79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.10.2016р. Справа№ 914/1988/16
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», м. Львів;
до відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , м. Львів;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова , м.Львів
про:стягнення заборгованості. Ціна позову : 41 871,34 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
За участю представників :
від позивача : Яськевич О.Є. - представник (довіреність №ЛЗ07/1-847-16 від 07.04.2016р.);
від відповідача : не з'явився
від третьої особи : Куцак В.Л. -представник (довіреність №44 08 від 28.09.2016 р.).
Представникам позивача та третьої особи розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.
На розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (надалі позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (бюджетних організацій) №114108ВG9GСВ016 від 01.01.2016 року в сумі 41 871,34 грн., з якої: 36 351,98 грн. - основний борг за спожитий природний газ, 3 742,12 грн. пеня, 276,08 грн. - 3% річних, 1501,16 грн. інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 01.08.2016р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 19.09.2016р; залучено до участі у справі на стороні відповідача в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова (79007, м.Львів, вул.Батуринська,2).
10.08.2016 року представнику відповідача надано для ознайомлення матеріали справи за його заявою, яка поступила до суду 09.08.2016р. та зареєстрована за вх.№32907/16 .
12.09.2016р. від відповідача поступило клопотання №1926 від 09.09.2016р., яке зареєстровано в суді за вх.№4365/16, про заміну первісного відповідача належним відповідачем. Клопотання мотивовано тим, що відповідно до п.1 Положення про військові комісаріати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року №389 військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території. Військові комісаріати утворюються, реорганізуються та ліквідуються Міноборони за поданням начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних Сил. Відтак, військові комісаріати в Україні являються установами Збройних Сил України. Відповідно ж до п.8.3 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №448 від 03.07.2013 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.09.2013 року за №1590/24122 оплата комунальних послуг військовим частинам, що утримуються за рахунок кошторису МО України , провадиться за рахунок відповідних бюджетних асигнувань. Військові комісаріати не являються розпорядниками бюджетних асигнувань по оплаті комунальних послуг. Відповідно до п.8.9 зазначеного Положення розпорядником відповідних бюджетних асигнувань являється Головне КЕУ ЗС України. Відповідно до п.8.7 Положення, стверджує відповідач, відповідальність за своєчасне проведення розрахунків за спожиті військовою частиною комунальні послуги та енергоносії в межах встановлених лімітів несе квартирно-експлуатаційний орган, який і здійснює оплату спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військові частини, які розміщуються (у тому числі тимчасово) на фондах, що орендовані МО України, за договорами на постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв. Посилаючись на норми ст.24 Господарського процесуального кодексу України відповідач просить замінити у справі №914/1988/16 за позовом ТзОВ «Львівгаз збут» до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення 36 351,98 грн. основного боргу за спожитий природний газ, 3 742,12 грн. пені, 276,08 грн. 3% річних, 1501,16 грн. інфляційних втрат (разом - 41871,34 грн.) первісного відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , на належного відповідача - Квартирно-експулатаційний відділ м.Львова (79007, м.Львів, вул.Батуринська,2)
13.09.2016 року від третьої особи у справі, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, поступили «Пояснення по суті позовних вимог» від 08.09.2016 р. №Н152 (зареєстровані в суді за вх.№36451/16), у яких звертає увагу на те, що КЕВ м.Львова входить до структури Міністерства оборони України, фінансується виключно за рахунок Державного бюджету України та має пряме відношення до виконання статті 23 Бюджетного кодексу України та Закону України «Про здійснення державних закупівель» №1197-У11 від 10.04.2014 р. (зі змінами та доповненнями) ; повідомляє про те, що не має можливості долучити до матеріалів справи договір поруки чи будь-який інший договір (в т.ч. трьохсторонній ), які б підтверджували зобов'язання КЕВ м.Львова перед позивачем на проведення розрахунків за отриманий відповідачем по Договору від 01.01.2016 року «на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (бюджетних організацій )» №114108ВG9GСВ016 природний газ, вартістю 36 351,98 грн., так як договірні зобов'язання за результатами тендерних процедур закупівель природного газу між сторонами, а саме, позивачем (ТзОВ «Львівгаз збут») і третьою особою ( КЕВ м.Львова), не виникали.
В судове засідання 19.09.2016 року явку повноважних представників забезпечили сторони. Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила. Представником позивача надано суду для огляду оригінали документів які в засвідчених копіях долучені до позовної заяви, у т.ч. договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (бюджетних організацій) №114108ВG9GСВ016 від 01.01.2016 року , Акти приймання -передачі природного газу до договору на постачання природного газу від 01.01.2016 року №114108ВG9GСВ016 за №ЗЛВ00008233 від 31 січня 2016 року, №ЗЛВ00010952 від 29 лютого 2016 року, №ЗЛВ00016761 від 31 березня 2016 року, які містять підписи уповноважених осіб та печатки Дрогобицького відділу ТОВ «Львівгаз збут» (з боку постачальника) та Дрогобицько-Бориславського об'єднаного районного комісаріату ( з боку споживача).
Представником позивача в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження строків розгляду справи для належної підготовки та висловлення позиції позивача щодо клопотання відповідача про заміну первісного відповідача на належного.
В судовому засіданні 19.09.2016 року представникам позивача та відповідача під розписку доведено до відома про відкладення розгляду справи на 03.10.2016 року на 12.00 год. Ухвалою від 19.09.2016 року суд продовжив строк розгляду справи на п'ятнадцять днів з 29.09.2016 року, відклав розгляд справи на 03.10.2016 року на 12 год.00 хв., та зобов'язав, зокрема : позивача, висловити обґрунтовану позицію із посиланням на конкретні докази у справі та норми чинного законодавства, з приводу клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача на належного (а саме, ІНФОРМАЦІЯ_1 на Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова) відповідно ( та у спосіб) згідно ст.24 ГПК України. У випадку надання згоди зобов'язано позивача надати докази на підтвердження обов'язку КЕВ м.Львова здійснювати розрахунки з позивачем за поставлений газ. Відповідача в ухвалі зобов'язано надати для розгляду по суті клопотання належні і допустимі докази на підтвердження зобов'язань КЕВ м.Львова проводити з позивачем розрахунки за договором постачання від 01.01.2016 року № 114108ВG9GСВ016.
В судове засідання 03.10.2016 року явку повноважних представників забезпечили позивач і третя особа. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив; документи від відповідача до справи не поступали.
Представник позивача в судовому засіданні та у клопотанні ( вх.№39311/16 від 03.10.16р. ) пояснив, зокрема, що відповідно до п.7 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою КМ України від 03.06.2013 р. № 389 районні, міські, обласні міські, військові комісаріати підпорядковуються відповідному обласному військовому комісаріату, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Відповідно до п.7 зазначеного Положення області військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах казначейства. Інші військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних військових комісаріатів. Отже, оскільки лише обласні військові комісаріати є юридичними особами, які мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства, Договір про постачання природного газу №114108ВG9GСВ016 від 01.01.2016 року укладався із ІНФОРМАЦІЯ_3 для потреб Дрогобицько-Бориславського РВК. Позивач стверджує, що на даний час немає правових підстав для заміни відповідача на належного , а саме на Квартирно-експлуатаційний відділ м.Львова, оскільки стороною у договорі є ІНФОРМАЦІЯ_2 та відсутній договір поруки чи будь-які інші трьохсторонні договори , які б підтверджували зобов'язання КЕВ м.Львова на проведення розрахунків з позивачем за Договором постачання природного газу від 01.01.2016 року № 114108ВG9GСВ016.
Представник КЕВ м.Львова в судовому засіданні висловив заперечення проти задоволення клопотання відповідача та переведення КЕВ м.Львова в статус належного відповідача по справі, а відтак й проти задоволення позову за рахунок КЕВ м.Львова, оскільки вважає, що відсутні правові підстави для вчинення таких процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 24 ГПК України, господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Як зазначив Пленум ВГС України в п. 1.3. Постанови №18 від 26.12.2011р., заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання.
Враховуючи те, що позивач проти клопотання відповідача про його заміну на належного відповідача ( КЕВ м.Львова) заперечив, згоди не надав, документів, які б підтверджували зобов'язання КЕВ м.Львова проводити розрахунки з позивачем за поставлений відповідачу газ за договором від 01.01.2016 року № 114108ВG9GСВ016 матеріали справи не містять, стороною договору являвся не КЕВ м. Львова а Львівський обласний військовий комісаріат, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання.
Представник позивача просить суд позов задоволити повністю. Заявлені вимоги представник обґрунтовує тим, що 01.01.2016р. між позивачем та відповідачем укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) № 114108ВG9GСВ016, на виконання котрого відповідачу в січні-березні 2016р. було поставлено природний газ вартістю 36 35198 грн. За умовами договору газ відповідач повинен був оплатити до 10 числа місяця наступного за звітним місяцем, однак належним чином своїх зобовязань не виконав, за одержаний газ відповідач не розрахувався, відтак заборгував позивачу 36 351,98 грн., які позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку. Крім цього, у звязку з простроченням виконання грошового зобовязання позивач просить стягнути з відповідача 3 742,12 грн. пені, нарахованої відповідно до умов в Договорі, 276,08 грн. 3% річних та 1501,16 грн. інфляційних втрат, нарахованих відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідач відзиву по суті заявлених вимог не подав, доказів проведення розрахунків з позивачем за поставлений природний газ не представив, до розрахунків основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат зауважень не висловив.
Представник третьої особи просить позов задоволити та стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТзОВ «Львівгаз збут» заявлену до стягнення суму заборгованості.
У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Як зазначено у п.2.3 Постанови пленуму ВГСУ №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом ( частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення.
Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.
У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема, право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.
Викладені в ст.22 ГПК України права та обов'язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача - з моменту перед'явлення до нього позову.
Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Як зазначено у п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідач в судове засідання 03.10.2016 року явку повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання 03.10.2016 року був в письмовій формі (під розписку) повідомлений у судовому засіданні 19.09.2016 року. Окрім того, в порядку ст.87 ГПК України із заявами відповідач до суду не звертався, а ухвала суду від 19.09.2016 року є поміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлявся про відкладення розгляду справи на 03.10.2016 року, зважаючи на строки розгляду даної справи, беручи до уваги роз'яснення Пленуму ВГСУ, які зазначені вище, суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній документами, без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
01.01.2016р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (бюджетних організацій) № 114108ВG9GСВ016 (надалі Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та в порядку, що визначені Договором. обсяги газу. Планові обсяги постачання газу по місяцях зазначені у п.1.3 Договору.
Відповідно до п.п.9.2 п.9 Договору , на підставі отриманих від споживача даних та /або даних Оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаний уповноваженими представниками постачальника.
Відповідно до п.п.9.3 п.9 Договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п.3.1 Договору).
Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 7.00 годин першого дня місяця до 07.00 годин першого дня наступного місяця включно ( п.4.1).
Оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку ( п.4.2 Договору): 100% місячної вартості запланованого обсягу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.
Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.4.3 Договору датою оплати (датою розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Відповідно до п.6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п.10.2. договору сторони домовились, що строк позовної давності, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, компенсацій встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.
Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення ( розд.Х1 Договору).
Позивач свої зобов'язання виконав повністю та належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 114108ВG9GСВ016 від 01.01.2016р. позивач поставив природний газ, а відповідач прийняв на загальну суму 36 351,98 грн. (з ПДВ) у період січень-березень 2016р., згідно актів прийому-передачі природного газу: №ЗЛВ00008233 від 31 січня 2016р. на суму 14 485,38 грн.; №ЗЛВ00010952 від 29 лютого 2016 року на суму 13 477,09 грн.; №ЗЛВ00016761 від 31 березня 2016 року на суму 8 389,51 грн. Акти містять посилання на Договір постачання природного газу від 01.01.2016 року № 114108ВG9GСВ016 як на підставу поставки газу. Акти підписані уповноваженими особами від постачальника, Дрогобицького відділу ТОВ «Львівгаз Збут» та від споживача , Дрогобицько-Бориславського об'єднаного районного комісаріату, підписи яких завірені печатками Дрогобицького відділу ТОВ «Львівгаз Збут» та Дрогобицько-Бориславського об'єднаного районного комісаріату. Зазначеним спростовуються твердження відповідача у клопотанні про заміну первісного відповідача належним відповідачем про те, що перелічені Акти приймання-передачі природного газу з боку споживача підписані та завірені гербовою печаткою Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова.
Проте, відповідач порушив свої зобовязання, отриманий газ у встановлені Договором строки не оплатив. Доказів зворотнього відповідач суду не надав.
Позивач, на підставі п.6.2.1. договору нарахував пеню, яка згідно наведеного у позовній заяві розрахунку становить 3 742,12 грн.
Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних, які згідно розрахунків позивача становлять: 1 501,16 грн. інфляційні втрати та 276,08 грн. 3% річних.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача 41 871,34 грн. заборгованості, з якої 36 351,98 грн. основний борг за спожитий природній газ, 3 742,12 грн. пеня, 276,08 грн. три проценти річних та 1501,16 грн. інфляційні втрати.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовамист.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1, 2 ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.
Положеннями ст. 511 ЦК України унормовано, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
Зі змісту Договору вбачається, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, укладеним на користь третьої особи, безпосереднього споживача природного газу, а саме Дрогобицько-Бориславського об'єднаного районного комісаріату.
Відповідно до ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.
Згідно п. 7 Положення про військові комісаріати, затв. постановою КМУ від 03.06.2013р. №389 обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Інші військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів.
Таким чином, уклавши Договір, Львівський обласний комісаріат діяв в інтересах свого відокремленого підрозділу Дрогобицько-Бориславського об'єднаного районного комісаріату, який провадить свою діяльність без права юридичної особи.
У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи те, що у встановлений законом строк, відповідач у повному обсязі за поставлений газ не розрахувався, основний борг в розмірі 36 351,98 грн. підлягає до стягнення з нього в судовому порядку.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом з'ясовано, що інфляційне збільшення суми боргу є фактично більшим ніж вказує позивач у розрахунку. Однак, оскільки заяв про збільшення розміру заявлених вимог в частині інфляційних втрат позивачем не подано, то вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає до задоволення в заявленій сумі 1501,16 грн.
Щодо трьох відсотків річних, то суд, перевіривши розрахунки позивача дійшов висновку, що такі розрахунки позивачем проведено вірно, відтак, заявлені вимоги про стягнення 276,08 грн. 3% річних підлягають до задоволення.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
У відповідності до п. 6.2.1. договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі , з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.252 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).
Відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Перевіривши розрахунок пені суд встановив, що такий проведений вірно, відповідно, вимога позивача про стягнення 3 742,12 грн. пені підлягає до задоволення.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позов підлягає до задоволення повністю.
Сплата позивачем в доход держбюджету України судового збору в розмірі 1 378,00 грн. підтверджується платіжним дорученням №206 від 09 червня 2016 року, який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача .
Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43,49,75,82, 84,85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м.Львів, Шевченківський район, вул.Золота, 42; код ЄДРПОУ 39594527) 41 871,343 грн. заборгованості, з якої: 36 351,98 грн. основний борг, 3 742,12 грн. пеня, 276,08 грн. - три проценти річних, 1 501,16 грн. інфляційні втрати, а також стягнути 1378,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст виготовлено 10.10.2016р.
Суддя Кітаєва С.Б.