Дата документу Справа № 335/7006/16-к
Апеляційний суд Запорізької області
Провадження № 11-кп/778/1429/16Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія - ст.364 ч.2 КК УкраїниСуддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
28 вересня 2016 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 03 серпня 2016 року про повернення прокурору обвинувального акту,
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 03 серпня 2016 року повернуто прокурору обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 через невідповідність даного акту вимогам ч.2 ст.291 КПК.
Прокурор в апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, вважає, що обвинувальний акт складений згідно всіх передбачених КПК вимог. Тому апелянт просить ухвалу суду скасувати, призначивши новий розгляд у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; прокурора, яка частково підтримала апеляційну скаргу, вважаючи її такою, що підлягає частковому задоволенню; обвинуваченого і його захисників, які заперечили проти задоволення апеляції; колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Районний суд, повертаючи обвинувальний акт прокурору, зазначив, що в обвинувальному акті не вказано місце укладення додаткових угод №1 від 24.03.2015 року, №2 від 25.03.2015 року та №3 від 26.03.2015 року до договору про закупівлю товару за державні кошти №СЕМТДЗОГ-230315 від 23.03.2015 року.
Також в обвинувальному акті зазначено, що метою укладення вказаних додаткових угод було одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, але не зазначено для якої конкретно юридичної особи і якої саме неправомірної вигоди.
Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що у подальшому 08.04.2015 року на підставі платіжного доручення №251 від 07.04.2015 року Управлінням державної казначейської служби України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області здійснено оплату за договором №СЕМТДЗОГ-230315 від 23.03.2015 року у розмірі 2129312,55 грн., але не зазначено ким було складено та підписано платіжне доручення, адресу місцезнаходження Управління державної казначейської служби і взаємозв'язок цього Управління з місцевим обласним бюджетом в особі Запорізької обласної ради, якому вищезазначеними діями спричинено шкоду.
В порушення вимог ст.290 КПК прокурор не відкривав матеріалів кримінального провадження у відношенні захисника - адвоката ОСОБА_8 та цивільних позивачів. Підозрюваному та його захисникам під розписку не вручались копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування та цивільного позову.
Крім того, обвинувальний акт затверджений і підписаний прокурором із зазначенням про здійснення цих дій, виходячи з займаної ним посади, що не відповідає вимогам ст.ст. 36, 37 КПК, нормами яких закріплений правовий статус прокурора по конкретному кримінальному провадженню, а посада, як прокурора, так і слідчого, відповідно до п.4 ч.2 ст.291 КПК, підлягають лише окремому зазначенню в обвинувальному акті.
Проте з такими доводами районного суду щодо обґрунтування судового рішення про повернення обвинувального акту погодитись не можна з огляду на таке.
В обвинувальному акті чітко вказано, що місцем укладення додаткових угод №1 від 24.03.2015 року, №2 від 25.03.2015 року та №3 від 26.03.2015 року до договору про закупівлю товару за державні кошти №СЕМТДЗОГ-230315 від 23.03.2015 року є місто Запоріжжя. Більш конкретне місце встановити органом досудового розслідування встановити не вдалось.
Неправомірною вигодою для іншої юридичної особи, є різниця між вартістю палива визначена в документації на момент розкриття пропозицій конкурсних торгів і вартістю палива, що змінювалась в бік її збільшення щоразу під час підписання додаткових угод.
При формулюванні обвинувачення за кожним епізодом підписання додаткової угоди щоразу використовувалось лише одне речення, на початку якого зазначалась назва комунальної установи, очолюваної обвинуваченим. Тому з метою відокремлення даної установи, яка є юридичною особою, від іншого суб'єкта господарювання, який також є юридичною особою, обвинувачення використало формулювання «іншої юридичної особи», т.т. відмінної від Комунальної установи «Запорізька станція екстреної (швидкої) медичної допомоги». Наприкінці того ж таки речення, обвинувачення чітко зазначає назву такої юридичної особи, якою є ТОВ «Торговий дім «Запоріжоілгруп», якій в подальшому було перераховано грошові кошти.
Управління державної казначейської служби України у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області, через яке здійснено оплату палива, є нічим іншим, як банківською установою через яку здійснюють свої безготівкові розрахунки бюджетні установи. А тому заперечення суду про те, що в обвинувальному акті не зазначено адресу місцезнаходження Управління державної казначейської служби і взаємозв'язок цього Управління з місцевим обласним бюджетом в особі Запорізької обласної ради предмету доведення обвинувачення не стосується. Ким було складено та підписано платіжне доручення суд може з'ясувати під час судового розгляду.
Порушення вимог ст.290 КПК щодо невідкриття матеріалів кримінального провадження у відношенні захисника - адвоката ОСОБА_8 та цивільних позивачів та також невручення підозрюваному та його захиснику під розписку копії обвинувального акту не може свідчити про невідповідність обвинувального акту вимогам ч.2 ст.291 КПК і тому не тягне за собою необхідності повернення обвинувального акту. При цьому суд не зважив причини, за яких невідбулось таке вручення. Адже і ОСОБА_9 , і його захисник ОСОБА_7 відмовились отримувати ці акти. Від участі у справі захисника ОСОБА_8 обвинувачений ОСОБА_9 взагалі 06.06.16 року відмовився.
Обвинувальний акт погоджений і затверджений процесуальним прокурором ОСОБА_10 . Тому в цій частині судова колегія також не погоджується із висновками районного суду.
За таких обставин оскаржувану ухвалу суду не можна визнати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, оскільки в ній йшлося про призначення нового судового провадження у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в іншому ж складі суду. Проте підстав для зміни складу суду судова колегія не вбачає, оскільки рішення по суті даним складом суду не приймалось.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 03 серпня 2016 року про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_9 для усунення недоліків акту скасувати і призначити нове судове провадження у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання в тому ж складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4