06 жовтня 2016 року Справа № 915/920/16
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Ольвія”
37861, Полтавська область, Хорольський район, село Бовбасівка
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науковий інститут
Селекції” 54001, АДРЕСА_1
про: стягнення 67441 грн. 00 коп.
Суддя Смородінова О.Г.
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 21.12.2015р.
від відповідача: представник не з'явився.
Суть спору:
Позивач 22.08.2016р. звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 67441 грн. 00 коп. з якої: основного боргу - 51000,00 грн., пені - 11220,00 грн., інфляційних - 3896,40 грн.; 3% - 1324,60 грн.
29.09.2016р. заявою про збільшення позовних вимог, яка відповідно до правил ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийнята судом до розгляду, позивач, посилаючись на умови додаткової угоди № 1 від 13.10.2015р. до договору № 43, остаточно просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 83632 грн. 00 коп. з якої: основного боргу - 51000,00 грн., пені - 11220,00 грн., інфляційних - 3896,40 грн.; 3% - 1215,60 грн.; 15300,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № 43 від 12.10.2015р.; накладної № 11 від 12.10.2015р.; довіреності № 11 від 12.10.2015р. на отримання товару; виписки з рахунку позивача на підтвердження часткової оплати поставленного товару; норм ст.ст. 526, 617, 627, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач лише частково здійснив оплату в сумі 5160,00 грн. + 5000,00 грн. за частину товару, що є порушенням договірних зобов'язань, а отже - прав та законних інтересів позивача.
Відповідач у скерованій до суду заяві (вх. № 14879/16 від 31.08.2016р.) визнає позов частково, а саме в розмірі: 51000,00 грн. основного боргу, 3896,40 грн. інфляційних, 1215,62 грн. - 3% річних. Мотивація такої позиції відповідача наступна: у спірному договорі розмір санкцій, зокрема пені, що підлягає стягненню у разі порушення грошового зобов'язання між сторонами невизначено, а тому вимога про стягнення пені є безпідставною; істиною датою для початку розрахунків є 31.10.2015 року, а не 23 жовтня 2015 року як зазначає позивач. Дана позиція абсолютно узгоджується із п. 5.1 Договору, у зв'язку з цим відповідач вважає, що вірним є розмір 3% річних в сумі 1215,62 грн.
Також відповідач у заяві (вх. № 14880/16 від 31.08.2016 року) посилаючись на п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України звернувся до суду з проханням розстрочення виконання рішення про стягнення боргу за графіком.
В обґрунтування своєї заяви про розстрочення судового рішення відповідач посилається на відсутність обігових коштів на банківських рахунках та вказує, що товариство отримає дохід від укладених ліцензійних договорів тільки навесні 2018 року.
23.09.2016 року від позивача до суду надійшли заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду в яких останній проти заяви відповідача заперечує, оскільки вважає її необґрунтованою.
Але, 05.10.2016 року відповідачем до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області подано клопотання в якому товариство зазначає, що 30.09.2016 року на користь позивача перераховано 5000,00 грн., та просить суд залишити без розгляду подану ним заяву про розстрочку виконання рішення.
Будь-яких зауважень або заперечень на заяву про збільшення позовних вимог, яка була скерована відповідачу 26.09.2016р. останній не надав.
06.10.2016 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -
встановив:
12 жовтня 2015 року між сторонами був укладений договір продажу сількогосподарської продукції № 43 згідно з предметом якого позивач, як продавець, зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупця товар, а відповідач, як покупець, зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його. Найменування товару: насіння соняшнику. Загальна кількість товару: 1872 кг. Загальна вартість товару за цим договором: 56160,00 грн. в т. ч. ПДВ.
Відповідно до змісту п. 6.6 та п. 5.1 договору датою поставки товару вважається дата вручення товару уповноваженому представнику покупця, що підтверджується видатковою накладною на передачу товару. Покупець сплачує вартість товару в наступному порядку: - оплата всієї вартості товару до 30 жовтня 2015 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Пунктом 10.2 сторони (в редакції додаткової угоди № 1 від 13.10.2015р.) встановили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 року, але не менш ніж до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Предметом даного позову виступають матеріальні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного грошового боргу за одержаний товар, пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, та грошових втрат у вигляді 3% річних та інфляційних.
Отже спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про купівлю-продаж.
Так, згідно вимог ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору позивач за оформленою накладною № 43 від 12.10.2015р. передав відповідачу за довіреністю № 11 від 12.10.2015 року, а останній прийняв насіння соняшнику 1,872 т. на загальну суму 56160,00 грн.
22.10.2015 року відповідач, за даними банківської виписки, сплатив позивачу по рахунку № 43 від 12.10.2015р. за насіння соняшнику лише 5160,00 грн.
Інших доказів, повного розрахунку відповідача перед позивачем за насіння, до подачі позову не було надано.
Таким чином на день звернення позивача з даним позовом до суду, борг відповідача перед продавцем за отриманий товар дійсно складав в сумі (56160,00 грн. - 5160,00 грн.) 51000,00 грн.
Відповідно до змісту ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, у зазначений договором строк - до 30.10.2015 року відповідач оплату отриманого за договором товару не здійснив.
Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 13.10.2015р., укладеної між сторонами до договору № 43 від 12.10.2015р., параграф 7 договору № 43 («відповідальність сторін») доповнено такими пунктами:
- у випадку невиконання, неналежного виконання, у тому числі несвоєчасного виконання покупцем обов'язків зігдно п. « 5.1» договору, покупець зобов'язаний додатково сплатити на користь продавця штраф в сумі 30% від суми договору, якщо затримка перерахування ним грошових коштів за поставлений товар буде понад 90 днів, тобто сягне 30 січня 2016 року (п. 7.5);
- у випадку порушення покупцем терміну розрахунків за договором визначеному пунктом « 5.1.», покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу (п. 7.6).
За приписами ст.ст. 610, 612 (п. 1), 624 (п.1) Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Перевіривши нараховану позивачем до стягнення з боржника пеню в розмірі 11220,00 грн. суд дійшов висновку, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки за здійсненим судом розрахунком, вірний розмір пені який підлягає задоволенню за період з 31.10.2015 року по 30.04.2016 року становить в сумі 11146,64 грн.
Як вище було наведено, 29.09.2016 року позивач заявою збільшив позовні вимоги в яких просить суд стягнути з відповідача крім пені також і штраф, що передбачений саме п. 7.5 додаткової угоди № 1 до договору.
Так, за перевіркою суду, розрахунок штрафу в розмірі 15300,00 грн. здійснений позивачем у відповідності до вимог пункту 7.5 договору, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Згідно правил статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунки грошових втрат, заявлених кредитором до стягнення з боржника по даній справі, суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 3896,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Вимоги ж позивача про стягнення з відповідача 1215,62 грн. 3% річних підлягають частковому задоволенню, оскільки за здійсненим судом перерахунком, розмір інфляційних який підлягає задоволенню за період з 31.10.2015 року по 15.08.2016 року складає 1212,99 грн.
Протягом розгляду справи, відповідачем суду були надані докази оплат основного боргу проведених по даній справі на загальну суму 10600,00 грн. про, що свідчать:
платіжне доручення № 91 від 30.08.2016 року на суму 5600,00 грн.;
платіжне доручення № 95 від 30.09.2016 року на суму 5000,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтвердив надходження від відповідача грошових коштів в сумі 10600,00 грн. по вищезазначеним платіжним дорученням.
За правилами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Перевіривши надходження грошових коштів від відповідача до позивача по спірним відношенням, суд встановив факт погашення основного боргу в розмірі 51000,00 грн. на 10600,00 грн. внаслідок чого розмір основного боргу за даним позовом на день прийняття рішення залишився, але складає в сумі (51000,00 - 10600,00) = 40400,00 грн.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 10600,00 грн. з відповідача основного боргу слід припинити.
Також, за приписами п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд по даній справі залишає заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду без розгляду, оскільки, по-перше, заявник не з'явився у судове засідання для розгляду даного питання, по-друге, у письмовому клопотанні відповідач просить суд залишити цю заяву без розгляду.
Враховуючи вищевикладені норми та обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 80, 81, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науковий інститут Селекції” (54001, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 35564114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Ольвія” (37861, Полтавська область, Хорольський район, село Бовбасівка, код ЄДРПОУ 30287550) 40400,00 грн. боргу, 11146,64 грн. - пені, 3896,40 грн. - інфляційних, 1212,99 грн. - 3% річних, 15300,00 грн. - штрафу та 1364,22 грн. судових витрат.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Науковий інститут Селекції” про розстрочення виконання рішення залишити без розгляду.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повний текст рішення складено 10.10.2016 року.
Суддя О.Г.Смородінова