29 вересня 2016 р. Справа № 876/2256/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов'язання усунути порушення прав шляхом перерахунку пенсії,
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 21.12.2015 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Мукачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив зобов'язати відповідача усунути допущені порушення прав ОСОБА_1, передбачених ст. ст. 46,48 Конституції України шляхом перерахунку пенсії.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Апелянт вважає, що дії працівників Пенсійного фонду України є неправомірними, такі що порушують його права, свободи, законні інтереси, як громадянина України. Неправомірність дій підтверджується перш за все Конституцією України, а саме ст.ст. 46, 48 Конституції України, які проголошують, що «кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло», «громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом». Зазначає, що його пенсія на теперішній час становить 1 057,92 гривень чого не вистачає навіть на елементарне харчування, не враховуючи лікування, сплату комунальних послуг тощо.
У судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримав та просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до листа управління Пенсійного фонду України в м.Мукачевому та Мукачівському районі Закарпатської області №58-Н/08-14 від 06.07.2015 року позивач ОСОБА_1 одержував пенсію за віком в розмірі 1 057,92 гривень.
01.07.2015 року позивач звернувся до начальника Пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до ст.ст. 46, 48 Конституції України.
Відповідно до Довідки про заробіток для обчислення пенсії №7 від 04.06.2009 року, заробіток, який враховується на обчислення пенсії позивача, склав 0,13953 гривень.
Згідно розпорядження на перерахунок пенсії з 01.09.2015 року позивачу було проведено перерахунок пенсії у відповідності до якого він з 01.09.2015 року одержує пенсію в розмірі 1 182,92 гривень.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачу призначено пенсію та в подальшому здійснено її перерахунок у відповідності до чинного законодавства України, а тому позов є необґрунтованим.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є вірним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону Україн «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс де: П - розмір пенсії у гривнях, Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до ст. 40 Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначеної відповідно до ст. 25 Закону.
Згідно ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп х Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до абз. 8 п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» у 2015 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» вказано, що у 2016 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1208 гривень.
Таким чином, пенсія позивача збільшилась до 1208 гривень, яку позивач отримує на даний час.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо правомірності призначення пенсії позивачу та в подальшому її перерахунок у відповідності до чинного законодавства.
Окрім цього, колегія суддів зазначає, що на даний час пенсія позивача не є нижчою від прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Відтак, Мукачівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1, діяло виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для зобов'язання відповідача усунути допущені порушення прав ОСОБА_1 шляхом перерахунку пенсії, на думку колегії суддів, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позову.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41 ч. 1, 160, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2016 року у справі №303/7595/15-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук
Ухвала у повному обсязі складена 04.10.2016 року.