Ухвала
іменем україни
28 вересня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Фаловської І.М.,
суддів: Висоцької В.С., Іваненко Ю.Г.,
Кафідової О.В., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до кредитної спілки «Полтава і полтавці» про розірвання депозитного договору, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 05 січня 2016 року,
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що між нею та кредитною спілкою «Полтава і полтавці» був укладений депозитний договір, за яким вона передала відповідачу внесок на депозитний рахунок 40000 грн. В зв'язку із порушенням умов указаного договору відповідачем, просила на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України його розірвати.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 05 січня 2016 року, позовну заяву ОСОБА_3 повернуто позивачеві для подання до належного суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Повертаючи заявуОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем подано позов з порушенням правил підсудності, оскільки згідно зі ст. 109 ЦПК України позов до юридичної особи належить розглядати за місцем знаходження відповідача.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки таких висновків суди дійшли із порушенням норм процесуального права.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_3 є споживачем фінансових послуг, звернулася з позовом про розірвання депозитного договору.
Відповідно до частин 5, 8 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання, або виконувати їх через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Зазначеними нормами передбачено альтернативну територіальну підсудність.
Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином - підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємства.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пп. 22, 23 ст. 1, ст. 11, ч. 8 ст. 18, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Отже, правовідносини, які виникли між сторонами, пов'язані з наданням фінансових послуг; позивач є споживачем таких послуг, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України, ОСОБА_3 мала право вибрати підсудність справи за місцем свого проживання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо було порушено порядок, встановлений для його вирішення.
Керуючись статтями 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 05 січня 2016 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий І.М. Фаловська
Судді: В.С. Висоцька
Ю.Г.Іваненко
О.В.Кафідова
О.В. Умнова