Справа № 755/12991/16-к
"30" серпня 2016 р. м.Київ
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю начальника відділення СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду м.Києва, клопотання начальника відділення СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42016101040000157 та додані до нього матеріали, -
29.08.2016 року начальник відділення СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_3 звернулася до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №42016101040000157.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що у провадженні слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України в місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42016101040000157 від 25.08.2016 року з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч.3 ст.365-2 КК України.
Підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стали матеріали, зібрані працівниками Лівобережного МРВ ГУ СБ України у м.Києві та Київській області, які свідчать про незаконне привласнення комунальної власності Дніпровського району.
Так, згідно зібраних матеріалів є підстави вважати, що громадянин ОСОБА_5 , вступивши в змову з приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та колом невстановлених осіб, в порушення чинного законодавства, підробивши свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення, незаконно привласнив комунальне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Зокрема встановлено, що 24.06.2016 року нотаріусом ОСОБА_6 посвідчено договір купівлі-продажу нерухомого майна (№1281), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно якого продавцем виступав ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а покупцем - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований: АДРЕСА_3 .
Відповідно до змісту договору, продавець ОСОБА_7 підтвердив право власності на приміщення Свідоцтвом про право власності, виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на підставі наказу Головного управління комунальної власності м.Києва від 25 червня 2011 року №402-В.
Проте з'ясовано, що в дійсності свідоцтво про право власності від 25.06.2016 року за №402-В видавалось на зовсім інший об'єкт, а саме будівлю готелю, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчить відповідь Департаменту Комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за №062/02/08-7872 від 02.08.2016 року.
Разом з цим встановлено, що особа - продавець під час укладення договору купівлі-продажу від 24.06.2016 року використовувала підроблені документи на ім'я ОСОБА_7 , так як згідно копії актового запису про смерть №18400 від 04.11.2013 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім цього, встановлено, що в подальшому ОСОБА_5 відчужив незаконно набуде у власність майно, а саме 23.08.2016 року продав приміщення АДРЕСА_5 , третім особам, а саме компанії нерезиденту Турбо Груп Холдінг ЛТД. Відповідний договір купівлі - продажу за №1508 від 23.08.2016 року був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 .
Наведені вище обставини свідчать про незаконне привласнення нерухомого майна, яке являється комунальною власністю Дніпровського району м.Києва, групою невстановлених осіб та ОСОБА_5 , за сприяння в таких незаконних діях приватного нотаріуса ОСОБА_6 .
З метою недопущення здійснення подальшого відчуження об'єкту нерухомості, який являється речовим доказом у кримінальному провадженні, на даний час виникла необхідність в накладенні арешту на нежитлове приміщення АДРЕСА_6 .
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до критеріїв, визначених у ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно з ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
В ході досудового розслідування встановлено, що існують обставини, які підтверджують, що не застування арешту майна - нежитлового приміщення АДРЕСА_6 , може призвести до приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення доказів по кримінальному провадженню, зокрема подальшого відчуження майна на користь третіх осіб.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №66714496 від 26.08.2016 року, нежитлове приміщення, група приміщень АДРЕСА_6 , на праві приватної власності належить Компанії нерезиденту Турбо Груп Холдінг ЛТД, зареєстрованій: Беліз, Фронтьє Інтернешнл Бізнес Севісез Лтд Нью Харайзен Булдінг, 1 поверх, 3 1/1 Майлз ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Беліз-Сіті, Беліз, Центральна Америка, відповідно до договору купівлі продажу №1508 від 23.08.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 .
У судовому засіданні слідчий у повному обсязі підтримала своє клопотання, послалася на обставини, які у ньому були викладені, просила суд арештувати майно, вказане в клопотанні.
Представник власника майна компанії нерезиденту Турбо Груп Холдінг ЛТД в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання
Вислухавши доводи та пояснення слідчого, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали у їх сукупності, слідчий суддя доходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом було встановлено, що 25.08.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.365-2 КК України (кримінальне провадження №42016101040000157).
Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_4 . У ньому зазначено підстави, у зв'язку з якими необхідно здійснити арешт майна та конкретизовано майно, що належить арештувати, тобто клопотання оформлене відповідно до вимог ст.171 КПК України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження та долучені документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, та обставини, викладені у клопотанні.
Згідно з ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Постановою слідчого від 27.08.2016 року нежитлове приміщення, група приміщень АДРЕСА_6 , визнано речовим доказом.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що існують підстави, визначені у ч.2 ст.170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене вище майно.
Враховуючи викладене, а також виправдані інтереси держави, пов'язані з порушенням загальносуспільних інтересів, з урахуванням принципу розумності та співрозмірності, слідчий суддя приходить до переконання, що незастосування даного заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення або втрати майна, зазначеного у клопотанні слідчого, що визнано речовим доказом, чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Керуючись ст.ст. 170-175, 309, 372, ч.2 ст.376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання начальника відділення СВ Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42016101040000157 - задовольнити.
Накласти арешт на нежитлове приміщення, група приміщень АДРЕСА_6 , шляхом позбавлення права на його відчуження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Апеляційного суду м.Києва. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. У разі якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Дніпровського районного суду
м.Києва ОСОБА_1