19.04.07р.
Справа № А37/77-07
за позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська
до 1. Приватного підприємства "Універсал", м.Дніпропетровськ
2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромсервіс", м.Київ
За участю Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м.Дніпропетровська
про визнання угоди недійсною від 05.01.2004 року
Суддя Кеся Н.Б
Представники:
Від прокурора - Єлісєєв С.О. посвідчення № 203 від 10.11.2006 року
Від позивача - Кім І.А. дов № 7495/10/10 від 18.04.2007 року
Від позивача - Івонін М.Л. дов № 29929/10/10 від 06.12.2006 року
Від відповідача-1 не з'явився
Від відповідача-2 не з'явився
На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошена вступна та резолютивна частина.
Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська (далі -позивач) звернулася з позовом до Приватного підприємства "Універсал" (далі -відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпромсервіс" (далі -відповідач-2) і просить суд визнати недійсним договір підряду від 05.01.2004року, укладений між відповідачами на підставі ст.49 ЦК УРСР та стягнути з відповідача-1 на користь держави 1386100,80грн., з відповідача-2 на користь відповідача-1 1386100,80грн. Позовні вимоги ґрунтуються тим, що з боку відповідача-2 укладення спірної угоди суперечило інтересам держави і суспільства, через те, що на момент укладення угоди, він не був зареєстрований, як платник податків. Крім того, рішенням Подільського районного суду м.Києва від 15.07.2004 року по справі № 2-2492/04 установчі документи відповідача-2 визнані недійсними з моменту реєстрації, дане підприємство зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати господарську діяльність.
Відповідачі в судове засідання представників не направили, про час і місце слухання справи повідомлені за юридичною адресою, тому суд вважає за можливе розглянути справи за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення позивача, прокурора, дослідивши матеріали справи, суд
Між Приватним підприємством "Універсал"(замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліпромсервіс" (підрядник) 15.01.2004 року був укладений договір підряду.
Відповідно до умов вищевказаного договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати ремонтно-будівельні роботи за попереднім погодженням об'ємів роботи і розрахунків за виконану роботу. Вартість договору складає 1386100,00 грн., з урахуванням ПДВ.
Виконання умов договору підтверджується копіями простих векселів, меморіальних ордерів, платіжних доручень, копії яких є в матеріалах справи. Відповідно акту прийому-передачі підрядних робіт за лютий 2004 року вартість робіт з урахуванням ПДВ скаладає 1386100,80грн.
Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з огляду на таке.
Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, втратив чинність з 1 січня 2004 року Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, із змінами, внесеними до нього. Таким чином, посилання позивача на Цивільний кодекс Української РСР є неправомірним.
Щодо наявності відповідного умислу в діях відповідача-2 при укладенні спірної угоди, суд зазначає наступне.
Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 15.07.2004 року по справі № 2-2492/04 визнано недійсними установчий договір ТОВ «Поліпромсервіс», статут даного підприємства та свідоцтво платника ПДВ.
Однак, визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, не може бути достатнім та єдиним доказом наявності в діях останнього мети на укладення незаконної угоди.
Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу УРСР судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що посилання позивача, на те, що спірна угода укладена з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства та повинна бути визнана недійсною відповідно ст.49 ЦК УРСР, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та належного правового обгрунтування.
Керуючись ст.ст. 94,158-163,254 п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Б.КЕСЯ