ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.09.2016Справа №910/12066/16
За позовом Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь»
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення 101543,48 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - Долинська В.В. (представник за довіреністю);
від відповідача - Чернолуцька Н.І. (представник за довіреністю).
Капелюшна І.С. (представник за довіреністю).
У липні 2016 року Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення заборгованості за надані медичні послуги в розмірі 86914,27 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі укладеного між сторонами Договору №16/41/ПМП від 02.03.2016 про надання медичної допомоги, були надані медичні послуги військовослужбовцям, що проходили військову службу на базі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується звітами по наданню медичних послуг військовослужбовцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте відповідач своєчасно надані послуги не сплатив на підставі чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 83212,89 грн. яку просить стягнути позивач.
Також за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг, позивач просить стягнути на свою користь нараховану на підставі п. 6.1. Договору пеню в розмірі 3701,38 грн.
В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що останнім також були надані медичні послуги військовослужбовцям що проходили військову службу у в/ч НОМЕР_1 , а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , проте лікування зазначених військовослужбовців не було оплачено відповідачем.
На підставі викладеного позивач збільшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на свою користь заборгованість в розмірі 97842,10 грн. та пеню в сумі 3701,38 грн.
Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст. 22, 55 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема вказали на не зазначення в договорі кодів бюджетної класифікації по видаткам за вказаним договором (лікування, продукти харчування, оплата комунальних послуг), що унеможливило реєстрацію вказаного договору в Управлінні казначейської служби та подальшу оплату, разом з тим, визнали факт укладення між сторонами Договору №16/41/ПМП від 02.03.2016 про надання медичної допомоги для забезпечення оплати наданих медичних послуг за лікування військовослужбовців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Щодо заяви про збільшення позовних вимог вказали, що договір було укладено у березні 2016 року, а лікування військовослужбовців проводилось у 2015 році, тобто до укладення вказаного договору, внаслідок чого на вказані відносини щодо оплати послуг лікування умови договору не розповсюджуються. Крім того відсутні направлення на лікування вказаних військовослужбовців від відповідача, передбачені умовами договору.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що Національним військово-медичним клінічний центром «Головний військовий клінічний госпіталь» було надано відповідачеві послуги з лікування військовослужбовців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи Звітами по наданню медичних послуг, списком направлених на лікування військовослужбовців особового складу в/ч 3066, актом виконаних робіт на суму 83212,89 грн. та рахунком №С16/16 від 03.03.2016 на суму 83212,89 грн.
Разом з тим, 25.01.2016 Командування військової частини НОМЕР_1 звернулось до позивача з Листом №5/2/197 у якому просило Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» заключити договір на обслуговування.
В подальшому, 02.03.2016 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Національним військово-медичним клінічним центром «Головний військовий клінічний госпіталь» (виконавець) було укладено Договір №16/41/ПМП про надання медичної допомоги (медичних послуг) відповідно до умов якого, замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надати медичну допомогу (медичні послуги), що встановлюються у розмірі фактичних витрат на придбання медикаментів і перев'язувальних матеріалів, продуктів харчування та витрат на оплату комунальних послуг і енергоносіїв, що визначається відповідно до законодавства, яке регулює здійснення розрахунків зазначених витрат виробництва продукції; надання медичної допомоги (медичних послуг) визначається як надання лікувально-діагностичної допомоги, екстреної (невідкладної) медичної допомоги, проведення диспансерного обліку, забезпечення лікарськими засобами та продуктами харчування, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги в порядку та на умовах, погоджених у даному Договорі (п.1.1 Договору).
Відповідно до п.2.1.5 Договору, замовник зобов'язаний у строк 10 (десять) календарних днів з дати зафіксованої в рахунку від виконавця разом із звітами по наданню медичної допомоги (медичних послуг); актами виконаних робіт та списками осіб замовника, яким надано послуги, здійснювати розрахунки з виконавцем. Акт виконаних робіт вважається підписаним замовником, якщо протягом 10-ти календарних днів, з дати зафіксованої в акті виконавця, від замовника не надійшло документально обґрунтованого заперечення, акт вважається прийнятим до оплати та проведення розрахунків.
Згідно з п.4.2 Договору, сума договору складає 83212,89 грн. та може бути зменшена або збільшена згідно кошторисних призначень замовника, що оформлюється додатковою угодою на умовах зазначених у п.11.2 Договору.
Пунктом 6.1 Договору сторони визначили, що за затримку платежів виконавцю, замовник додатково сплачує виконавцю пеню, яка обчислюється виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент фактичного проведення платежів, нараховану на суму несвоєчасно проведених замовником платежів за кожний день такої затримки.
У відповідності до п.9.2 Договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх фінансових розрахунків та прийнятих на себе зобов'язань за цим договором.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Так, оскільки позивач надав медичні послуги військовослужбовцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 що підтверджується наявними в матеріалах справи Звітами по наданню медичних послуг, списком направлених на лікування військовослужбовців особового складу в/ч НОМЕР_1 та актом виконаних робіт на суму 83212,89 грн. та рахунком №С16/16 від 03.03.2016 на суму 83212,89 грн., то у відповідача виник обов'язок щодо його оплати не пізніше ніж через 10 діб після отримання зазначених документів.
Разом з тим, сторонами не надано доказів щодо наявності заперечень замовника щодо вартості наданих позивачем послуг.
Отже, строк виконання обов'язку відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав.
Суду доведено, що за вищезазначеними документами, позивач у повному обсязі виконав покладені на нього зобов'язання, які передбачені Договором від 02.03.2016. Також даний факт надання послуг підтверджується поясненнями відповідача.
Разом з тим, позивач звертався до відповідача з претензією №7/1690 від 30.03.2016 про оплату заборгованості за надані послуги у якій зазначив, що за відповідачем залишається заборгованість за надані послуги в розмірі 83212,89 грн. та просив сплатити вказану заборгованість в термін до 11.04.2016, також позивачем було направлено відповідачеві претензію №7/2129 від 19.04.2016 у якій вимагав до 25.04.2016 оплатити заборгованість в розмірі 83212,89 грн. та 3701,38 грн. пені, нарахованої у відповідності до п.6.1 Договору.
Проте відповідач в свою чергу, зазначені вимоги залишив без задоволення в наслідок чого за останнім станом на час розгляду даної справи залишається заборгованість у розмірі 83212,89 грн.
Факт існування заборгованості відповідача в розмірі 83212,89 грн. перед позивачем належним чином підтверджений матеріалами справи, відповідачем не надано доказів на підтвердження сплати наданих послуг.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 83212,89 грн. заборгованості за договором.
Доводи відповідача щодо не зазначення в умовах договору кодів бюджетної класифікації по видаткам не можуть бути підставою для неоплати відповідачем наданих позивачем належним чином послуг з лікування військовослужбовців.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з надання медичних послуг військовослужбовцям ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в розмірі14629,21 грн. з огляду на їх недоведеність.
Так позивачем не доведено, що лікування вказаних військовослужбовців здійснювалось саме на підставі Договору №16/41/ПМП від 02.03.2016, як і не доведено факту проходження військової служби зазначеними військовослужбовцями саме в Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Разом з тим, як вбачається з умов зазначеного договору, сторони передбачили суму договору 83212,89 грн. Доказів на підтвердження збільшення ціни договору сторонами не надано.
Відтак оскільки позивачем не доведено що медичні послуги надавались військовослужбовцям саме за спірним договором та не доведено факту проходження останніми служби у відповідача, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 14629,21 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача пені нарахованої на підставі п.6.1 Договору в розмірі 3701,38 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Крім того, 6.1 Договору сторони визначили, що за затримку платежів виконавцю, замовник додатково сплачує виконавцю пеню, яка обчислюється виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент фактичного проведення платежів, нараховану на суму несвоєчасно проведених замовником платежів за кожний день такої затримки.
Враховуючи порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, позивачем, нараховано 3701,38 грн. пені за період з 13.03.2016 по 18.04.2016.
Перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що вказані нарахування проведено у відповідності до вимог договору та законодавства, а отже підлягають стягненню з відповідача.
Посилання відповідача на ту обставину, що оплата не могла бути здійснена у зв'язку з відмовою управління казначейської служби у реєстрації договору, судом відхиляються, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту звернення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Державної казначейської служби України, так само як і не надано жодних доказів відмови останньому у реєстрації зазначеного договору.
Крім того, відповідач, виявивши в умовах вказаного договору відсутність певних умов, зокрема розподілу видатків за договором по кодам класифікації, що унеможливлювало оплату вже отриманих послуг, був вправі звернутись до позивача з пропозицією щодо внесення змін до умов договору, які б забезпечили його належне виконання обома сторонами, в тому числі і щодо оплати отриманих послуг.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.
З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Також з позивача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог в сумі 145,15 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 18; ідентифікаційний код 07773293) заборгованість в розмірі 83212 (вісімдесят три тисячi двісті дванадцять) грн. 89 коп., пеню в сумі 3701 (три тисячi сімсот один) грн. 38 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1303 (одна тисяча триста три) грн. 74 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 18; ідентифікаційний код 07773293) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 145 (сто сорок п'ять) грн. 15 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 03.10.2016
Суддя Я.В. Маринченко