29 вересня 2016 року Справа № 876/10755/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Гудима Л.Я., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Поляницької сільської ради про винання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2015 року,
ОСОБА_1 звернувся до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Поляницької сільської ради про визнання протиправними дій щодо відмови у задоволенні клопотання про надання безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га, визнання протиправним та скасування п.п. 10.2 рішення від 26.01.2015 р. № 246-41-2015 Поляницької сільської ради в частині відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту відведення, зобов'язання винести на засідання найближчої сесії та розглянути клопотання позивача про надання безоплатно у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею до 0,10 га у порядку та строки, передбачені ст. 118 Земельного кодексу України та надати мотивоване рішення за результатами розгляду вказаного клопотання.
Постановою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погодившись із таким судовим рішенням, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про задоволення позову. Мотивуючи свою незгоду із судовим рішенням, апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про відсутність підстав для скасування рішення про відмову у наданні йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку, оскільки зазначена відповідачем у рішенні підстава відсутня у визначеному ст. 118 Земельного кодексу України вичерпному переліку таких. Також відсутні належні докази саме відсутності у сільській раді вільних земельних ділянок. Крім того, зауважив, що сільська рада безпідставно вказала у рішенні про відсутність графічних матеріалів, доданих до клопотання про надання земельної ділянки, адже такі були подані, що підтверджено матеріалами справи.
У судове засідання представники сторін повторно не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Поляницької сільської ради із заявою від 1 грудня 2014 року про визначення без його погодження та виділення йому земельної ділянки орієнтовним розміром до 0,10 га в межах с. Поляниця Івано-Франківської області з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва; надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га по передачі у власність для індивідуального дачного будівництва до 0,10 га в с. Поляниця (а.с. 5-8). До цієї заяви було додано графічні матеріали із зазначенням бажаного розташування земельної ділянки.
26 січня 2015 року Полянська сільська рада розглянула це зверненя і прийняла рішення № 246-41/2015, яким відмовила у наданні дозволу ОСОБА_1 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва у зв'язку з відсутністю земель комунальної власності (земель запасу) під житлову та дачну забудову, які можуть бути надані фізичним особам, та відсутністю графічних матеріалів на земельну ділянку (а.с. 9).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про законність цього рішення з таких підстав.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Згідно зі статтею 12 Земельного Кодексу України розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до частини 3 статті 116 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з положеннями частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради Міністрів Автономної Республіки Крим.
Частиною 7 вказаної статті Земельного кодексу України встановлено, що Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з довідки відділу Держземагенства в місті Яремчому Івано-Франківської області № 2404/05/20 від 8 вересня 2014 року, у відповідності до Державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями за даними форми 6-зем станом на 1 липня 2014 року на території Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради відсутні землі запасу комунальної форми власності в межах населеного пункту села Поляниця (а.с. 35).
Довідкою виконкому Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради № 249 від 25 червня 2015 року, що була подана до Яремчанського міського суду в межах розгляду адміністративного спору, також підтверджено відсутність земель запасу комунальної форми власності з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та індивідуального дачного будівництва (а.с. 36).
Згідно статистичної інформації з кількісного обліку земель форми 6 зем на території Поляницької сільської ради станом на 1 січня 2015 року відсутні вільні землі запасу для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та індивідуального дачного будівництва.
Отже, належними доказами у даній справі підтверджено факт відсутності на території сільської ради, до якої звернувся позивач, вільних земель для передачі йому у власність.
Враховуючи викладене, зазначене позивачем місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам закону, адже безоплатно у власність громадянина може бути передана лише вільна земельна ділянка, однак така на території Поляницької сільської ради відсутня.
Враховуючи викладене, у відповідача були відсутні підстави для надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, яка не відноситься до земель запасу, що можуть бути передані для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та індивідуального дачного будівництва.
Тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2015 року у справі № 354/395/15-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді Л.Я. Гудим
ОСОБА_2
Повний текст виготовлено 04 жовтня 2016 року.