 року про вчинення злочину подана до прокуратури Староміського району м.Вінниці в порядку, визначеному ст. 97 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 КПК України заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що відмічається в протоколі.
У кримінально-процесуальному законодавстві відсутня норма, що містить вказівку щодо порядку викладу змісту заяв або повідомлень про злочини. Це означає, що закон не обмежує зміст даних офіційних повідомлень процесуальними рамками, оскільки зробити це неможливо і недоцільно. Важливо, щоб у них містились достовірні відомості, що вказують на об'єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.
За правилами ч. 1 ст. 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
Згідно вимог ч. 2 цієї статті по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
Положення КПК України встановлюють вичерпний перелік рішень, які зобов'язаний прийняти прокурор у разі надходження заяви або повідомлення про злочин.
З метою встановлення в органах прокуратури України єдиного порядку приймання, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про злочини, прийняття за ними рішень відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, Наказом Генерального прокурора України від 24.06.2004 №66/13 затверджено Інструкцію про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв і повідомлень про злочини (далі - Інструкція).
Пункт 4.8 Інструкції дублює визначені ст.97 КПК України повноваження прокурора при отриманні заяв чи повідомлень про злочини у вигляді прийняття процесуальних рішень.
При цьому, згідно з п. 4.9 Інструкції про прийняте процесуальне рішення особою, що проводила перевірку за заявою чи повідомленням про злочин, письмово повідомляється заявник, якому роз'яснюється його право оскаржити прийняте рішення, а також порядок оскарження.
В той же час, слід зазначити, що процесуальним рішенням прокурора в даному аспекті, є, як рішення про порушення кримінальної справи чи про відмову в її порушенні, які оформлюються у вигляді відповідних постанов, так і спрямування заяви або повідомлення про злочини за належністю в порядку підслідності визначеної, ст.112 КПК України із відповідними вказівками органам, які проводять дізнання та досудове слідство.
З пояснень представника позивача та позивача вбачається, що предметом спору в даному випадку не є рішення щодо спрямування його заяви до Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, а бездіяльність прокуратури Староміського району м. Вінниці щодо неповідомлення останнім заявника про такий факт.
В силу п.7.11 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генерального прокурора України №18 від 01.04.10 р. документи, які надсилаються простою поштовою кореспонденцією, враховуються у поштових реєстрах або книзі вихідної кореспонденції, де вказується номер листування та дані адресата.
Відповідно до п. 7.13. зазначеної вище Інструкції, у прокуратурах районного рівня при відправленні кореспонденції поштовим зв'язком ведуться щоденні реєстри (списки) відправлених документів. Реєстр повинен містити дату відправлення, номер вказаного документа, прізвище (назву) адресата, поштову адресу, на яку здійснюється відправка. Строки зберігання таких реєстрів аналогічні строкам зберігання книг обліку вихідної кореспонденції.
У кінці робочого дня реєстр закривається, підписується працівником, який забезпечує ведення діловодства в прокуратурі, та підшивається до відповідної справи.
Заява позивача від 19.08.10 р., яка надійшла на адресу прокуратури Староміського району м. Вінниці 07.09.10 р., для проведення перевірки та прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України 08.09.10 р. була спрямована начальнику Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області. Зі змісту супровідного листа (а.с.17), вбачається, що орган внутрішніх справ було зобов'язано повідомити прокуратуру Староміського району м.Вінниці та заявника про результати розгляду даної заяви.
Даний супровідний лист містить два адресата, а саме - “начальнику Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області”, та ОСОБА_2 (ОСОБА_1Ю.) м.Вінниця, вул. Театральна, 51.
Наявними та допустимими доказами, підтверджено направлення заяви позивача від 19.08.2010 року про злочин, яка надійшла на адресу прокуратури Староміського району м.Вінниці 07.09.2010 року, начальнику Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області.
Проте, представником відповідача суду не доведено факту направлення вказаного супровідного листа на адресу, яку зазначив заявник у своїй заяві, а саме м. Вінниця, вул. Театральна, 51.
Відповідно до ухвали суду від 20.12.2010 року, з урахуванням положень п.5 ч.5 ст. 107 КАС України, суд зобов'язував відповідача, у разі заперечення проти позову, надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.
Крім того, на вимогу суду відповідно до ухвали, що була проголошена під час судового розгляду від 02.02.2011 року, представником відповідача не надано суду а ні витягу з книги вихідної кореспонденції, а ні реєстрів відправлених документів. Як пояснила представник відповідача, що таких реєстрів у відповідача немає, оскільки в прокуратурі Староміського району м.Вінниці відсутні кошти для ведення таких.
Разом з тим, в судовому засіданні було оглянуто наглядове провадження за заявами позивача, однак в його матеріалах реєстр вихідної кориспонденції відсутній.
Норми частини 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Як видно з матеріалів справи, відповідач не надав суду ніяких документів, якими б підтверджували направлення заявнику супровідного листа на зазначену ним адресу. Наявність супровідного від 08.09.10 р. не спростовує обставин з приводу яких подано позов.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не були вчиненні дії задля повідомлення ОСОБА_2 про спрямування його заяви про злочин від 19.08.2010 року до Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, а відтак прокуратурою Староміського району м. Вінниці допущена бездіяльність, яка порушила права позивача на ознайомлення із відомостями стосовно його заяви.
З аналогічних підстав прокуратурою Староміського району м. Вінниці допущено бездіяльність і щодо не надання відповіді позивачу на його скаргу від 23.11.2010 року.
Згідно вимог ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд, зокрема, надавати закону тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення закону в жодному разі не може спричиняти несправедливих обмежень таких прав. Протилежністю верховенства права є свавілля. Держава не може діяти свавільно, вона обмежена правом. І не тільки створеним нею законодавством, а й правом, яке існує апріорі, незалежно від її розсуду - природним правом, або природними правами кожної людини.
Згідно вимог статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Конституцією України (зокрема ст.40) передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
У відповідності до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Пунктом 7 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України затвердженої Наказом Генерального прокурора України від 01.04.10 р. №18 визначено, що вихідні документи обробляються секретаріатом і надсилаються адресатам централізовано в день їх одержання від виконавців, або не пізніше наступного робочого дня. Не дозволяється надсилання або передавання вихідних документів без реєстрації їх у секретаріаті у книзі обліку вихідної кореспонденції.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до відповідача зі скаргою від 23.11.10 р. на дії співробітників прокуратури Староміського району м. Вінниці, яка надійшла на адресу прокуратури 25.11.10 р. За поданою скаргою, прокуратурою Староміського району м. Вінниці проведено перевірку за результатами якої, постановою прокурора від 22.12.10 р. скасовано постанову ДІМ Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_6 від 20.09.10 р. про відмову в порушенні кримінальної справи і направлено матеріали для додаткової перевірки до Староміського РВ ВМУ УМВС України в області.
При цьому представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні стверджувала, що заявник та його представник повідомлені щодо результатів розгляду скарги ОСОБА_2 від 23.11.10 р.
Зі змісту повідомлення від 22.12.10 р. №182ж-10 р. вбачається, що позивач ніби то був повідомлений про результати розгляду його скарги на дії співробітників прокуратури Староміського району.
Однак, дана обставина також не доведена, суду не надано жодного доказу, які б підтверджували направлення ОСОБА_2 повідомлення про результати розгляду його скарги від 23.11.10 р.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність прокуратури Староміського району міста Вінниці щодо не здійснення прокурорського нагляду по заяві позивача від 19.08.2010 року про вчинення злочину, та розглянути по суті вказану письмову заяву (в порядку ст.97 КПК України) та письмову скаргу від 23.11.10 р. і прийняти відповідне рішення, суд вважає, що вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В обґрунтування даної вимоги, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що прокуратура мала б здійснити заходи прокурорського контролю за заявою позивача від 19.08.2010 року про вчинення злочину, що не було здійснено. В підтвердження вказаного посилається на те, що 20.09.2010 року дільничний інспектор міліції Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_7 виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою позивача від 19.08.2010 року на підставі п.1 ст. 6 КПК України за відсутністю події злочину. І лише 22.12.2010 року, після того, як було відкрито провадження в даній адміністративній справі за позовом ОСОБА_2, прокурор Староміського району м. Вінниці скасував постанову про відмову в порушені кримінальної справи, а матеріали направив в Староміський РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області для додаткової перевірки.
З даного приводу суд зазначає, що скасування прокурором Староміського району м. Вінниці постанови про відмову в порушенні кримінальної справи проведено в порядку нагляду за дізнанням та досудовим слідством ОВС, що є безпосередньою функцією органів прокуратури.
Разом з тим, прокурорський нагляд - це специфічний самостійний вид державної діяльності, який повинен забезпечити виконання закону та його верховенство у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Він здійснюється від імені держави - України, репрезентує і захищає суспільні інтереси та інтереси фізичних та юридичних осіб. Основний зміст діяльності прокуратури - нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів, які регулюють різноманітні боки соціально-економічного життя суспільства, що по суті повинне забезпечити точне та однакове їх застосування. Стаття 7 Закону України “Про прокуратуру” визначає гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень, а саме забороняє втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину. Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури чи іншого органу дізнання, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.
Враховуючи наведене, суд не має право втручатися у діяльність прокурорів та перебирати на себе їх функції, а отже відсутні підстави для задоволення цієї частини позовних вимог.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн., то в судовому засіданні вказана вимога свого достатнього підтвердження не знайшла.
Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги.
В статті 23 ЦК України законодавець чітко визначив, що моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Таким чином, під моральною шкодою розуміється втрата немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю.
Позивач та його представник не довели суду наявність заподіяної шкоди у вигляді душевних переживань та страждань, яких позивач зазнав у зв'язку з бездіяльністю відповідача. Крім того, не навів переконливих мотивів в обґрунтування зазначеної суми. Суд, виходячи із засад справедливості, вважає, що такі дії (бездіяльність) відповідача не могли заподіяти позивачу моральних страждань.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, аналізуючи зібрані по справі докази та оцінюючи їх в сукупності суд вважає, що позов обґрунтований не повністю і підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність прокуратури Староміського району м. Вінниці щодо неповідомлення ОСОБА_2 про спрямування його заяви про злочин від 19.08.2010 року до Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області.
Визнати протиправною бездіяльність прокуратури Староміського району м. Вінниці щодо не надання відповіді ОСОБА_2 на його скаргу від 23.11.2010 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1,70грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна