61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
11.10.2016 Справа № 905/2470/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Говор О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця”, м. Лиман
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля
про стягнення 4927,59 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_2В - за довіреністю
від третьої особи: не з'явились
Суть спору: Позивач, Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця”, м. Лиман про стягнення збитків у вигляді нестачі у розмірі 4927,59 грн., які виникли у зв'язку з несхоронним перевезенням вантажу (вугілля кам'яне), відправленого 16.03.2016 (вантажовідправник - Публічне акціонерне товариство “ДТЕК “Добропільська ЦЗФ”) за залізничною накладною №52759313 у вагоні № 67612952.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон з вантажем на станцію Авдіївка Донецької залізниці (стація призначення) прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом БН №696686/5 від 19.03.2016. На думку позивача нестача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені збитки має нести перевізник.
Ухвалою від 22.08.2016 господарського суду Донецької області порушено провадження по справі №905/2470/16. Зазначеною ухвалою залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля.
Позивач в судових засіданнях наполягав на задоволенні позовних вимог та надав пояснення по суті спору.
Відповідач у судових засіданнях та у запереченнях на позовну заяву, з посиланням на п. 3.2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 №04-5/22 та ст. 34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів, зазначив, що всупереч ст. 129, 130 Статуту залізниць України, якими установлено перелік доказів стосовно спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею, позивач не надав оригінали документів, а саме: оригінал комерційного акту БН №696686/5 від 19.03.2016 та оригінал накладної №52759313 від 19.03.2016, а також докази відсилання даних документів відповідачу. Відсутність даних документів, на думку відповідача, є підставою для залишення позову без розгляду. Також, відповідач не згоден з зазначеною у розрахунку нормою природної втрати вантажу у розмірі 1%, оскільки згідно накладної №52759313 від 19.03.2016 вугілля завантажено у вологому стані - вологість 7%, а згідно п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, норма природної втрати для вантажів у вологу стані складає 2%. В зв'язку з чим недостача з урахуванням норм природної втрати складає не 3460 кг, а 2770 кг.
В судове засідання 04.10.2016 відповідачем до матеріалів справи надані оригінали комерційного акту БН №696686/5 від 19.03.2016 та накладної №52759313 від 19.03.2016.
10.10.2016 відповідачем до матеріалів справи наданий розрахунок збитків від 07.10.2016.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", м. Добропілля, в судові засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, пояснення на позов не надала, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом направлення ухвал суду на її юридичну адресу, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення представникам третьої особи ухвал суду.
Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України та продовжувався на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
16.03.2016 у вагоні № 67612952 за залізничною накладною № 52759313 Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вантажовідправник) на адресу Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (вантажоодержувач) зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Авдіївка Донецької залізниці відвантажило вугілля кам'яне марки ГО-100.
За накладною № 52759313 вага нетто у вагоні - 69000 кг (брутто - не вказано, тара - 21900 кг).
В накладній зазначено, що вантаж маркований однією борозною поздовжньою катка ущільнювача та вапном.
Позивач є покупцем вугільної продукції за договором № УПр14/36, укладеним 27.02.2014 з Товариством з обмеженою відповідальністю “ДТЕК ТРЕЙДІНГ”.
19.03.2016 вагон прибув на станцію Авдіївка Донецької залізниці (станція призначення) де було виявлено поглиблення у навантаженні. Так, на вказаній станції, з посиланням на складений цією ж станцією акт загальної форми № 403 від 19.03.2016, було здійснено комісійне переважування вагону № 67612952, за результатами якого був складений комерційний акт БН №696686/5 від 19.03.2016, оригінал якого наявний в матеріалах справи, згідно з яким:
- вантаж прибув у справному вагоні, люка та двері щільно зачинені на фіксуючи пристрої, теча вантажу відсутня;
- навантаження в вагоні рівномірне вище рівня бортів на 200 мм;
- у вагоні зліва по ходу поїзда над 7 люком мається поглиблення розміром 1,25*0,5 по всій ширині вагону;
- поверхня вантажу плівкою проти видування не вкривалась, ущільнена катком-ущільнювачем у вигляді однієї поздовжньої борозни, поверхня маркована вапном, в місцях поглиблення маркування порушено;
- зважування вагону проводилося на справних 100-т електронних вагах вантажоодержувача, приписаних до залізниці та повірених 01.10.2015;
- за документами значиться вага: нетто 69000 кг, тара - 21900 кг, при переважуванні виявилося: брутто 86750 кг, нетто 64850 кг, тара 21900 кг, нестача вантажу складає 4150 кг проти даних залізничної накладної;
- при повторному переважуванні недостача вантажу підтвердилася.
Комерційний акт з боку залізниці підписано належною особою, а саме: - ДСМ, комерційним агентом. Він також підписаний і представником вантажоодержувача.
Таким чином, комерційним актом БН №696686/5 від 19.03.2016 встановлено, що недостача у вагоні № 67612952 складає 4150 кг.
В матеріалах справи наявна претензія Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” від 30.05.2016 №11/02/14 до Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» щодо сплати нестачі вугілля марки ГО-100 у вагоні №67612952 на підставі комерційного акту БН №696686/5 від 19.03.2016 та залізничної накладної №52759313 від 19.03.2016. Докази направлення претензії відповідачу наявні в матеріалах справи.
Позивач вважає, що недостача вантажу в спірному вагоні виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути з відповідача вартість недостачі вугілля кам'яного марки ГО-100 в сумі 4927,59 грн. (розрахунок вартості недостачі вантажу зроблено із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу).
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно п.2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність,встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст.12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ст.23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
В матеріалах справи наявний рахунок № 1603-9 від 16.03.2016 на загальну суму 1284592,32 грн. з ПДВ за 902 т.
Згідно із наявним в матеріалах справи банківськими випискам позивачем здійснено оплату за покупку вугільного концентрату за договором № УПр14/36 від 27.02.2014 та рахунком № 1603-9 від 16.03.2016 на загальну суму 1284592,32 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Як встановлено судом, розрахунок вартості недостачі вантажу здійснений позивачем з урахуванням норми природної втрати 1 % маси нетто вантажу.
Між тим, у графі 20 залізничної накладної №52759313 від 19.03.2016 найменування вантажу зазначено, що спірний вантаж (вугілля кам'яне) навантажено нижче бортів з вологістю -7%, а отже, цілком обґрунтованим у даному випадку є висновок про те, що вантаж був завантажений для подальшого перевезення у вологому стані.
За приписами п.27 Правил видачі вантажів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2%.
Таким чином, при розрахунку суми збитків від втрати частини вантажу судом застосовано підп.3 п.27 Правил видачі вантажів, відповідно до якого норма природної втрати мінерального палива, до якого відноситься вугілля кам'яне, складає 2%, оскільки останнє було відвантажено у стані 7% вологості.
За даними комерційного акту БН №696686/5 від 19.03.2016, недостача у вагоні №67612952 складає 4150 кг.
Зробивши розрахунок збитків у вигляді нестачі складає 3944,92 грн.:
69000 кг * 2% = 1380 кг; 4150 кг - 1380 кг = 2770 кг (2,77т); 1284592,32 грн./902 т = 1424,16 грн.; 1424,16 грн. х 2,77 т = 3944,92 грн., де
69000 кг - маса нетто у вагоні № 67612952,
4150 кг - розмір недостачі за комерційним актом БН №696686/5 від 19.03.2016,
1380 кг - норма природної втрати,
1284592,32 грн. - вартість 902 т вугілля за рахунком № 1603-9 від 16.03.2016 з ПДВ.
1424,16 грн. - вартість 1 т спірного вантажу з ПДВ.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м.Авдіївка є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у визначеному судом розмірі 3944,92 грн.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір стягується пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 47, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця”, м. Лиман задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” (84440, Донецька область, м. Лиман, вул. Кірова, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075, п/р 26009962485372 в ПАТ “ПУМБ” м. Київ, МФО 334851) збитки у вигляді нестачі у розмірі 3944,92 грн., судовий збір в розмірі 1103,20 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 11.10.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення буде складено та підписано 17.10.2016.
Суддя Г.Є. Курило
Повний текст рішення підписаний 17.10.2016.