Справа № 520/4947/16-ц
Провадження № 2/520/3132/16
10.10.2016 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Куриленко О.М.,
за участю секретаря - Баранової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Одеська міська рада, про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності, поділ майна, що є об'єктом права спільної часткової власності подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою,
28.04.2016 року позивач звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та згідно редакції від 12.05.2016 року просив суд ухвалити рішення, яким: визнати житловий будинок літ. «Ж», загальною площею 248, 1 кв.м., житловою площею 81, 2 кв.м., сарай літ. «Г», навіс літ. «Е» відображений у технічному паспорті від 22.06.2011 року, розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Олександра Невського, 13, який належить на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, яке було видано виконавчим комітетом Одеської міської ради 20 жовтня 2011 року, за зареєстроване від 29 листопада 2011 року, ОСОБА_2, розташований на земельній ділянці площею 809 кв.м., об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку житлового будинку літ. «Ж» та господарських споруд: сарай літ. «Г», навіс літ. «Е», розташованого на земельній ділянці площею 809 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул.. Олександра Невського, 13. Виділити ОСОБА_1 ? частку житлового будинку літ. «Ж» та господарських споруд: сарай літ. «Г», навіс літ. «Е», розташованого на земельній ділянці площею 809 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул.. Олександра Невського, 13 в натурі. Встановити порядок користування земельною ділянкою площею 809 кв.м., яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Ол. Невського, 13 відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи.
Свої вимоги мотивував тим, що він та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. Позивач вказує на те, що під час перебування в шлюбі з відповідачем ними було набуте майно, однак він та її дружина не можуть дійти згоди щодо його розподілу, тому він змушений звернутись до суду з даним позовом.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового засідання сповіщені належним чином у порядку ст.74,76,77 ЦПК України.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги в частині виділення в натурі ? частини будинку та встановлення порядку користування земельною ділянкою не підтримала, просила їх не розглядати, в іншій частині позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у судовому засіданні позов, в частині в якій підтримує представник позивача, визнала в повному обсязі проти його задоволення не заперечувала.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Представник третьої особи Одеської міської ради у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, 09.06.2016 року від представника ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.
Суд, вислухавши представників сторони, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями Цивільного Кодексу України та Сімейним Кодексом України.
Судом встановлено, що 11 вересня 1993 року в Палаці урочистих подій в м. Одесі було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Міхайліченко) ОСОБА_6, про що було складено відповідний актовий запис за № 1279, що підтверджується копіює Свідоцтва про укладення шлюбу, виданим 11 вересня 1993 року, Серія ІІІ-ЖД № 402948 (а.с. 34).
В період шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить копія Свідоцтва про народження Серії І-ЖД № 052017 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить копія Свідоцтва про народження Серії І-ЖД № 179667 (а.с. 35).
03 грудня 2004 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було посвідчено Договір дарування, відповідно до умов якого ОСОБА_10 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дарунок домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходиться в місті Одеса по вулиці Олександра Невського під номером 13, та складається в цілому з одного житлового будинку з черепашника під літ. «А», житловою площею 37,4 кв.м., та надвірних споруд: «Б» - літня кухня, «В» - вбиральня, «Д» - сарай, № 1-3 - огорожа, І - теплиця, ІІІ - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 809 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні дарувальника (а.с. 100).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
За час спільного сумісного проживання сторонами було здійснено реконструкцію вищевказаного житлового будинку, в результаті чого виконаним комітетом Одеської міської ради 20 жовтня 2011 року ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, згідно якого вбачається, що об'єкт в цілому складається з будинку літ. «Ж», загальною площею 248,1 кв.м., житловою площею 81,2 кв.м., сараю літ. «Г», навісу літ. «Е» відображених у технічному паспорті від 22.06.2011 року.
Вказане свідоцтвобуло видане на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області від 29.06.2011 року № ОД 14311010969, замість договору дарування від 03.12.2004 року, посвідченого ОСОБА_9, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу у реєстрі за № 16235, зареєстрованого КП «ОМБТІ та РОН» від 09.12.2004 року, номер запису: 41284 в кн..: 269-160 (а.с. 8).
Як вбачається з технічного паспорту від 22.06.2011 року, спірне домоволодіння, що знаходиться в місті Одеса по вулиці Олександра Невського під номером 13 було побудовано в 2005 році та в цілому складається з : літ. «Ж» - житловий будинок, в якому підвал:, 1-1 хол 19,9 кв.м., 1-2 - кладова 5,3 кв.м., 1-3 - кладова 10,1 , 1-4 - бойлерна 4,8 кв.м., 1-5 - шоночна 9,8 кв.м., 1-5а - сауна 6,1 кв.м., 1-6 - підвал 27,2 кв.м., 1-7 - ел. щитова 14,5 кв.м.; 1 поверх: 1-8 - хол 16,1 кв.м., 1-9 - коридор 5,4 кв.м, 1-10 - санвузол 7,3 кв.м, 1-11 - кухня 15,9 кв.м.,1-12 вітальня - 27, 9 кв.м.; 2 поверх: 1-13 - коридор 14,6 кв.м., 1-14 - житлова 12, 4 кв.м., 1-15 санвузол 5,6 кв.м., 1-16 житлова 15,4 кв.м., 1-17 - житлова 17, 4 кв.м, 1-18 - гардероб 8,1 кв.м., 1-19 - житлова 8,1 кв.м.. Всього по літ. «Ж» - 248, 1 кв.м., з якої житлова - 81,2 кв.м, підсобна - 66,9 кв.м; а також «Е» - навіс, літ. «Г»- сарай, № 1-4 огорожа, І - мостіння ( а.с. 41- 44).
Тобто, ОСОБА_2, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1, за спільні сумісні кошти реконструювала домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходиться в місті Одеса по вулиці Олександра Невського під номером 13, в результаті чого вказане нерухоме майно істотно покращилось, збільшилось у площі та змінилась його характеристика.
Згідно ст. 62 Сімейного кодексу України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визначене за рішення суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Слід зазначити, що 20 травня 2004 року подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, продали ОСОБА_12 належну їм квартиру під № 64 у будинку 48/3 по вулиці Академіка Вільямса в м. Одесі, яка в цілому складається з трьох кімнат, загальною площею 62,4 кв.м., у тому числі житловою - 36,8 кв.м. (а.с. 82).
У судовому засіданні сторони підтвердили, що грошові кошти від продажу вищевказаної квартири були витрачені на реконструкцію домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходиться в місті Одеса по вулиці Олександра Невського під номером 13.
Подружні стосунки між сторонами не склались, у зв'язку з чим рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано (а.с. 36).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку .
Відповідно до чинного законодавства, загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об'єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.
Згідно з положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не мав самостійного заробітку.
Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.
Об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Річ - це об'єкт матеріального світу, саме предмети якого є об'єктом права власності.
Подружжя володіє, користується та розпоряджається майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності на рівних засадах, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, відповідно до положень ст. 63 СК України.
Дружина та чоловік з часу реєстрації шлюбу мають право на поділ набутого ними майна як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.
Ст. 69 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен із співвласників має право на поділ спільного майна.
Поділ всього майна, яке було спільною сумісною власністю подружжя, або лише певної речі, означає припинення щодо нього режиму об'єкта права спільної сумісної власності.
При визначені розміру часток майна дружини та чоловіка суд керується ст. 70 СК України, відповідно до положень якої у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частиною 1 статті 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” № 11 від 21.12.2007р., вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення ведення спільного господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що майно, яке побудоване та реконструйоване за час шлюбу, а саме: домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходиться в місті Одеса по вулиці Олександра Невського під номером 13, яке складається з будинку літ. «Ж», загальною площею 248,1 кв.м., житловою площею 81,2 кв.м., сараю літ. «Г», навісу літ. «Е» є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
При вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).
Вирішуючи справу по суті, суд не відступає від засади рівності часток подружжя, оскільки матеріали справи не містять жодних відповідних доказів для зменшення частки будь-кого з подружжя.
Тому суд, виходячи з наведених вимог закону та керуючись роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного суд України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», вважає, що по даній справі слід застосувати засади рівності часток подружжя.
Відповідно ст.ст. 355 ч.1, 356 ч.1 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності ( спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
За приписами ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно ст. ст. 58-59 ЦПК України докази по справі повинні бути належними та допустимими, та не ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального, сімейного законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Разом з тим, при вирішенні спору суд враховує положення ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У зв'язку з наведеним, беручи до уваги визнання позову відповідачем ОСОБА_2, суд вважає, що є усі підстави для задоволення позову ОСОБА_1, в частині, в якій підтримує його представник, так як вказані вимоги є обґрунтованими, законними та підтверджуються матеріалами справи.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, ст.1 ЦПК України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України суд захищає порушене право особи у спосіб, встановлений законом
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 293, 294 ЦПК України, ст. ст. 60, 62, 63, 67 СК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Одеська міська рада, про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності, поділ майна, що є об'єктом права спільної часткової власності подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити частково.
Визнати житловий будинок літ. «Ж», загальною площею 248, 1 кв.м., житловою площею 81, 2 кв.м., сарай літ. «Г», навіс літ. «Е» відображений у технічному паспорті від 22.06.2011 року, розташований за адресою: м. Одеса, вул.. Олександра Невського, 13, який належить на підставі Свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, яке було видано виконавчим комітетом Одеської міської ради 20 жовтня 2011 року, за зареєстроване від 29 листопада 2011 року, ОСОБА_2, розташованого на земельній ділянці площею 809 кв.м., об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку житлового будинку літ. «Ж» та господарських споруд: сарай літ. «Г», навіс літ. «Е», розташованого на земельній ділянці площею 809 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул.. Олександра Невського, 13.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Куриленко О. М.