Справа № 495/6388/15-к
27 вересня 2016 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
слідчого судді: ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Білгород-Дністровському клопотання слідчого Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеської області, українця, громадянина України, не працюючого,
який проживає за адресою: АДРЕСА_1
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.377 Кримінального кодексу України,
03.09.2015 року слідчий СВ Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Білгород-дністровського міськрайонного суду Одеської області з погодженим старшим прокурором Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 .
В клопотанні зазначено, щослідчим управлінням прокуратури Одеської області здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР під №42015160240000071, за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 377 КК України.
03.11.2010 року у ОСОБА_4 , який знаходився в м. Білгород-Дністровському Одеської області та дізнався про перебування на розгляді у судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду ОСОБА_7 цивільної справи про визнання громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_9 втратившими право користування житловою площею, виник злочинний умисел на втручання в діяння зазначеного судді з метою винесення ним неправосудного рішення на користь свого знайомого ОСОБА_8 , який був відповідачем по зазначеній цивільній справі.
Реалізуючи свій злочинний намір, 03 листопада 2011 року приблизно о 11 годині 50 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись у приміщенні службового кабінету судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_7 №23, розташованого за адресою, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Енгельса, 27, діючи умисно, маючи на мсті вплинути на суддю для винесення ним відповідного судового рішення, достовірно знаючи, що службове посвідчення, яке він мав при собі, з фотографією на бланку Верховного суду України про перебування ОСОБА_4 на посаді радника Голови Військового апеляційного суду Центрального регіону України є підробленим, оскільки не відповідає за своїм змістом дійсності, пред'явив зазначений підроблений документ судді ОСОБА_7 та представившись співробітником Військового апеляційного суду, почав вимагати від останнього винести рішення на користь відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по цивільній справі № 2-733/11, за позовом КП «УКГ смт. Сергіївка» про визнання втратившими право користування житловою площею.
На пред'явлену ОСОБА_4 вимогу ОСОБА_7 відповів, що рішення по зазначеній справі буде винесено у відповідності із законом, після чого з використанням копіювальної техніки, що знаходилась в цьому ж кабінеті, з пред'явленого ОСОБА_4 підробленого документу виготовив копію, залишив її у себе, а оригінал повернув ОСОБА_4 , при цьому неодноразово вимагав від останнього залишити приміщення кабінету, що останнім було виконано.
Далі, 03 листопада 2011 року приблизно о 12 годині 00 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись в приймальні службового кабінету судді ОСОБА_7 , усвідомивши, що у судді залишилась копія підробленого документу, та з метою недопущення викриття факту підроблення нього документу та здійснення за його допомогою тиску на суддю перед здійсненням ним правосуддя, повернувся до службового кабінету судді.
Повернувшись до службового кабінету судді ОСОБА_7 , приблизно о 12 годині 05 хвилин, ОСОБА_4 помітивши, що копія підробленого службового посвідчення знаходилась в руках останнього, діючи умисно, реалізуючи свій раптово виниклий умисел на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, з метою примусового відібрання зазначеної копії, з мотивів раптово виниклих неприязних стосунків через відмову у винесенні судового рішення на користь певних осіб, а також приховання іншого злочину, здавив обома руками кисть правої руки судді ОСОБА_7 , вирвавши при цьому фрагмент зазначеної копіїпідробленого службового посвідчення на своє їм я, після чого залишив кабінет та пішов у невідомому напрямку.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 625 від 05.11.2010 у ОСОБА_7 виявлені пошкодження у виді саден правої кисті, які спричинено тупим предметом. Пошкодження у ОСОБА_7 відповідно до п. 2.3.5. «ПРАВИЛ судово-медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень» відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
31.08.2015 року слідчим слідчого відділу Білгород-Дністровського МВ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_10 , за погодження з старшим прокурором Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури ОСОБА_11 гр. ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 377 ч.2 КК України.
На даний час місце знаходження ОСОБА_4 , не відоме, після вчинення кримінального правопорушення він з місця пригоди зник, за адресою місця проживання та реєстрації в АДРЕСА_1 він не з'являється, є достатні підстави вважати, що він переховується від органів досудового слідства та суду.
За твердженням слідчого, підозрюваний ОСОБА_4 приховує своє місце перебування, в зв'язку з чим допитати його як підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.377 КК України не є можливим.
Прокурор в судовому засіданні залишив вирішення клопотання на розсуд суду.
Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання, просили суд відмовити у задоволенні даного клопотання.
Вивчивши матеріали клопотання, заслухавши прокурора, підозрюваного, захисника, суд дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 22.07.2015 року Білгород-Дністровським МВ ГУ МВС України в Одеський області було розпочато досудове розслідування внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015160240000071 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 377 КК України.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_12 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконному впливу на свідків, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, а також запобігання скоєння інших кримінальних правопорушень.
За твердженням слідчого, підозрюваний ОСОБА_4 скоїв тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до шести років, з метою запобігання ризику скоєння ним інших кримінальних правопорушень, що свідчить про неможливість запобігання вищезазначеного ризику застосуванням більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; до підозрюваного раніше не застосовувались запобіжні заходи; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Судом встановлено, що досудовим слідством не надано достатніх доказів того, що є наявність вважати, що існує хоча б один із ризиків, коли підозрюваний ОСОБА_4 намагався вчинити якусь дію, передбачену ч.1 ст.177 КПК України, як на це вказує досудове слідство, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 судом береться до уваги вагомість доказів, що обґрунтовують відповідні обставини; тяжкість покарання; його вік; він має місце проживання.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що клопотання слідчого Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 377 КК України не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 194, 196 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні клопотання слідчого Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 377 КК України- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня її оголошення через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
Слідчий суддя ОСОБА_1