Справа № 226/3605/13-ц
Провадження № 6/226/199/2016
Іменем України
04.10.2016 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Салькової В.С.,
при секретарі Пікало К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області цивільну справу за поданням державного виконавця Димитровського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, погодженим з начальником Димитровського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області ОСОБА_2, про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_3,
Державний виконавець Димитровського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_3 до виконання ним зобов'язань за виконавчим листом № 2/226/1110/2013, виданим 21.11.2013 року Димитровським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі ? частини доходів.
За змістом подання боржник свої зобов'язання з аліментних платежів не виконує, борг станом на 25.07.2016 року складає 13 343,46 гривень. Державним виконавцем розпочате примусове виконання судового рішення у виконавчому провадженні №41337286, здійснені наступні заходи: перевірка майнового стану боржника, перевірка місця його праці, виклик боржника. Однак не зважаючи на вжиття державним виконавцем зазначених дій рішення суду в повному обсязі не виконується. Державний виконавець просить суд тимчасово обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань, покладених на нього судом.
В судове засідання державний виконавець не з'явилася, матеріали виконавчого провадження для огляду не надала.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши подання та дослідивши додані до нього матеріали, встановив наступне:
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки цей захід пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
За змістом ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції прав про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи у праві виїду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за місцем знаходження органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Згідно з п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, у процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
За положеннями ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п.п. 1-9 ч. 1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.
Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовуються: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.
Вирішуючи питання про тимчасову заборону виїзду боржника за межі України, суд має переконатися, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів та здобуто всю належну інформацію для виконання судових рішень. Оскільки відповідно до ст. 377-1 ЦПК України подання розглядається судом негайно без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, саме на державного виконавця покладається тягар доказування наявності обставин, викладених у поданні.
В той самий час, як вбачається з подання та доданих до нього документів, державним виконавцем не зазначено підстав та доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України, немає відомостей, чи має взагалі ОСОБА_3 паспорт громадянина України для виїзду за кордон, відсутні запити державного виконавця та відповіді на них Державної прикордонної служби України про наявність факту виїздів боржника за межі України, періодичність та частоту таких виїздів в разі їх наявності.
На думку суду, існування лише самого зобов'язання боржника не може тягнути за собою обмеження судом боржника у праві виїзду за кордон. Суд враховує, що державним виконавцем суду не надано доказів про те, що ОСОБА_3 свідомо не виконує належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково, що останній має змогу виконати такі, але не робить цього без поважних причин. В матеріалах подання наявна копія підписки ОСОБА_3 на ім'я державного виконавця від 15.07.2016 року, згідно якої вбачається, що боржник ознайомлений з розміром щомісячних платежів та заборгованістю по аліментам. Боржником зазначено, що аліменти він сплачує за можливості. Наявність лише цієї підписки не дає суду змоги остаточно переконатися у наявності свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання зобов'язань та не дає підстав для застосування відносно нього одного з найсуворіших заходів - тимчасового обмеження виїзду за межі України.
Отже, суд приходить до висновку, що подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Крім того, судом встановлено, що постановою державного виконавця від 01.09.2016 року виконавчий документ у ВП № №41337286 повернений стягувачу ОСОБА_4 за заявою останньої у зв'язку з її відмовою від подальшого утримування аліментів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України «Про порядок обмеження виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. 377-1 ЦПК суд,
У задоволенні подання державного виконавця Димитровського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1, погодженим з начальником Димитровського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області ОСОБА_2, про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької ї області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя Димитровського
міського суду Донецької області ОСОБА_5