Провадження № 11-сс/795/331/2016 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
29 вересня 2016 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2016 року,-
Ухвалою слідчого судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2016 року задоволено клопотання слідчого Ічнянського відділу поліції Прилуцького ВП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 29 000 (двадцять дев'ять тисяч) гривень відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Враховуючи особу підозрюваного, який ніде не працює, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, злочин в якому підозрюється особа полягає в зберіганні вибухових пристроїв та речовин, що може завдати шкоди стороннім особам. Крім того, підозрюваний може впливати на свідків та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки покарання за даний злочин передбачено у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Більше того, на даний момент до ЄРДР внесені відомості про підозру ОСОБА_9 у вчиненні ряду інших злочинів, а саме ст. 348, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 125 КК України, тобто ризики, передбачені ст. 177 КПК України на даний час існують і застосування інших запобіжних заходів буде недостатнім.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, просить її скасувати та постановити нову, якою застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Вважає, що в даному випадку не доведені ризики, на які посилається суд в своєму рішенні. Також на думку захисника, наявність обґрунтованої підозри, строк покарання, що загрожує особі в разі доведеності вини, відсутність місця роботи і наявність кількох місць проживання, а також попередня судимість, не можуть бути підставою для застосування до його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримав подану апеляційну скаргу та свої пояснення обґрунтовував її доводами, вцілому підтримав позицію колеги, яким подана апеляційна скарга.
Заслухавши доповідача, доводи захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав апеляційну скаргу необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, а ухвалу слідчого судді просив залишити без змін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення. Таке рішення суду обґрунтовує наступним чином.
Мета застосування запобіжних заходів передбачена ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
З положення ст. 178 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться у постанові 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», слідує, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд зобов'язаний також оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, репутацію підозрюваного, наявність судимостей, спосіб життя, поведінку під час провадження у справі; дослідити відомості, що вказують на існування факторів, обставин чи моральних цінностей, які можуть свідчити про те, що підозрюваний перебуваючи на волі, не порушуватиме покладених на нього процесуальних обов'язків та не займатиметься злочинною діяльністю.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, що підтверджується протоколом затримання особи в порядку ст. 208 КПК України (а.с.4-6), допитом свідка (а.с.24-25).
Колегія суддів знаходить, що слідчим суддею встановлено наявність ризику того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення і що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного. В засіданні апеляційного суду прокурором підтверджено про підозру ОСОБА_9 у вчиненні ряду інших злочинів, а саме ст. 348, ч.1 ст. 309, ч.1 ст. 125 КК України, що також слідує з витягів кримінальних проваджень про внесення до ЄРДР відомостей про підозру.
Крім того, зі змісту апеляційної скарги не встановлено, жодних доводів захисника, якими останній обґрунтовує свою точку зору щодо можливості застосування такого запобіжного заходу як особисте зобов'язання. Не надано жодної позитивної характеристики чи інших доказів, які можуть служити достатньою гарантією належної процесуальної поведінки під час досудового розслідування та судового розгляду справи.
А наявність неповнолітньої дитини-інваліда, згідно наданої копії свідоцтва про народження та посвідчення (долучених в судовому засіданні) не спростовує наявність встановлених ризиків та обрану підозрюваним антисоціальну поведінку.
Задовольняючи клопотання про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя цілком вірно з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу дійшов до висновку про необхідність застосування до нього саме такого запобіжного заходу. При цьому, в повній мірі були дотримані вимоги ст.178 та ст. 194 КПК України, врахувавши вагомість наявних доказів обґрунтованої підозри, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, особу підозрюваного, відсутність постійного місця роботи, майновий стан підозрюваного, наявність у підозрюваного ряду судимостей і підозр у вчиненні інших злочинів, та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, наявність ризику, що підозрюваний може продовжувати вчинити інші кримінальні правопорушення.
Окрім цього, слідчий суддя цілком обґрунтовано врахував і те, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в даному випадку є найбільш доцільним, а інші запобіжні заходи, з урахуванням вище вказаних підстав, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та уникнути ризиків, вказаних у ст.177 КПК України.
Зважаючи на характер кримінального правопорушення, що посягає на громадську безпеку та може завдати шкоди життю та здоров'ю значного кола осіб, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та перешкоджати встановленню об'єктивної істини у справі.
Обираючи ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою судом розглянута можливість застосування застави щодо особи, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а визначена застава призначена забезпечити належну процесуальну поведінку особи. Відтак, відсутні підстави твердити про залишення поза увагою можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. А така підозра, як уже зазначалося вище, є достатньо обґрунтованою.
За таких обставин у слідчого судді не було підстав вважати, що застосування більш м'яких, ніж взяття під варту, запобіжних заходів може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому обраний запобіжний захід є обґрунтованим і з ним погоджується апеляційний суд.
З огляду на це, передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду немає.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону при розгляді справи в суді, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ічнянського районного суду Чернігівської області від 19 вересня 2016 року про задоволення клопотання слідчого Ічнянського відділу поліції Прилуцького ВП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4