Головуючий у 1 інстанції - Попович І. А.
Суддя-доповідач - Міронова Г. М.
12 жовтня 2016 року справа №227/2253/16-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції на постанову Олександрівського районного суду Донецької області від 12 серпня 2016 року у справі № 227/2253/16-а за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, поліцейського 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач 03.06.2016 року звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 - поліцейського 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську, в якому просив: визнати дії поліцейського 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську ОСОБА_3 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП протиправними; скасувати постанову серії ПС2 № 987492 від 25.05.2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та провадження у справі закрити.
Постановою Олександрівського районного суду Донецької області від 12 серпня 2016 року у справі № 227/2253/16-а позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Дії поліцейського 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську ОСОБА_3, щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП - визнано протиправними.
Скасовано постанову серії ПС2 № 987492 від 25 травня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управлінням патрульної поліції у м. Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Правил дорожнього руху та зазначає, що під час патрулювання 25 травня 2016 року відповідачем було встановлено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має при собі поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), вчиненого позивачем, за що передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. А також порушення правил зупинки, оскільки фактичне місце зупинки, яке співпадає з доданими відео файлами АДРЕСА_1, а не так, як зазначено в позовній заяві позивачем (схема 2).
Відповідач вважає, що суд першої інстанції при винесені постанови порушив норми матеріального та процесуального права, неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, які не відповідають обставинам справи, і, як наслідок, судове рішення є незаконним та необґрунтованим.
Позивачем на адресу суду надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Апелянт засобами електронного зв'язку надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено.
25.05.2016 року поліцейським 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську рядовим поліції ОСОБА_3 було винесено постанову серії ПС2 № 987492 у справі про адміністративне правопорушення про порушення ОСОБА_2 п.п. 15.9 «и» Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122, частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Стягнення накладено у відповідності до ст. 36 КУпАП за сукупністю правопорушень (а.с. 6).
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову є частково необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як зазначалося вище, в постанові про адміністративне правопорушення вказано на порушення позивачем частини 1 статті 122, частини 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно оскаржуваної постанови 25.05.2016 року о 07:28 ОСОБА_2, керуючи автомобілем FORD KUGA, номерний знак НОМЕР_1, здійснив зупинку ближче 10 метрів від повороту до прилеглої території в АДРЕСА_1, чим порушив вимоги п. 15.9 (и) Правил дорожнього руху. При перевірці документів з'ясувалося, що відсутній поліс обов'язкового страхування, чим позивач порушив п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - Правила) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 15.1 Правил зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Пунктом 15.9 Правил визначено, що зупинка забороняється: зокрема, и) ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
У пункті 2.1 Правил визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: зокрема, ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
За правилами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Отже, наведеними нормами визначено, що позивач, як водій транспортного засобу, повинен виконувати встановлені діючим законодавством правила дорожнього руху. Відступати від виконання своїх обов'язків водій може лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.
Крім того, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Органи Національної поліції на виконання статті 222 КУпАП розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: в тому числі про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з порушення відповідачем необхідних формальностей при складанні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
В позовній заяві ОСОБА_2 щодо порушення ним частиною 1 статті 122 КУпАП зазначив, що у зазначений в постанові час він хотів змінити рух транспортного засобу шляхом повороту на другорядну автодорогу. Побачивши, що рух на вказану дорогу неможливий (заборонений), він вирішив не порушувати ПДР та рухався далі, але в цей час раптово перестав працювати двигун. Після того, як він завів двигун та доїхав до парковки на пр. Газети Правда, де і зупинився, до нього під'їхали працівники поліції, та відразу пред'явили, що ним порушені правила дорожнього руху та склали постанову.
Колегія суддів вважає цей довід обґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до п. 1.10 Правил, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
На переконання колегії суддів, відповідач не довів правомірності прийнятої постанови в частині визначення порушення позивачем вимог п. 15.9 (и) Правил дорожнього руху, (тобто скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП), оскільки на момент виявлення такої обставини працівники Національної поліції не вчинили будь-яких дій по фіксуванню порушення Правил дорожнього руху, а спостерігали за позивачем як сторонні наглядачі і тільки коли сам позивач зупинився в необхідному для нього місці, під'їхали до нього.
Що стосується частини постанови, в якій визначено порушення позивачем вимог п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху і кваліфікація цих дій як адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Як вказує позивач в позовній заяві, відповідач всупереч норми п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху в постанові зазначив «поліс обов'язкового страхування» замість необхідного поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Колегія суддів вважає, що позивач вірно цитує норму законодавчого акту, і, дійсно, в постанові вказаний документ визначено неповно. Але останній розумів про який документ йде мова, коли до нього звертався поліцейський. Однак не зміг підтвердити наявність у нього полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів під час зупинки інспектором патрульної поліції.
Суд першої інстанції правильно визначив норми ст. 258 КУпАП, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
При цьому суд першої інстанції не дав належної оцінки приписам ч. 4 ст. 258 КУпАП стосовно того, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи не вбачається, що позивач оспорював факт вчинення ним правопорушення і вимагав складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що відповідач дотримався принципу, передбаченому п. 8 ч. 3 ст. 2 КАС України, тому постанова (хоча і має певні невеликі недоліки щодо її оформлення) але є такою, що підлягає скасуванню частково.
Проаналізувавши наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи знайшло своє підтвердження наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбачено ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому відповідач правомірно притягнув його до адміністративної відповідальності та визначив адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції постановлене судове рішення з частковим порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для його скасування.
З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Постанову Олександрівського районного суду Донецької області від 12 серпня 2016 року у справі № 227/2253/16-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Визнати дії поліцейського 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську ОСОБА_3 щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправними.
Скасувати постанову поліцейського 4 роти 1 батальйону управління патрульної поліції у м. Дніпропетровську ОСОБА_3 серії ПС2 № 987492 від 25.05.2016 року в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Г.М.Міронова
Судді Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко