Справа № 761/23698/16-а
Провадження № 2-а/761/374/2016
04 жовтня 2016 року Шевченківський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді: Рибака М.А.
при секретарі: Сівоха І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Фаві О.Д. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду з адміністративним позовом до Інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Фаві О.Д. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 01.05.2016 року, керуючи автомобілем «Хонда», д/н НОМЕР_1, близько 19 год. 20 хв., він здійснив зупинку з дотриманням п. 15.9 Правил дорожнього руху України з метою посадки пасажирів та завантаження вантажу, проте до нього підійшов інспектор поліції Фаві О.Д. та звинуватив у порушенні Правил дорожнього руху та притягнув до адміністративної відповідальності за ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Вказану постанову позивач вважав незаконною та виданою з грубим порушенням закону, оскільки відповідачем не було оголошено яка справа підлягає розгляду, хто притягується до адміністративної відповідальності, не роз'яснив права і обов'язки, не оголосив постанову про адміністративне правопорушення, не заслухав осіб, які беруть участь у справі, не дослідив докази і не надав можливості ОСОБА_1 заявити жодних клопотань.
Позивач вважав, що в його діях не було складу адміністративного правопорушення, оскільки його автомобіль, не дивлячись на зупинку в другій полосі руху, не перешкоджав дорожньому руху.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА № 015893 від 01.05.2016 року та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені ним вимоги та просив позов задовольнити.
В судовому засіданні відповідач та його представник позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених в письмових запереченнях по справі. При цьому відповідач, якого також було допитано як свідка в порядку ст. 76 КАС України, зазначав, що діяв в межах та у спосіб, передбачений законом, оскільки позивач, здійснивши стоянку в другій полосі руху на час більше ніж 5-10 хвилин на його усне зауваження не реагував, та оскільки це був святковий день, у зв'язку із великим потоком транспорту, перешкоджав дорожньому руху, а тому вважав винесену ним постанову законною.
Вислухавши пояснення позивача, а також відповідача та його представника, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Судом встановлено, що 01.05.2016 року інспектором поліції Управління поліції в місті Києві лейтенантом поліції Фаві О.Д. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАА № 015893 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (а.с. 2).
Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 здійснював стоянку в 2 ряді, що істотно перешкоджало руху транспортних засобів. Постанова підписана позивачем.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із п. 1.10. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу;
Відповідно до п. 15.1. та 15.2. Правил дорожнього руху, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
В судовому засіданні встановлено і визнано сторонами, що позивач здійснив зупинку (стоянку) транспортного засобу в другій полосі руху, тобто з порушенням Правил дорожнього руху.
Проте, на підтвердження своїх доводів про те, що перший ряд для зупинки автомобіля був зайнятий припаркованими транспортними засобами, а також того, що така зупинка не перешкоджала дорожньому руху та не перевищувала 5 хвилин, позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На переконання суду, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 72 КАС України було доведено правомірність свого рішення, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідач здійснив стоянку з порушенням Правил дорожнього руху, що створило перешкоди дорожньому руху, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 122 КУпАП України.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України регламентовано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Посилання позивача на те, що відповідачем не було оголошено яка справа підлягає розгляду, хто притягується до адміністративної відповідальності, не роз'яснено права і обов'язки, не оголошено постанову про адміністративне правопорушення, не заслухано осіб, які беруть участь у справі, не досліджено доказів і не надано можливості ОСОБА_1 заявити жодних клопотань, спростовуються запереченнями відповідача, а також показаннями Фаві О.Д. по справі як свідка, який зазначав, що позивачу були роз'ясненні його права та оголошено постанову, з якою він ознайомився. Жодних клопотань від ОСОБА_1 не надходило.
Таким чином, відповідно до ст. 162 КАС України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені позивачем доводи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 122, 245, 246, 252, 254, 258, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 10, 11, 70, 71, 159-163, 167, 1712 КАС України, суд -
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора 4 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві лейтенанта поліції Фаві О.Д. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою суду за наслідками апеляційного провадження.
СУДДЯ М.А. РИБАК