Справа № 461/6193/16-ц
іменем України
"26" вересня 2016 р. м. Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Романюка В.Ф.,
з участю секретаря судового засідання - Куц Н.З.
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької», з участю третіх осіб: Первинна профспілкова організація працівників ДП «Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької» Професійної спілки працівників культури, Міністерство культури України про зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької», з участю третіх осіб: Первинна профспілкова організація працівників ДП «Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької» Професійної спілки працівників культури, Міністерство культури України про зобов'язання до вчинення дій, з підстав викладених у ній.
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 в порядку забезпечення позову просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Частиною 3 статті 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснено у п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» під час розгляду заяв про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення при задоволенні позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, данні про особу відповідача, а також відповідність заходу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Вивчивши матеріали цивільної справи та клопотання про забезпечення позову, суд вважає, що у задоволенні такого слід відмовити, оскільки суду не подано доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, та не вказано підстав про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Керуючись ст. 152,153, 155 ЦПК України, суд, -
постановив :
в задоволенні клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2про забезпечення позову - відмовити.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного через Галицький районний суд м. Львова протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Головуючий суддя В.Ф. Романюк