ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.10.2016Справа № 910/24638/13
За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
Відкритого акціонерного товариства "Перемога"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1
про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Суддя Грєхова О.А.
Представники учасників судового процесу:
від прокуратури: Вакулюк Д.С. (посвідчення №041070)
від позивача: Уланов І.В., за довіреністю
від відповідача - 1: не з'явився
від відповідача - 2: не з'явився
від третьої особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, за довіреностями
Обставини справи:
У грудні 2013 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі - відповідач-1) та Відкритого акціонерного товариства "Перемога" (надалі - ВАТ "Перемога", відповідач-2) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 11.05.2002, який вчинено за заниженою вартістю, що призвело до завдання збитків місцевому бюджету, у зв'язку з чим спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений з порушенням вимог приватизаційного законодавства, всупереч основному принципу індивідуальної приватизації щодо досягнення максимального економічного ефекту від приватизації.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі № 910/24638/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015, позов задоволено повністю; відновлено прокуратурі міста Києва строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом; визнано недійсним Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 69,3 кв. м. по вул. Б. Хмельницького, 44 (літ. А) у м. Києві, укладений 11.05.2002 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та ВАТ "Перемога".
Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2015 у справі № 910/24638/13 скасовано, справу № 910/24638/13 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
За результатами автоматичного розподілу справ між суддями, справу № 910/24638/13 передано для розгляду судді Грєховій О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2016 справа № 910/24638/13 була прийнята до свого провадження суддею Грєховою О.А., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 10.10.2016.
21.09.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником третьої особи було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
10.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником прокуратури було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 10.10.2016 представники прокуратури, позивача та третьої особи з'явились.
Представники відповідачів у судове засідання 10.10.2016 не з'явились.
Розглянувши у судовому засіданні 10.10.2016 заяву представника прокуратури про забезпечення позову, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Як на тому наголошено в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду, адже інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.
При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2015 р. у справі № 905/3147/14-908/4637/14.
Мотивуючи свою заяву про забезпечення позову, позивач зазначає суду про те, що невжиття заходів щодо накладення арешту на спірне майно створює можливості для його відчуження або обтяження в інший спосіб.
Прокурор зазначає, що у разі визнання недійсними спірного договору виникне необхідність вирішити питання щодо наявності підстав для повернення спірного майна у комунальну власність, однак відчуження спірного майна може ускладнити повернення майна територіальній громаді м. Києва.
В зв'язку з зазначеним, позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову, а саме накласти арешт на нежитлові приміщення площею 69,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44 (літ.А).
Проте, суд вважає, що вищевказані твердження позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову не є достатніми та обґрунтованими підставами для вжиття заходів до забезпечення позову, а ґрунтуються лише припущеннях.
Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів також не наведені, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів та ін. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання.
Враховуючи те, що неявка повноважних представників відповідачів і невиконання ними вимог ухвали суду перешкоджає вирішенню спору по суті, з метою створення учасникам судового процесу необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 66, 67, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
1. У задоволенні заяви Заступника прокурора міста Києва про забезпечення позову відмовити.
2. Відкласти розгляд справи на 24.10.16 о 12:20 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-Б, зал судових засідань № 22.
3. Повторно зобов'язати учасників судового процесу надати суду письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 30.08.2016.
4. Копії письмових доказів, які подаються до суду, оформити відповідно до вимог ст. 36 ГПК України та п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.
5. Зобов'язати учасників судового процесу направити в судове засідання своїх представників, повноваження яких оформити відповідно до вимог ст. 28 ГПК України та надати належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують повноваження представників.
6. Попередити учасників судового процесу, що при ухиленні від виконання вимог суду та участі у судовому засіданні до них можуть бути застосовані заходи, передбачені п. 5 ст. 83 ГПК України, а позивача - про правові наслідки, передбачені п. 5. ч. 1 ст. 81 ГПК України.
Суддя О.А. Грєхова