28 вересня 2016 року Апеляційний суд м. Києва
у складі:
головуючого Вербової І.М.
суддів Поливач Л.Д.
ОСОБА_1
при секретарі Литвиненку Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», приватного нотаріуса київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання іпотеки припиненою та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року, -
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Дельта Банк», приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про визнання іпотеки припиненою та зобов'язання вчинити певні дії.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року вказаний позов задоволено частково: визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором, укладеним 6 жовтня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № К-3307625 від 6 жовтня 2011 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4, посвідченими приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_2 передано в іпотеку ПАТ «Дельта Банк» нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 88,20 кв.м., жилою площею 48,10 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 4 грудня 2006 року; в решті позову - відмовлено.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року заяву представника відповідача ПАТ «Дельта Банк» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Дельта Банк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на
Справа № 754/17461/15-ц
№ апеляційного провадження 22-ц/796/10401/2016
Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_6
Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_7
невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник, зокрема, посилається на ті обставини, що суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки 6 березня 2012 року між позивачем, як іпотекодавцем, та ПАТ «Дельта Банк», як іпотеко держателем, було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору від 6 жовтня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 за реєстровим № 5660, в якому зазначений розмір забезпечених іпотекою зобов'язань згідно кредитного договору № К-3307625 від 6 жовтня 2011 року, а саме вказано розмір кредиту у сумі 380000,00 грн., а також містяться умови щодо забезпечення іпотекою сплати процентів та інших платежів за кредитним договором у розмірах, строках (термінах) та на умовах, визначених у кредитному договорі та додаткових угодах до кредитного договору, що можуть бути укладені в майбутньому. Судом не було досліджено, що вказаний договір був нотаріально посвідчений та підписаний позивачем за реквізитами іпотекодавця.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року залишити без змін.
Представник особи, яка подала скаргу, ПАТ «Дельта Банк», належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Інші особи, що беруть участь у справі, та їх представники, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № К-3307625 від 6 жовтня 2011 року третя особа ОСОБА_4 отримав кредит к розмірі 300000,00 грн., строком до 5 жовтня 2016 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 14,5 % річних (а. с. 8-12).
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 6 жовтня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3, зареєстрований у реєстрі за № 5660, згідно якого іпотекодавцем передано в іпотеку належне йому майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 88,20 кв.м., жилою площею 48,10 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 4 грудня 2006 року (а. с. 56-61).
Також встановлено, що 6 березня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та третьою особою ОСОБА_4 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № К-3307625 від 6 жовтня 2011 року, згідно умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в межах не відновлювальної кредитної лінії з максимальним кредитом заборгованості 380000,00 грн., строком кредитування до 5 жовтня 2016 року, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 18,6 % річних (а. с. 13-21).
Задовольняючи позов частково та визнаючи припиненою іпотеку за іпотечним договором від 6 жовтня 2011 року, суд виходив з того, що внаслідок укладення 6 березня 2012 року між кредитором ПАТ «Дельта Банк» та позичальником ОСОБА_4 додаткового договору № 1 до кредитного договору К-3307625 від 6 жовтня 2011 року відбулася заміна первісного зобов'язання (300000,00 грн.) новим зобов'язанням (380000,00 грн.), тобто новація, що є підставою для припинення іпотеки як додаткового зобов'язання, пов'язаного з первісним зобов'язанням.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими, з огляду на наступне.
За правилом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
Відповідно до ч. 4 ст. 604 ЦК України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.
Так, новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.
За загальним правилом підписання договору про новацію припиняє не тільки основне зобов'язання, але й інші додаткові зобов'язання, пов'язані із основним (застава, зокрема, іпотека, порука, гарантія тощо). Причому таке припинення має місце автоматично, незалежно від вказівки на це в договорі. А для того щоб залишити додаткове зобов'язання чинним, сторони мають прямо зазначити про це в договорі про новацію або погодити це будь-яким іншим чином.
Згідно положень ст. 19 Закону України «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою.
За змістом вказаної норми передбачено, що саме збільшення (не зменшення, не зміна валюти тощо) суми основного зобов'язання здійснюється тільки після реєстрації (відповідно, на момент укладення додаткового договору № 1 від 6 березня 2012 року до кредитного договору № К-3307625 від 6 жовтня 2011 року) у Державному реєстрі іпотек відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, зокрема, про збільшення суми основного зобов'язання та про зміну строків його виконання.
З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у Державному реєстрі іпотек значиться відомості про зміну умов обтяження квартири АДРЕСА_1 на підставі договору про внесення змін, 1249, від 6 березня 2012 року (а. с. 22-24).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтвердилося під час апеляційного розгляду справи, на момент укладення договору іпотеки зобов'язання позичальника ОСОБА_4, що випливають з кредитного договору, а також зобов'язання іпотекодавця - позивача ОСОБА_2, що випливають з іпотечного договору, визначені поверненням банку кредиту в розмірі 300000,00 грн., сплати процентів та інших платежів, що передбачені у кредитному договорі та іпотечному договорі.
Разом з тим, між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ПАТ «Дельта Банк» жодних змін до договору іпотеки від 6 жовтня 2011 року щодо розміру кредиту та процентної ставки по кредиту не вносили, і позивач не надав згоди на забезпечення зобов'язання по кредиту на суму в 380000,00 грн. за рахунок свого заставленого майна.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, оцінивши зібрані по справі докази у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, дійшов законних та обґрунтованих висновків про задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання припиненою іпотеку за іпотечним договором, укладеним 6 жовтня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № К-3307625 від 6 жовтня 2011 року, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4, посвідченими приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3, відповідно до якого ОСОБА_2 передано в іпотеку ПАТ «Дельта Банк» нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 88,20 кв.м., жилою площею 48,10 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 4 грудня 2006 року.
При цьому суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог про визнання незаконними дії приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 щодо внесення запису про обтяження № 11691711 у Державному реєстрі іпотек від 6 березня 2015 року та зобов'язання приватного нотаріуса внести зміни в Реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині запису про підстави обтяження, що знаходиться в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером обтяження № 11691711, а саме: у графі «Підстави обтяження» скасувати запис про 380000,00 грн. та повернути попередній запис, у зв'язку з їх недоведеністю.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що 6 березня 2012 року між позивачем, як іпотекодавцем, та ПАТ «Дельта Банк», як іпотекодержателем, було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору від 6 жовтня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 за реєстровим № 5660, в якому зазначений розмір забезпечених іпотекою зобов'язань згідно кредитного договору № К-3307625 від 6 жовтня 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.
За правилом ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Натомість, всупереч нормам процесуального закону, відповідачем ПАТ «Дельта Банк» не обґрунтовано неподання доказів до суду першої інстанції договору про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору від 6 жовтня 2011 року. Також вказаний договір про внесення змін та доповнень № 1 від 6 березня 2012 року не було додано до апеляційної скарги. В суд апеляційної інстанції представник особи, яка подала скаргу, не з'явився. Стороною позивача заперечується факт внесення змін до іпотечного договору.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмови у задоволенні позову не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору та спростовуються наведеним вище.
Підстав до скасування рішення суду, передбачених ст. 309 ЦПК України, при апеляційному розгляді не встановлено.
З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.М. Вербова
Судді: Л.Д. Поливач
ОСОБА_1