Справа № 461/3291/16-а
Категорія 3
21.09.2016 року Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Котельви К.О.,
при секретарі Білоус М.І.,
з участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Львівської міської ради в особі Львівського міського голови ОСОБА_4 про скасування розпорядження Львівського міського голови №824-к від 30 грудня 2015 року «Про переведення ОСОБА_5Г»,
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Львівської міської ради в особі Львівського міського голови ОСОБА_4, в якому просить визнати протиправним і скасувати Розпорядження № 824-к від 30.12.2015 року Львівського міського голови ОСОБА_4 «Про переведення ОСОБА_5».
В обґрунтування внесеного позову покликається на те, що 04.04.2016 року мешканцям багатоквартирного будинку 99 по вул. Чупринки у Львові, серед яких Позивач у справі, відділом кадрів Виконавчого комітету Львівської міської ради направлено належним чином завірену копію Розпорядження № 824-к від 30.12.2015 року Львівського міського голови ОСОБА_4 «Про переведення ОСОБА_5Г.», яким вирішено питання про переведення ОСОБА_5, начальника відділу житлового господарства Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, з кадрового резерву з 31.12.2015 року на посаду голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради. Підставою для прийняття вказаного Розпорядження № 824-к від 30.12.2015 року Львівського міського голови ОСОБА_4 слугує, серед іншого, Розпорядження № 823-к від 29.12.2015 року Львівського міського голови ОСОБА_4 «Про зарахування до кадрового резерву ОСОБА_5Г.». Тобто, особа - ОСОБА_5, якого переведено на посаду голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради переведено з кадрового резерву, в якому вказана особа перебувала протягом одного дня, а саме, з 29.12.2015 року по 30.12.2015 року. Вважає, що вказане розпорядження прийнято міським головою з перевищенням повноважень та з порушенням чинного законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні до викладених у адміністративному позові та просив такий задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, подав письмові заперечення та просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч.1 ст.6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Судом встановлено, що розпорядженням від 30.12.2015 року №824-К ОСОБА_5 переведено на посаду голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради (а.с.9).
Згідно із статтею 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування здійснюється шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Згідно із пунктом 10 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова наділений повноваженнями в частині призначення на посади та звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.
З урахуванням вказаного, Львівський міський голова наділений необхідним обсягом повноважень в частині призначення на посаду голів районних адміністрацій Львівської міської ради, зокрема і Франківської районної адміністрації Львівської міської ради.
Частиною 4 статті 16 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» порядок формування та ведення кадрового резерву посадових осіб визначається відповідною радою.
Ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2010 року № 3704 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» передбачено, що до повноважень апарату виконавчого комітету віднесено координація і контроль ведення кадрової роботи та формування кадрового резерву у виконавчих органах.
Таким чином, твердження позивача про те, що «створення кадрового резерву належить до компетенції депутатського корпусу» не відповідає положенням чинного законодавства України
Відповідно до частини 1 статті 1-1 Порядку проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (затверджено Указом Президента України від 25 січня 2012 року № 33/2012) для цілей цього Порядку не вважається призначенням: призначення в порядку переведення особи на іншу посаду в межах одного і того ж органу державної влади (державного органу) чи органу місцевого самоврядування, призначення в порядку переведення на посаду з одного органу державної влади (державного органу) чи органу місцевого самоврядування до іншого.
Відтак, доводи позивача про необхідність проведення спеціальної перевірки при переведенні ОСОБА_5 із кадрового резерву на посаду голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, не беруться судом до уваги як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема Порядку проведення спеціальної перевірки відомостей щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (затверджено Указом Президента України від 25 січня 2012 року № 33/2012).
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення понять адміністративного позову та позивача в адміністративній справі надано у пунктах 6, 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, адміністративний позов звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах, а позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також - суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Отже, до адміністративного суду може звернутися особа, яка вважає що її права, свободи або законні інтереси порушені суб'єктом владних повноважень, або суб'єкт владних повноважень на виконання наданих йому повноважень.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що позивач (ОСОБА_3В.) просить скасувати розпорядження міського голови, яке стосується проходження публічної служби в органах місцевого самоврядування ОСОБА_5, при цьому вказане розпорядження не містить будь-якого рішення чи вказівки щодо позивача ОСОБА_3
Відтак, позивач оспорюючи право іншої фізичної особи на проходження публічної служби при цьому не мотивує жодним чином, як оскаржуваним розпорядженням порушуються її особисті права, свободи чи інтереси.
Також слід зазначити, що позивач на час прийняття оскаржуваного розпорядження не проходив службу в органах місцевого самоврядування, зокрема в Львівській міській раді та жодним чином не претендував на зайняття посади на яку оскаржуваним розпорядженням був призначений ОСОБА_5
Відповідно до змісту частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист має лише особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, а тому щоб особі надати такий судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і такі порушенні відповідачем - суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Керуючись ст.ст.7-12,86,99,100,161-162,167 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Суддя К.О. Котельва