ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
07 вересня 2016 року Справа № 913/526/16
Провадження №4/913/526/16
За позовом
Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ
до Державного підприємства “Донбасантрацит”, м. Красний Луч Луганської області
про стягнення 40 218 583 грн. 40 коп.
Судова колегія у складі суддів: Старкова Г.М. (головуючий суддя), ОСОБА_1, ОСОБА_2 - судді.
при секретарі судового засідання - помічника с удді - ОСОБА_3
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув.
На підставі клопотання судді Старкової Г.М. про призначення судової колегії від 13.06.2016, у зв'язку зі складністю справи № 913/526/16, у відповідності до ст. ст. 2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України, згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 13.06.2016, за результатами проведеного автоматичного визначення для розгляду справи № 913/526/16 сформовано колегію у складі суддів: Старкова Г.М. - головуючий суддя, судді - Шеліхіна Р.М., Якушенко Р.Є.
Відповідно до розпорядження керівника господарського суду Луганської області від 05.08.2016 № 233-р відповідно до пункту 5.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у господарському суді Луганської області здійснено заміну члена колегії для розгляду справи № 913/526/16, оскільки суддя Шеліхіна Р.М., відповідно до наказу господарського суду Луганської області № 181-в від 11 липня 2016 року знаходиться у відпустці. Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, склад колегії суддів: Старкова Г.М.- головуючий суддя, ОСОБА_4, ОСОБА_2 - судді.
Відповідно до розпорядження керівника господарського суду Луганської області від 06.09.2016 № 275-р відповідно до пункту 5.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у господарському суді Луганської області здійснено заміну члена колегії для розгляду справи № 913/526/16, оскільки суддя Драгнєвіч О.В., відповідно до наказу господарського суду Луганської області № 227-в від 16.08.2016 знаходиться у відпустці. Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, склад колегії суддів: Старкова Г.М.- головуючий суддя, ОСОБА_1, ОСОБА_2 - судді.
Розгляд справи починається заново в разі зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України (п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошовими коштами суми боргу у розмірі 40 218 583 грн. 40 коп. за договором поставки вугілля № 14-13/1 -ЕНЦ від 25.12.2012.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь своїх представників у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Явка учасників процесу в судове засідання не визнавалася обов'язковою.
Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" роз'яснено, що учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1-4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (у редакції Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014 № 01-06/2052/14). Так, учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов:
1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.
2) У разі коли учасник судового процесу не значиться у згаданому реєстрі, - якщо названу ухвалу господарським судом надіслано поштою за адресою, яку зазначено в заяві (скарзі), або за місцем проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи (коли заяву пов'язано з його діяльністю).
3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст. У матеріалах справи мають міститися документи, що підтверджують отримання учасником судового процесу повідомлення (завірений судом витяг з журналу реєстрації телефонограм, журналу реєстрації електронних поштових відправлень тощо).
4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань місцем реєстрації Державного підприємства “Донбасантрацит” є 94506 м. Красний Луч Луганської області, вул. Косіора, буд.10.
Листом від 16.03.2015 № 511-30-100 УДППЗ “Укрпошта” повідомляє, що відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014 № 875/2014 “Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 “Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях” та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення” (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень до вказаного населеного пункту.
Оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО, то інформація про час і місце судового засідання також була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет.
Таким чином, судом вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, тому у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 Господарського процесуального кодексу (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Представником позивача на електрону адресу суду подано клопотання від 06.09.2016 № 06-09/1-ю, за яким позивач просить суд розглянуту справу без участі його представника. Також даним клопотанням позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та складу суду довіряє. Надане клопотання судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.
Між Державним підприємством «Вугілля України» (надалі за текстом - покупець, позивач) та Державним підприємством «Донбасантрацит» (надалі за текстом - постачальник, відповідач) був укладений договір поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012 (надалі за текстом -договір), за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити вугільну продукцію (надалі- вугілля) в асортименті, за реквізитами та за якісними характеристиками, які приведені цим договором (п.1.1 договору).
Також між сторонами були укладені відповідні додаткові угоди до вказаного договору.
Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором (п. 1.2 договору).
Строк (термін) поставки вугілля з 01.01.2013 по 31.12.2013 включно.
Відповідно до п. 6.3. договору, покупець оплачує постачальнику вартість вугілля на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання - передачі вугілля та надання постачальником документів, вказаних в п. 3.1.6. та 3.1.7 договору.
Згідно із ч. 2 п. 6.3.1.договору, у передбачених чинним законодавством випадках, на суму затрат покупця сторони можуть скласти акт зарахування зустрічних однорідних вимог.
Пунктом 6.4. договору, щомісячно постачальник складає, підписує та надає покупцеві на підписання акт звіряння взаємних розрахунків за договором за минулий місяць поставки.
Відповідно до п. 9.1. договору, договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 січня 2014 року, а в частині поставки до 31 грудня 2013 року.
Позивач у позові зазначив, що відповідно до умов п. 6.3 договору № 14-13/1 - ЕНЦ від 25.12.2012 за період з 16.01.2013 по 01.12.2015 він здійснив відповідачу попередню оплату за вугільну продукцію, яка повинна була бути поставлена, на загальну суму 476765712 грн. 31 коп. з ПДВ, але відповідач частково виконав умови спірного договору, здійснив поставку вугільної продукції за період з 16.01.2013 по 01.12.2015 на загальну суму 436547128 грн. 91 коп.
Отже, на отриману суму 40 218 583 грн. 40 коп. попередньої оплати відповідач поставку вугільної продукції не здійснив.
Позивач, керуючись ст. 530 ЦК України, звернувся до відповідача з вимогою № 23-12/1-ю від 23.12.2015 про повернення суми попередньої оплати товару в розмірі 40218583 грн. 40 коп. за недопоставлене вугілля відповідно до п. 3.1.1. договору, що підтверджується експрес накладною № 70026945 від 23.12.2015 кур'єрська служба «GlodalPost», яка отримана ДП «Донбасантрацит» 21.01.2016 (а.с.62-64).
У зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої договірні зобов'язання за спірним договором, не здійснив поставку вугільної продукції у повному обсязі, тому позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 40 218 583 грн. 40 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на умови договору за договором поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012 та положення ст. ст.610, 629, 662, 663, п.2 ст. 693 Цивільного кодексу України.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2, ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК)).
Як підтверджується матеріалами справи, між Державним підприємством «Вугілля України» (надалі за текстом - покупець, позивач) та Державним підприємством «Донбасантрацит» (надалі за текстом - постачальник, відповідач) був укладений договір поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012 (надалі за текстом -договір), за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити вугільну продукцію в асортименті, за реквізитами та за якісними характеристиками, які приведені цим договором (п.1.1 договору).
Між сторонами у справі укладена додаткова угода № 12-12/13 від 12.12.2013 до договору, за якою у п. 12 додаткової угоди пункт 9.1 договору викладено в редакції: «Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2014».
Також, між сторонами у справі укладена додаткова угода № 15-06/14 до договору поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012, за якою постачальник зобов'язаний у 2014 році поставити покупцю «вугілля кам'яне» (вугілля марки АС, АМ) (категорія за ДК 016-20101 05.10.1 «вугілля кам'яне) (далі- товар), зазначений в специфікації (додаток 1 до цієї угоди), а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити цей товар (п.1.1 додаткової угоди). Надана специфікація також підписана сторонами за додатковою угодою та скріплена печатками їх підприємств.
Крім того, між сторонами за договором поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012 укладено ряд додаткових угод стосовно відвантаження постачальником вугілля та його прийняття покупцем.
Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012 в силу п.1 ч.2 ст.11 ЦК України.
Оцінивши зміст договору поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012 підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим статтями 628, 639, 655 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.
Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, пункту 1.1 договору, сторони погодили зобов'язання Державного підприємства «Донбасантрацит» (відповідач) поставити Державному підприємству «Вугілля України» (позивач) вугільну продукцію в асортименті, за реквізитами та за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі.
Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором (п. 1.2 договору).
Відповідно до п.2.3 договору, вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих на піввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними у додатках до договору.
Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 договору, постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити покупцю на умовах означеного договору вугілля у строк, в асортименті, за реквізитами та з якісними характеристиками, погодженими сторонами.
За приписами п.п.3.3.1 договору покупець прийняв зобов'язання своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату вугілля на умовах договору.
Відповідно до п. 6.3. договору, покупець оплачує постачальнику вартість вугілля на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Залишкові 10% вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання - передачі вугілля та надання постачальником документів, вказаних в п. 3.1.6. та 3.1.7 договору.
Згідно з ч. 2 п. 6.3.1.договору, у передбачених чинним законодавством випадках,на суму затрат покупця сторони можуть скласти акт зарахування зустрічних однорідних вимог.
Щомісячно постачальник складає, підписує та надає покупцеві на підписання акт звіряння взаємних розрахунків за договором за минулий місяць поставки (п.6.4 договору).
Відповідно до п. 3.1.7. договору, постачальник зобов'язаний на підставі підписаних актів звірення з кількості та якості вугілля скласти, підписати та завірити печаткою відповідні акти приймання-передачі вугілля за договором з розрахунком знижок/ надбавок та остаточною його вартістю, які разом з актами звірення надати покупцеві.
Матеріалами справи доведено, що позивачем за період з 16.01.2013 по 01.12.2015 сплачено за вугільну продукцію за спірним договором у якості передоплати суму у загальному розмірі 476 765 712 грн. 31 коп. з ПДВ, а відповідач в свою чергу відповідно до умов договору поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012 здійснив поставку вугільної продукції за період з 16.01.2013 по 01.12.2015 на загальну суму 436547128 грн. 91 коп., що підтверджується карткою розрахунком між контрагентами ДП «Вугілля України» та ДП «Донбасантрацит», актами приймання - передачі вугільної продукції, актами звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2015 та на 01.02.2015, заявою про припинення зобов'язань № 2741/02 від 28.11.2014 та копіями банківських виписок (а.с. 34-185, том 1).
Таким чином, відповідач не виконав свої договірні зобов'язання за договором на отриману суму 40 218 583 грн. 40 коп. попередньої оплати відповідач поставку вугільної продукції не здійснив, тому існує заборгованість, яка виникла у відповідача перед позивачем в сумі 40218583 грн. 40 коп.
Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Одночасно, за приписом ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов, зокрема, договору.
Згідно із ст.631 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Тобто, строк дії договору обумовлює строк існування між сторонами певних зобов'язань.
Як було визначено вище, відповідно до п.9.1 договору, в редакції додаткової угоди №12-12/13 від 12.12.2013 до договору поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012, строк його дії визначений до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків за поставлене за договором вугілля - до повного виконання зобов'язань.
З урахуванням цього, строк дії договору у частині поставки товару, обумовленого договором, встановлений до 31.12.2014.
Відповідно до ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Проте, у матеріалах справи відсутні додатки або листи, що свідчать про досягнення згоди між сторонами щодо продовження строку дії та термінів такої пролонгації.
Одночасно, представлені суду банківські виписки, платіжне доручення, картка- розрахунок, акти звірення взаємних розрахунків, акти приймання-передачі вугільної продукції містять посилання на договір поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012., визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Таким чином, приймаючи до уваги зазначене та положення п.9.1 договору, останнім днем строку дії договору щодо постачання вугільної продукції є 30.12.2014.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Дана норма закону вказує на те, що виконання обов'язку зобов'язаною стороною відбувається на умовах договору та в межах строку його дії.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, строк дії договору поставки в частині виконання зобов'язань з поставки обумовленої ним вугільної продукції сплинув 31.12.2014.
За приписами ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України . Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Позивач, керуючись ст. 530 ЦК України, звернувся до відповідача з вимогою № 23-12/1-ю від 23.12.2015 про повернення суми попередньої оплати товару у розмірі 40218583 грн. 40 коп. за недопоставлене вугілля відповідно до п. 3.1.1. договору, що підтверджується експрес накладною № 70026945 від 23.12.2015 кур'єрська служба «GlodalPost», яка отримана ДП «Донбасантрацит» 21.01.2016 (а.с.62-64). Відповідач відповідь на вказану вимогу не надав та не повернув позивачу заявлену суму попередньої оплати.
Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця щодо передачі покупцю товару, визначеного договором, у строк, відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України, встановлений укладеним правочином, разом з тим, відповідно до приписів приведених норм чинного законодавства України, у межах строку дії договору.
Згідно із п.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, отримавши суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у відповідності до умов спірного договору та вимог ст.530 Цивільного кодексу України, беручи до уваги нездійснення поставки вугільної продукції на загальну суму 40218583 грн. 40 коп., звернення позивача до відповідача із вимогою № 23-12/1-ю від 23.12.2015, строк дії договору поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012 сплинув, право вимоги у позивача на момент подачі позову є наявним.
На підставі викладеного, оскільки, відповідачем поставлено вугілля на меншу суму, ніж перерахована позивачем, сума, набута відповідачем як оплата за вугілля відповідно до умов договору поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012 та додаткових угод до нього, тобто за наявності правової підстави, борг у розмірі 40 218 583 грн. 40 коп. повинен бути повернутий позивачу у розумінні вищеприведених норм права.
Факт неналежного виконання відповідачем умов договору поставки вугілля № 14-13/1-ЕНЦ від 25.12.2012 позивачем доведений, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 40 218 583 грн. 40 коп. слід задовольнити.
У судовому засіданні 07.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача у повному обсязі.
Разом з тим, ухвалою господарського суду Луганської області від 11.04.2016 у справі №913/526/16 позивачу - Державному підприємству «Вугілля України» відстрочено сплату суми судового збору за подання позовної заяви №0346/06 від 31.03.2016 до господарського суду Луганської області до ухвалення судового рішення по справі.
За таких обставин, враховуючи винесення судом рішення у справі №913/526/16, тобто закінчення терміну наданого відстрочення сплати судового збору за подання позову, стягненню з позивача на користь Державного бюджету України підлягає судовий збір в сумі 206 700 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державного підприємства “Вугілля України” до Державного підприємства “Донбасантрацит” про стягнення грошовими коштами суми боргу в розмірі 40 218 583 грн. 40 коп. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства “Донбасантрацит”, вул. Косіора,10, м.Красний Луч Луганської області, код ЄДРПОУ 32446546 на користь Державного підприємства “Вугілля України”, вул. Б.Хмельницького,4, м. Київ, код ЄДРПОУ 32709929 суму боргу в розмірі 40 218 583 грн. 40 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Державного підприємства “Вугілля України”, вул. Б.Хмельницького,4, .м. Київ, код ЄДРПОУ 32709929 в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: УДКСУ у Київському районі м. Харкова Харківської області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37999675; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області; Код банку отримувача (МФО): 851011; Рахунок отримувача: 31214206783004; Код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір в сумі 206 700 грн. 00 коп. за подання позовної заяви №0346/06 від 31.03.2016, видати наказ органуДержавної фіскальної служби.
4. Стягнути з Державного підприємства “Донбасантрацит”, вул. Косіора,10, м.Красний Луч Луганської області, код ЄДРПОУ 32446546 на користь Державного підприємства “Вугілля України”, вул. Б.Хмельницького,4, м. Київ, код ЄДРПОУ 32709929 судовий збір в розмірі 206 700 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.
Повне рішення складено і підписано - 12.09.2016.
Головуючий суддя Г.М. Старкова
Судді І.П.Голенко
ОСОБА_2