Справа № 305/920/16-а
Провадження по справі 2-а/305/26/16
03.10.2016 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Ємчук В.Е.
з участю: секретаря - Вербещук В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної до 05 травня разової грошової допомоги,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Рахівської РДА, який мотивуває тим, що він ІНФОРМАЦІЯ_1, інвалід війни ІІ групи, звернувся із заявою до відповідача про проведення перерахунку та виплату йому разової щорічної до 05 травня грошової допомоги, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком, відповідно до ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням доплати гірських. Відповідач перерахунок відмовився проводити, проінформувавши його про те, що такий провести не можливо, посилаючись на постанови КМУ та інші нормативно-правові акти, відповідно до яких йому нараховано та виплачено разову грошову допомогу до 05 травня в розмірі 2600 гривень. Оскільки відповідачем не виконано вимог ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", тому просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням пільг, передбачених ЗУ "Про статус гірських населених пунктів в Україні".
Позивач, ОСОБА_1, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Представник Управління соціального захисту населення Рахівської РДА в судове засідання не з'явився, у заяві, наданій суду, уповноважена особа управління Ємченко О.Я. зазначила, що позовні вимоги не визнає, справу просить розглянути без участі їхнього представника.
У письмових запереченнях на позов, поданих до суду 08.06.2016 року (реєстрація по канцелярії суду) УСЗН Рахівської РДА позов не визнало та суд повідомило про те, що для нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 05 травня УСЗН керується постановою КМУ від 02.03.2016 року № 141, де чітко встановлено, що разова грошова допомога до 05 травня інвалідам війни ІІ групи в 2016 році становить 2600 гривень. У зв'язку з чим, вказану суму грошових коштів Управлінням соціального захисту населення було нараховано та виплачено ОСОБА_1 Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам соціального захисту населення. Отже, Міністерство соціальної політики, як головний розпорядник коштів, керуючись вимогами чинного законодавства забезпечує через місцеві органи соціального захисту населення виплату щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни ІІ групи у розмірах, визначених ВРУ у Законі про Державний бюджет України на відповідний календарний рік. Виходячи з цього, управління виплатити перераховану щорічну разову допомогу до 5 травня інваліду війни ІІ групи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплаченої суми, за рахунок держбюджету немає можливості. У зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для інвалідів війни ІІ групи та перебуває на обліку УСЗН Рахівської РДА, що підтверджується відповідним посвідченням серії ААВ №001604 від 04 грудня 2012 року.
Як встановлено судом, позивачу було проведено виплату щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни ІІ групи до 05 травня 2016 року у розмірі 2600,00 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до управління соціального захисту населення Рахівської РДА з письмовою заявою, де просив УСЗН перерахувати та виплатити йому недоплачену суму грошової допомоги.
Листом № Р-1066/08-07 від 21.05.2016 року, управління соціального захисту населення Рахівської РДА відмовило ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті різниці між належною йому до сплати сумою разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року та фактично виплаченою сумою.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Отже, між ОСОБА_1 та Управлінням соціального захисту населення Рахівської РДА виник адміністративний спір, який є предметом даного судового розгляду. Між ними склалися правовідносини щодо виплати інваліду війни ІІ групи щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року, які регулюються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яку Законом України № 107-VI від 28.12.2007 року викладено в новій редакції.
Зокрема, новою редакцією ч.5 ст. 13 цього Закону встановлено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Проте, дану зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Таким чином, обов'язок щодо виплати громадянам щорічної разової грошової допомоги до 5 травня покладений на органи праці та соціального захисту населення. Саме орган праці та соціального захисту населення є тим органом, який безпосередньо відповідає від імені держави щодо забезпечення належних виплат конкретному громадянину, при цьому питання фінансування цих органів не є питаннями громадянина, і не впливають на його права.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щорічна разова грошова допомога для інваліда війни ІІ групи є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є інвалідами війни. Тобто, фактично ця допомога є формою реалізації конституційного права громадян, які є учасниками, ветеранами чи інвалідами війни, на соціальний захист.
Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату грошової допомоги інвалідам війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена пільга. Поряд з цим, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Враховуючи те, що позивач є інвалідом війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Наділивши інвалідів війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є інвалідами ІІ групи, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист інвалідам війни ІІ групи.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 надано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Здійснивши правовий аналіз норм матеріального права Верховний Суд України в постанові від 10 лютого 2016 року (справа №537/5837/14-а ), прийшов до висновку, що при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учаснику бойових дій необхідно керуватись частиною п'ятою статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - ОСОБА_2 № 3551-XII) якою учаснику бойових дій передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, а не постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 10 лютого 2016 року (справа №537/5837/14-а ), яка, відповідно до статі 244-2 КАС України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акту в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги ветеранам війни у 2016 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року, а Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи вищевикладене, для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році інваліду війни ІІ групи, необхідно керуватись статтею 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено щорічно до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а не постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02.03.2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою інваліду ІІ групи у 2016 році передбачено до 5 травня виплату разової грошової допомоги у розмірі 2600 гривень.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Управлінням праці та соціального захисту населення Рахівської РДА у квітні 2016 року була виплачена позивачу разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 2600 грн., тобто у розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Станом на квітень 2016 року, тобто на час виплати позивачу допомоги, діяла як Постанова Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІ групи 2600 гривень так і частина 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», якою встановлено, що до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, при цьому дію цієї норми зупинено не було та іншими Законами, зокрема і Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік», інший порядок її застосування, в частині розміру допомоги, визначено не було.
За таких обставин, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме частина 5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не Постанова Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Поряд з цим, як вбачається з посвідчення серії А №636449 від 24.05.2016 року, позивач ОСОБА_1 є громадянином, який проживає, на території гірського населеного пункту, у зв'язку з чим має право на гарантії та пільги, передбачені Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні», розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що проживає, працює або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
За наведених обставин, суд вважає, що УСЗН Рахівської РДА слід зобов'язати нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 05 травня позивачу з врахуванням вимог ч. 2 ст. 6 Закону «Про статус гірських населених пунктів.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виплативши в квітні 2016 року позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 2310 грн., тобто у розмірі що визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 2 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Законом, а тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» №3674-УІ від 08.07.2011 (в редакції, що діє з 01.09.2015 року, далі по тексту - Закон №3674).
Відповідно до ст. 1 Закону №3674 судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду ч.2 ст. 9 Закону №3674 передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Зважаючи на те, що позивач, відповідно до підпункту 9 пункту 1 статті 5 Закону №3674 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, а позовні вимоги підлягають задоволенню то судовий збір за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню з відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6,11,12,69-71,86,94,158-163,171-2 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов задовольнити.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Рахівської державної адміністрації Закарпатської області здійснити перерахунок та виплату разової щорічної грошової допомоги до 05 травня інваліду війни ІІ групи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю АДРЕСА_1, згідно вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком з урахуванням пільг, передбачених ч.2 ст.6 Закону України "Про статус гірських населених пунктів в Україні" та з урахуванням раніше виплачених коштів.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Рахівської РДА, м.Рахів, вул.Вербник, 2, Закарпатської області, на рахунок загального фонду державного бюджету №31212206700211 УК Рахівського району 22030101, МФО 812016, ЄДРПОУ 37862638 - 551 гривню 20 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду через Рахівський районний суд Закарпатської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Ємчук В.Е.