Справа № 759/9086/16-к
іменем України
"04" жовтня 2016 р. м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016100080005122 внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 16.05.2016 року відносно:
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянина
України, освіта початкова середня, учениця
10 класу загальноосвітньої школи № 20, яка
зареєстрована та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , раніше не засуджена, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Києва, громадянки
України, освіта початкова середня, учениця 9
класу загальноосвітньої школи № 20, яка
зареєстрована та проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , раніше не засуджена, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
законних представників обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_13 ,
Неповнолітні ОСОБА_4 ОСОБА_5 , 16.05.2016 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, знаходячись біля під'їзду № 2 в будинку АДРЕСА_3 , вирішили із використанням заздалегідь заготовленого ножа вчинити розбійний напад на раніше наглядно знайому неповнолітню ОСОБА_12 ..
З метою виконання свого сумісного злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном шляхом розбійного нападу, неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прибули до будинку АДРЕСА_3 , де почали на лавочці очікувати на неповнолітню ОСОБА_12 . Після того, як ОСОБА_12 , направляючись додому, прослідувала біля ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , останні відразу направились за нею та зайшли слідом до під'їзду № 2, а тоді разом з останньою до ліфтової кабіни, де під вигаданим приводом з'ясування особистих неприязних стосунків, що виникли начебто між потерпілою та їх спільною знайомою, наказали ОСОБА_12 вийти з ними на четвертому поверсі, та проти її волі повели потерпілу, нічого не підозрюючу про їх дійсні злочинні наміри, на сходи між третім та четвертим поверхами.
Після цього, реалізуючи свій сумісний злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 , дістала з кишені своїх штанів заздалегідь заготовлений ніж, і, утримуючи його в своїй правій руці, наблизилась до ОСОБА_12 та демонструючи ніж, висловила погрозу застосування фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої. Водночас, ОСОБА_4 лівою рукою схопила потерпілу за волосся, завдаючи при цьому фізичного болю та наказала викликати їм таксі. Сприйнявши погрозу ОСОБА_4 , як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, ОСОБА_12 не стала чинити опір злочинним діям нападниць, дістала з кишені свого піджаку мобільний телефон «іРhone 5с» та набрала номер оператора таксі, викликавши його за адресою: АДРЕСА_3 . Після чого, продовжуючи тримати в своєї руці мобільний телефон «іРhone 5с», потерпіла ОСОБА_12 вирвалась та почала тікати по сходам, щоб покликати на допомогу. В цей час, ОСОБА_5 , підтримуючи злочинні дії ОСОБА_4 , наздогнала ОСОБА_12 та зупинила її, схопивши обома руками за обличчя, не даючи при цьому вільно дихати, а тоді силоміць штовхнула об стіну, від чого ОСОБА_12 вдарилась головою об стіну та не стримавшись на ногах, впала на коліна, чим спричинила останній фізичного білю, а тоді вихопила з її рук мобільний телефон «iPhone 5с».Внаслідок фізичного насильства ОСОБА_12 були причинені легкі тілесні ушкодження в лівій брівній і правій підочній ділянках, передній поверхні правого та лівого колінних суглобів.
Подолавши своїми злочинними діями опір потерпілої ОСОБА_12 , яка сприйняла погрози ножом та застосування фізичного насильства до неї з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, останні з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, заволоділи чужим майном, належним батьку неповнолітньої потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_11 , а саме: мобільним телефоном «іРhone 5с» вартістю 11 000 гривень, в якому знаходилась сім картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якої були грошові кошти у сумі 60 гривень, після чого з місця учинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України за наведених вище обставин визнала повністю та дала суду показання, що 16.05.2016 року приблизно о 18 годині 00 хвилин, разом із ОСОБА_5 прогулювалися неподалік станції метро «Академмістечко» та направлялися в сторону свого будинку. Прогулюючись вони зайшли до магазину «Континент», де придбали ковбасу та хліб, а потім пішли у двір будинку по АДРЕСА_3 , де присіли на лавку, щоб поїсти. Коли вони сиділи на лавці, то повз них пройшла наочно знайома їм ОСОБА_12 , і тоді вона запитала у ОСОБА_5 , чи це не та дівчина про яку їм раніше розповідала їх знайома ОСОБА_14 , ОСОБА_5 відповіла, що дана дівчина схожа на неї. Тоді вони зібрали продукти і пішли за ОСОБА_12 до під'їзду будинку, зайшли разом з останньою до ліфту, ОСОБА_12 запитала у них, який їм потрібен поверх, вони відповіли, що їм потрібен четвертий поверх. ОСОБА_5 натиснула на кнопку четвертого поверху, а ОСОБА_12 натиснула на потрібну їй кнопку. Коли вони їхали у ліфті, то запитали у ОСОБА_12 чи знайома вона із дівчиною на ім'я ОСОБА_15 , остання відповіла, що дивлячись із якою ОСОБА_15 . Коли двері ліфта відкрилися на четвертому поверсі, то вони попросили ОСОБА_12 вийти разом із ними на сходинковий майданчик, щоб поспілкуватися, на що ОСОБА_12 погодилась. На сходинковому майданчику вони утрьох спілкувалися та в ході розмови вона зрозуміла, що ОСОБА_12 не знайома із ОСОБА_14 , а тому між ними не могло бути конфлікту. Потім вона попросила ОСОБА_12 викликати таксі, однак остання відмовилася їм викликати таксі. Однак вона знову попросила ОСОБА_12 викликати таксі, на що остання погодилась, набрала номер таксі та включила телефон на гучний зв'язок і вона визвала таксі. В подальшому вони розмовляли з ОСОБА_12 , поки приблизно через 5 хвилин не зателефонував таксист та не прийшло СМС-повідомлення від диспетчера таксі. Тоді ОСОБА_5 попросила ОСОБА_12 дати їй телефон, щоб вона подивилася марку та номер машини таксі і поговорила з таксистом, однак ОСОБА_12 відмовилась давати свій телефон. Тоді ОСОБА_5 вихопила у ОСОБА_12 із рук телефон, а остання спіткнулася і впала на коліна. В неї із собою був складний ніж, який знаходився в задньому кишені, і який вона переклала до своєї сумки в момент, коли ОСОБА_5 забрала у ОСОБА_12 телефон, однак вона не погрожувала останній ножом. Коли ОСОБА_12 піднялась із колін, то почала кричати, в цей момент ОСОБА_5 розмовляла по її телефону з таксистом та спускалася вниз по сходах. Вони всі разом зупинилися на сходах на другому поверсі, і ОСОБА_5 пошуткувала із ОСОБА_12 , що зараз забере її телефон, а завтра їй поверне в цей же час і на цьому місці. Однак ОСОБА_12 ніяк не відреагувала, і тоді вона разом із ОСОБА_5 вийшли із під'їзду та сіли у таксі, взявши із собою телефон ОСОБА_16 . Через деякий час до неї додому приїхали працівники поліції, яким вона добровільно відала телефон ОСОБА_16 , що знаходився в її сумочці.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України за наведених вище обставин визнала повністю та дала суду показання, що 16.05.2016 року приблизно о 18 годині 00 хвилин разом із ОСОБА_4 поїхали до станції метро «Академмістечко». Прогулюючись вони зайшли до магазину «Континент», де придбали ковбасу та хліб, а потім пішли у двір будинку по АДРЕСА_3 , де присіли на лавку, щоб поїсти. Коли вони сиділи на лавці, то повз них пройшла наочно знайома їм ОСОБА_12 , і тоді ОСОБА_4 запитала у неї, чи це не та дівчина про яку їм раніше розповідала їх знайома ОСОБА_14 , вона відповіла, що дана дівчина схожа на неї. Тоді вони пішли за ОСОБА_12 до під'їзду будинку, зайшли разом з останньою до ліфту та вона натиснула на кнопку четвертого поверху. Вона запитала у ОСОБА_12 чи не знайома вона із ОСОБА_14 , на що остання повідомила, що не знайома. Коли двері ліфта відкрилися на четвертому поверсі, то вона попросила ОСОБА_12 вийти разом із ними на сходинковий майданчик, щоб поспілкуватися, на що ОСОБА_12 погодилась. Вони почали розмовляти із ОСОБА_12 на сходинковому майданчику між третім та четвертим поверхами, в розмові ОСОБА_12 їм повідомила, що між нею та ОСОБА_14 ніколи конфлікту не було. Потім вона попросила викликати ОСОБА_12 їм таксі, однак остання відмовилась. Тоді вона попросила ОСОБА_12 вдруге викликати таксі, на що остання погодилась, тримаючи телефон у руці набрала номер таксі та включила на гучний зв'язок і вона назвала адресу та викликала таксі. Самого моменту як ОСОБА_4 перекладала ножа вона не бачила, однак в цей момент ОСОБА_12 закричала і вона закрила рукою рота останній. Потім майже одразу не телефон останньої прийшло СМС-повідомлення від оператора таксі та зателефонував таксист. Вона попросила ОСОБА_12 дати їй телефон, щоб вона мала змогу поспілкуватися із таксистом, однак остання їй відмовила. Тоді вона вихопила із рук ОСОБА_12 телефон, остання впала на коліна. Вона розмовляючи по телефону із таксистом почала спускатися униз по сходах та пошуткувала із ОСОБА_12 , що зараз забере її телефон, а завтра їй поверне в цей же час і на цьому місці. Однак ОСОБА_12 ніяк не відреагувала, і тоді вона разом із ОСОБА_4 вийшли із під'їзду та сіли у таксі, взявши із собою телефон ОСОБА_16 .
Крім визнання вини обвинуваченими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вина останніх у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України повністю підтверджується:
- показаннями потерпілої ОСОБА_12 , яка під час судового слідства дала суду показання, що 16.05.2016 року поверталася зі школи додому, зайшла у під'їзд свого будинку, розташованого по АДРЕСА_3 . Коли вона заходила до ліфту то разом із нею зайшли дві дівчини, яких вона раніше бачила декілька разів біля свого будинку, це були обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вона запитала останніх на який їм поверх потрібно, вони відповіли, що на четвертий поверх. Вона запропонувала їм натиснути кнопку потрібного поверху, оскільки їй потрібно було їхати на декілька поверхів вище. Коли вони їхали разом у ліфті, то дані дівчата почали питати у неї про дівчину на ім'я ОСОБА_17 , вона відповіла, що не знає такої. Коли ліфт зупинився на четвертому поверсі, дівчата попросили її вийти, однак вона відмовилась, але дівчата вимагали щоб вона вийшла з ліфту. Тоді вона зрозуміла, що на сходинкову майданчику в неї буде більше можливості уникнути конфлікту з цими дівчатами або втекти від них та вийшла із ліфту. Вони спустилися між третім та четвертим поверхами, одна із дівчат стала палити цигарку, а інша почала запитувати про їх подругу. Вона відповіла, що не знає їх подруги та почала просуватися ближче до сходів, щоб мати можливість якось вийти. Коли вони нібито вирішили всі конфлікти, то дівчата попросили викликати її викликати їм таксі, однак вона не погоджувалась. Тоді ОСОБА_4 схопила її лівою рукою за волосся, а правою дістала розкладний ніж, який був у розкладеному стані та почала ним погрожувати, вона почала пручатися, однак остання була вищою від неї і тоді вона під примусом погодилася викликати таксі. Вона набрала номер таксі і включила гучний зв'язок, дівчата назвали адресу оператору таксі. Потім вона виключила телефон та почала потроху спускатися вниз. Побачивши це дані дівчата почали знову запитувати у неї про їх подругу та сказали, щоб вона віддала їм телефон, оскільки їм потрібно було подивитися номер машини таксі. Вона відповіла дівчатам, щоб вони виходили до під'їзду та чекала там на приїзд таксі. Після цього дівчата намагалися забрати у неї телефон, в цей момент вона кинула свою шкільну сумку на підлогу та почала бігти вниз. ОСОБА_5 схопила її ззаду за обличчя, здерши при цьому окуляри та подряпавши її, потім потягла її назад, вона вдарилася об стіну, також вони намагалися кинути її на підлогу. Весь цей час телефон знаходився у неї в руках, побачивши, що вона перебуваючи у безпомічному стані ОСОБА_5 вихопила у неї із рук телефон та передала в подальшому ОСОБА_4 . Дівчата запитали у неї пароль від телефону, вона їм сказала, останні ввівши пароль почали передивлятись зміст її телефону. В цей момент на телефон прийшло СМС-повідомлення від оператора таксі і обвинувачені почали питати її чи не має вона грошей, щоб їм швидше доїхати додому, вона відповіла, що грошей в неї не має. Тоді обвинувачені почали спускатися вниз по сходах, вона пішла за ними в надії, що останні повернуть їй телефон, однак дівчата відповіли, що повернуть їй телефон можливо завтра. Також обвинувачені сказали їй щоб вона не виходила із під'їзду та піднімалася додому, а самі вийшли із під'їзду. Тоді вона почала кликати на допомогу;
- показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який під час судового слідства дав суду показання, що 16.05.2016 року вечері коли він був на роботі йому зателефонувала донька ОСОБА_12 з домашнього телефону. Донька плаката та повідомила, що її побили та чуть не зарізали. Він запитав у доньки про те, що саме сталося. Донька повідомила, що на неї у під'їзді напали та забрали мобільний телефон, однак не сказала хто саме напав. Він одразу поїхав додому і вони викликали поліцію. Працівники поліції відібрали пояснення у його дочки, потім їм хтось зателефонував і працівники поліції їм повідомили, що знайшли дівчат, які напали на його доньку. Працівники поліції пред'явили його дочці фотокартки для впізнання, на яких вона впізнала дівчат, які її пограбували. Потім вони разом із співробітником поліції поїхали додому до дівчат, які пограбували його доньку. Там на місці його донька впізнала дівчат, які на її напали. Працівники поліції оформили всі необхідні документи, після чого він із донькою поїхав додому;
- показаннями свідка ОСОБА_14 , яка під час судового слідства дала суду показання, що знайома із обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вона раніше проживала із батьком по АДРЕСА_4 , разом із ОСОБА_4 вони проживали поруч, а разом із ОСОБА_5 навчалися в одній школі. ОСОБА_12 вона не знає, ніколи про неї не чула. З березня 2016 року перестала проживати по АДРЕСА_4 . З ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вона перестала спілкуватися та бачитися як переїхала від батька;
-висновками судово-медичної експертизи № 1299 від 18.05.2016 року,згідно якої у ОСОБА_12 виявлено: садна - в лівій брівній і правій підочній ділянках, передній поверхні правого та лівого колінних суглобів. Вказані тілесні ушкодження не були небезпечними для життя та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.св.87-88);
-протоколом огляду місця події від 16.05.2016 року, згідно якого встановлено місце вчинення злочину неповнолітніми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( а.с.45-50);
-протоколом огляду місця події від 16.05.2016 року, згідно якого виявлено та вилучено по місцю проживання обвинуваченої ОСОБА_4 -в квартирі АДРЕСА_5 викрадений в потерпілої ОСОБА_12 мобільний телефон та ніж, яким вчинили розбійний напад останню( а.с.52-66);
-постановами про визнання речовими доказами-недопалка цигарок,пачку цигарок,шкільну форму, колготи та мобільного телефона потерпілої ОСОБА_12 (а.с.51,67,68,71);
-протоколами пред'явлення особи для впізнання, згідно яких потерпіла ОСОБА_12 впізнала ОСОБА_4 та ОСОБА_18 , як осіб, що заволоділи її мобільним телефоном( а.с.72-75);
Аналізуючи зібрані матеріали в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повністю доведена, а кваліфікація їх дій за ч. 2 ст. 187 КК України вірна, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб, вчинили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вид та міру покарання у відповідності до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини скоєння злочину, враховує особу обвинувачених, які характеризуються позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебувають, їх молодий вік, раніше не судимі. Згідно ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є вчинення злочину неповнолітніми, каяятя у вчиненому та сприяння розкриттю злочину. Згідно ст. 67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання останніх, є вчинення злочину щодо неповнолітньої. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 можуть бути виховані та перевиховані без ізоляції від суспільства, в зв«язку з чим суд вважає за необхідне обрати їм міру покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст.69 КК України та ст. 104 КК України
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 368, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнати винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України та призначити покарання кожній з застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі
Застосувавши ст. 75,104 КК України, звільнити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки, зобов'язавши згідно ст. 76 КК України обвинувачених повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтись на реєстрацію.
Речові докази: недопалок цигарки «Rotmans», пачка цигарок «Rotmans», запальничка та ніж, які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Святошинського УП ГУ НП в м. Києві - знищити; мобільний телефон «iPhone 5с», який було передано на зберігання потерпілому ОСОБА_11 - залишити в останнього; одяг потерпілої ОСОБА_12 , а саме: шкільна форма з емблемою «Ерудит» та колготи жіночі , які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Святошинського УП ГУ НП в м. Києві -повернути потерпілій.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва, шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1