79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.10.2016р. Справа№ 914/2107/16
Господарський суд Львівської області у складі
Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м.Київ,
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод», Львівська область, м.Борислав,
про стягнення заборгованості
ціна позову: 1675971,00 грн.
Представники:
позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 08.12.2015р. №2-26д);
відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 22.08.2016р. №1-2/258)
Суть спору:
Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод» про стягнення 951786,00 грн. пені. та 724185,00 грн. штрафу. Ціна позову 1675971,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 15.08.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.08.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 30.08.2016р., в тому числі у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду по справі. В судовому засіданні 20.09.2016 року оголошувалась перерва до 04.10.2016 року, про що представники Сторін повідомлялись в судовому засіданні під розписку. Окрім того, в судовому засіданні 04.10.2016 року оголошувалась перерва в межах робочого дня до 12:25 год. 04.10.2016 року.
Представникам Сторін по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені ОСОБА_3 (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.
Заяв про відвід судді не надходило.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав усні пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві.
Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання забезпечив, подав заяву (вх. №39569/16), у якій визнає позовні вимоги Позивача у повному обсязі.
20.09.2016 року Позивачем подано до суду клопотання (вх. №4494/16), у якому просять суд затвердити укладену між ОСОБА_3 14.09.2016 року ОСОБА_3 угоду, за умовами якої Відповідач, в рахунок погашення суми заборгованості, стягнення якої є предметом позову у даній справі, зобов'язувався здійснити поставку Позивачу продукції: циліндр силовий d=355 мм, 400-1300-1-2 до газомотокомпресора 10 ГКНА610-200001 в кількості 9 штук за ціною 156000,00 грн. за одиницю з ПДВ на суму 1404000,00 грн. з ПДВ та виконати роботи з ремонту п'яти шийок колінчастого валу до газомотокомпресора 10 ГКНА 610-200001 за ціною 57732,00 грн. за одиницю з ПДВ, на загальну суму 288660,00 грн. з ПДВ в термін до 31.12.2016 року. ОСОБА_4 угоду підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін Договору.
Відповідно до приписів ч.3 ст.78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.
Заслухавши пояснення представників Сторін, оглянувши і дослідивши матеріали справи та подану мирову угоду суд відхиляє клопотання Позивача від 20.09.2016 року вх.№4494/16 з підстав того, що умови укладеної 14.09.2016 року між ОСОБА_3 угоди стосуються не лише предмету спору у справі. Крім того, у запропонованій на затвердження суду мировій угоді Сторони фактично встановлюють новий предмет поставки, не визначений умовами Договору та Специфікацією.
З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що умови мирової угоди не відповідають предмету позову, судом відмовлено в затвердженні мирової угоди.
Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість ОСОБА_3 щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
27.08.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (Покупець) та Товариством з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод» (Постачальник) укладено Договір поставки (закупівля товару за власні кошти) №11588/11-15 (далі - Договір), за умовами якого (п.1.1 -1.2) Постачальник зобов'язувався поставити Покупцеві товар, зазначений в Специфікації (надалі - Товар), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець - прийняти і оплатити такий Товар; найменування і асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Договору вказується в Специфікації.
Згідно пунктів 3.1. та 3.2. Договору, ціна Договору вказується в Специфікації в гривнях, включаючи ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента); загальна вартість Договору визначається загальною вартістю Товару, вказаного в Специфікації до Договору.
Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом 30 відсоткової передоплати від ціни Договору в розмірі 3263997,60грн. з ПДВ на підставі рахунку; Постачальник протягом тридцяти днів з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі товарів або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням.
Решта суми Договору сплачується Покупцем після пред'явлення Постачальником рахунка на оплату Товару та підписаного ОСОБА_3 акту приймання-передачі або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації; до рахунка додаються підписаний уповноваженими представниками Сторін акт приймання-передачі товарів або видаткова накладна (п.4.2. Договору).
Відповідно пункту 5.1. Договору строк поставки, умови та місце поставки Товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації до Договору.
Датою поставки Товару є дата підписання уповноваженими представниками Сторін акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати підписання ОСОБА_3 акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної (п.5.3. Договору).
Згідно пункту 6.1. Договору Покупець зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар, а також приймати поставлений Товар, у разі відсутності зауважень, згідно з актом приймання-передачі.
Пунктом 7.11. Договору ОСОБА_3 встановлено, що у разі невиконання Постачальником взятих на себе зобов'язань із поставки Товару у строки, зазначені у Специфікації до Договору, останній сплачує на користь Покупця пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого Товару.
Договір набирає чинності з дати його підписання ОСОБА_3 та скріплення його печатками Сторін і діє до 30.04.2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань.
Специфікацією від 27.08.2016 року № 1 до Договору ОСОБА_3 встановлено, що предметом поставки за Договором є вал колінчастий до газомотокомпресора 10 ГКН, 6110-200001 у кількості 3 штук вартістю 3022220,00 грн. без ПДВ на суму 10879992,00 грн. з ПДВ. Умови поставки: DDP - станція (склад) призначення згідно п. 12 Специфікації: Харківська область, Балаклійський район, смт. Червоний Донець, вул. Жовтнева, 9. Строк поставки Товару: до 30.04.2016 року. Відвантаження Товару проводиться за рознарядкою Покупця. умови та строки поставки: 30 відсотків попередня оплата, решта 70 відсотків оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання. ОСОБА_4 Специфікацію підписано повноважними представниками та завірено відтисками юридичних осіб - Сторін Договору.
Додатковою угодою від 27.08.2015 року №1 до Договору Сторони погодили внести зміни в пункти 4.1., 4.2. Договору, а також про викладення в новій редакції Специфікації №1 до Договору.
Так, згідно додаткової угоди №1 до Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати Покупцем після пред'явлення Постачальником рахунка на оплату Товару та підписаного ОСОБА_3 акту приймання-передачі Товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.
Згідно Специфікації №1 (Додатку №1 до Додаткової угоди №1 до Договору) предметом поставки за Договором є вал колінчастий до газомотокомпресора 10 ГКН, 6110-200001 у кількості 3 штук вартістю 2873750,00 грн. без ПДВ на суму 10345500,00 грн. з ПДВ. Умови поставки: DDP - станція (склад) призначення згідно п. 12 Специфікації: Харківська область, Балаклійський район, смт. Червоний Донець, вул. Жовтнева, 9. Строк поставки Товару: до 30.04.2016 року. Відвантаження Товару проводиться за рознарядкою Покупця. Умови та строки поставки: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання. ОСОБА_4 Специфікацію підписано повноважними представниками та завірено відтисками юридичних осіб - Сторін Договору.
Додатковою угодою від 27.08.2015 року №2 до Договору ОСОБА_3 доповнено Договір антикорупційним застереженням.
З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 951786,00 грн. пені. та 724185,00 грн. штрафу, нарахованого у відповідності до п.7.11. Договору за порушення порядку і строку поставки Товару за Договором, встановленого Специфікацією, яка є Додатком №1 до Додаткової угоди від 27.08.2015 року №1 до Договору.
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У ч.1 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).
Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Приписами ч.2 ст.343 ГК України, встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
Приписами ч.5 вказаної статті визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідач у поданому до суду 04.10.2016 року клопотанні (вх. №39569/16) позовні вимоги Позивача про стягнення сум пені та штрафу, а також судових витрат у справі визнав у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача подану заяву підтримав повністю. Представник Позивача проти поданої заяви не заперечив.
Судом роз'яснено ОСОБА_3 правові наслідки визнання позову, передбачені ст. 78 ГПК України.
З врахуванням вищенаведеного, зокрема, вмотивованості та обґрунтованості позовних вимог Позивача, визнання позову Відповідачем у повному обсязі, відсутності порушення законодавства України чи прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов до висновків про необхідність задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.
Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
04.10.2016р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 10.10.2016р.
На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 25139,57 грн. судового збору.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 626, 627, 629, 631, 655, 712 Цивільного кодексу України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод» (82300, Львівська область, м.Борислав, пров.Губицький, буд.1; ідентифікаційний код 00136863) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, буд.26/28; ідентифікаційний код 30019775) 951786,00 грн. пені., 724185,00 грн. штрафу та 25139,57 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.
Суддя
ОСОБА_5