Справа № 520/8062/16-ц
Провадження № 2/520/3999/16
11.10.2016 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Куриленко О.М.
за участю секретаря - Баранової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,
12 липня 2016 року представник позивачів звернувся до суду з позовом та просить суд ухвалити рішення, яким: визнати право власності ОСОБА_1 у порядку спадкування на 12/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами, що складається з житлового будинку літ. «А»: 1-1,1-2 коридори; 1-4 - кухня; 1-3 - санвузол, 1-5,1-6 - житлові; сарай «в»; вбиральня «Ж»; 12/100 мостіння І,ІІ,IV-VI; 12/100 огорожі № 1-4; житловою площею 8,7 кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Жовтневої революції, буд. 73 «в», що залишилось після смерті ОСОБА_4; визнати право власності ОСОБА_2 у порядку спадкування на 12/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами, що складається з житлового будинку літ. «А»: 1-1,1-2 коридори; 1-4 - кухня; 1-3 - санвузол, 1-5,1-6 - житлові; сарай «в»; вбиральня «Ж»; 12/100 мостіння І,ІІ,IV-VI; 12/100 огорожі № 1-4; житловою площею 8,7 кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Жовтневої революції, буд. 73 «в», що залишилось після смерті ОСОБА_4; визнати право власності ОСОБА_1 у порядку спадкування на 1/6 частини земельної ділянки площею 0,0547 га, за адресою м. Одеса, вул. Жовтневої революції, буд. 73 «в», що залишилась після смерті ОСОБА_4; визнати право власності ОСОБА_2 у порядку спадкування на 1/6 частини земельної ділянки площею 0,0547 га, за адресою м. Одеса, вул. Жовтневої революції, буд. 73 «в», що залишилась після смерті ОСОБА_4. Покласти всі судові витрати на відповідача.
Свої вимоги мотивувала тим, що 06.04.2015 року помер її чоловік ОСОБА_4. Після його смерті відкрилась спадщина на ? частину земельної ділянки та 36/100 частин домоволодіння, що знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Жовтневої революції, 71 «в».
Позивач вказує на те, що спадкоємцями першої черги є вона, їх донька та мати покійного. У встановлений законом строк вона звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини. Однак, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановчих документів на вищевказане нерухоме майно.
Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.
Представник позивачів ОСОБА_6 у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги позову підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 16 лютого 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище Бойко) ОСОБА_8, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу було складено актовий запис за № 84 (а.с. 12).
В період вказаного шлюбу 08 травня 2001 року народилась донька ОСОБА_2, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Суворовського районного управління юстиції м. Одеси було зроблено відповідний запис за № 884, що підтверджується копією Свідоцтва про народження Серії І ЖД № 359202 (а.с. 9).
26 грудня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було посвідчено Договір дарування будинковолодіння, відповідно до умов якого гр. ОСОБА_3 подарувала, а гр-ни ОСОБА_4 та ОСОБА_10 прийняли в дар домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Жовтневої революції під номером 73 «в» та складається в цілому з одного черепашникового житлового будинку загальною площею 113,8 кв.м., житловою площею - 55,4 кв.м., зазначеного на схематичному плані літером «А» та надвірних господарчих споруд, зазначених на схематичному плані літерами: «В» - сарай , «Д» - душ, «Ж» - убиральня, № 1-4 - огорожа, І,ІІ,ІV-VІ мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 547 кв.м., кадастровий № 5110136900:19:008:0108.
Частки дарувальників за даним договором складають: - ОСОБА_4 прийняв в дар 36/100 частин домоволодіння, що складаються: з житлового будинку літ. «А»: 1-1, 1-2 коридори; 1-4 - кухня; 1-3 - санвузол; 1-5, 1-6 - житлові; сарай «В»; вбиральня «Ж»; 36/100 мостіння І,ІІ,ІV-VІ; 36/100 огорожі № 1-4; житловою площею 26,1 кв.м., вартістю 61 552 грн. - ОСОБА_10 прийняла в дар 64/100 частин домоволодіння, що складаються: зх. житлового будинку літ. «А»: 2-1, 2-2 - коридори; 2-3 - кухня; 2-4 - ванна; 2-5 - туалет; 2-6,2-7 - житлові; літній душ «Д»; 64/100 мостіння І,ІІ,ІV-VІ; 64/100 огорожі № 1-4; житловою площею 29,3 кв.м., вартістю 107 517 грн (а.с. 14).
Також, 26 грудня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було посвідчено Договір дарування земельної ділянки, відповідно до умов якого гр. ОСОБА_3 подарувала, а гр-ни ОСОБА_4 та ОСОБА_10 прийняли в дар в спільну часткову власність (в рівних частках кожний) земельну ділянку під номером 73 «в» по вулиці Жовтневої революції, площею 0,0547 га. (а.с. 15-16).
06 квітня 2015 року ОСОБА_4 помер, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті ОСОБА_6 реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції було складено відповідний актовий запис № 3903, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть ОСОБА_11 І-ЖД № 408829 (а.с. 13).
Після його смерті відкрилась спадщина на вищевказані 36/100 частин домоволодіння, ? частину земельної ділянки, що знаходяться в місті Одесі по вулиці Жовтневої революції під номером 73 «в», а також на квартиру № 26, що знаходиться в місті Одесі, вулиця Кузнецова Капітана, будинок під № 93.
У відповідності зі ст. 1223 ЦК у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Згідно зі ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцями ОСОБА_4 першої черги за законом являються його донька ОСОБА_2, дружина ОСОБА_1 та матір ОСОБА_3.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців та починається з часу відкриття спадщини.
В установлений законом строк, а саме 03.06.2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, померлого 06 квітня 2015 року. У зв'язку з чим нотаріусом було заведено спадкову справу № 27/2015, копія якої наявна в матеріалах справи.
Також 16 червня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_12 було посвідчено заяву ОСОБА_3 про прийняття спадщини після смерті її сина ОСОБА_4.
13 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 спадкоємцям померлого ОСОБА_4, а саме: дружині ОСОБА_1, доньці ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом кожній на 1/3 частку квартири під № 26, що знаходиться в місті Одесі, вулиця Кузнецова Капітана, будинок 93.
Проте, у видачі Свідоцтва про право власності на спадщину на 36/100 частин житлового будинку під № 73 «в» з надвірними спорудами, що знаходиться в місті Одесі, вулиця Жовтневої революції, та ? частини земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний житловий будинок за зазначеною адресою, приватним нотаріусом було відмовлено через відсутність у позивачів оригіналів правовстановлюючих документів та роз'яснено право звернення до суду.
Відповідно до листа ВССУ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-14 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У даному випадку судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 належали 36/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Жовтневої революції 73 «в», на яку він набув право власності в установленому законом порядку, та яка зареєстрована в реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою № 65826675 від 15.08.2016 року (а.с. 37-40). Однак, правовстановлюючий документ - Договір дарування будинковолодіння знаходиться у відповідача, яка його до нотаріуса надати не бажає, що є підставою для визнання в судовому порядку права власності за позивачами за кожною на 12\100 частин вищевказаного домоволодіння.
Частиною 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно до норми ст. 392 ЦК України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати їм документа, який засвідчує його права власності.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, суд доходить до висновку, що позивачі у встановлений законом строк звернулись у нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини, що є підставою для визнання за кожною з них права власності на 12\100 частин домоволодіння № 73 «в», що знаходиться в м. Одесі по вул. Жовтневої революції в порядку спадкування за законом, так як іншої можливості оформити своє право на спадкування позивачі не мають зважаючи на небажання відповідача оформлювати дану частину спадщини.
Відповідно до чинного законодавства Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.
В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Разом з тим частиною першою статті 11 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права (ч. 2 п. 1 ст. 16 ЦК України).
За ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст. ст. 58-59 ЦПК України докази по справі повинні бути належними та допустимими, та не ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
В порушення вказаних норм закону позивачі не надали суду доказів належності та реєстрації на теперішній час за ОСОБА_4 спірної 1\2 частини земельної ділянки, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Жовтневої революції № 73 «в».
Слід зазначити, що представнику позивачу роз'яснювалось право про витребування та забезпечування доказів, а саме інформації від Управління Держземагентства у м. Одесі Одеської області щодо належності спірного майна, однак з вказаними клопотаннями сторона позивача до суду не зверталась, доказів належності на теперішній час спірного нерухомого майна суду не надала, а, враховуючи принцип диспозитивності процесу, суд позбавлений права самостійно вирішувати вказані питання.
При цьому суд не приймає до уваги у якості належного та допустимого доказу наявну у справі ксерокопію договору дарування земельної ділянки (а.с.15), так як оригінал вказаного договору у судовому засіданні не оглядався, а відомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки відсутні, що перешкоджає суду встановити її власника на теперішній час.
В п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які позивачі посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 в частині визнання за ними права власності на частку земельної ділянки, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Жовтневої революції №73 «в» задоволенню не підлягають, через їх недоведеність.
При вирішенні спору суд враховує положення ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.1 ЦПК України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України суд захищає порушене право особи у спосіб, встановлений законом.
Крім того, у відповідності зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Отже, з відповідача на користь позивачів також необхідно стягнути сплачений при подані позовної заяви до суду судовий збір.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 16, 328, 392, 1223, 1258, 1261, 1270 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 130, 209, 212, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.
Визнати право власності ОСОБА_1 у порядку спадкування на 12/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами, що складається з житлового будинку літ. «А»: 1-1,1-2 коридори; 1-4 - кухня; 1-3 - санвузол, 1-5,1-6 - житлові; сарай «в»; вбиральня «Ж»; 12/100 мостіння І,ІІ,IV-VI; 12/100 огорожі № 1-4; житловою площею 8,7 кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Жовтневої революції, буд. 73 «в», що залишилось після смерті ОСОБА_4.
Визнати право власності ОСОБА_2 у порядку спадкування на 12/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами, що складається з житлового будинку літ. «А»: 1-1,1-2 коридори; 1-4 - кухня; 1-3 - санвузол, 1-5,1-6 - житлові; сарай «в»; вбиральня «Ж»; 12/100 мостіння І,ІІ,IV-VI; 12/100 огорожі № 1-4; житловою площею 8,7 кв.м., за адресою м. Одеса, вул. Жовтневої революції, буд. 73 «в», що залишилось після смерті ОСОБА_4.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1626, 67 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1626, 67 гривень.
В решті позов залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Суддя Куриленко О. М.