ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
03 жовтня 2016 року № 826/3220/16
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві,
Державного підприємства «Документ»
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, Державного підприємства «Документ», в якій просила:
- визнати незаконним дії та протиправною тимчасову відмову Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві та державного підприємства «Документ» у тимчасовій відмові у наданні позивачу паспорту для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм із підстав порушення щодо неї кримінальної справи та обрання запобіжного заходу підписка про невиїзд;
- зобов'язати відповідачів Головне управління державної міграційної служби України в м. Києві та Державне підприємство «Документ» протягом 7 робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду видати позивачу паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм;
- стягнути із відповідачів на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що здійснення відповідно до відомчого Порядку №1603 перевірки відомостей про порушення проти позивача кримінальних справ (як вказано вище) й виявлення інформації щодо порушення таких кримінальних справ, не може бути підставою для відмови у видачі йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон, позаяк, на час його звернення за таким документом, вищенаведена обставина (порушення кримінальної справи) не визначена як підстава для тимчасової відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, відповідно до приписів чинного законодавства України, а саме, відповідно до норм Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Порядку №152.
У справі наявні письмові заперечення ГУ ДМС України в м. Києві, згідно яких відповідач - 1 позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні з підстав невмотивованості та необґрунтованості. Так, зокрема, представником відповідача-1, здійснюючи посилання на ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 р. №3857-ХІІ, зазначено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадку, зокрема, якщо стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень.
Окрім цього, до суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов від ДП «Документ», згідно яких у задоволенні позову слід відмовити. Так, в обґрунтування власної позиції у справі відповідачем - 2 зазначено, що відповідно до п. 2.3 Договору, укладеного між ДП «Документ» та позивачем, підприємство не несе відповідальності у разі, якщо рішенням органів влади та/або інших уповноважених осіб замовнику (позивачу) буде відмовлено в можливості оформлення документів з причин: 1) недостовірності наданих замовником відомостей при заповненні відповідних документів; 2) обмеження, передбачені діючим законодавством України тощо.
Представником відповідача - 2 наголошено, що при зверненні до центру обслуговування «Паспортний сервіс» ДП «Документ» та подачі документів для оформлення паспорту для виїзду за кордон позивач не повідомила представників відповідача - 2 про зазначені вище обставини, в тому числі про будь-які наявні обмеження, встановленні чинним законодавством, а відтак, зважаючи на чинність станом на час розгляду заяви позивача застосованого до неї запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, у видачі закордонного паспорту громадянина України для виїзду за кордон позивачу відповідачем - 1 тимчасово відмовлено.
Як також йдеться у запереченнях відповідача-2 рішення про видачу або рішення про відмову у видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон здійснюють виключно органи та підрозділи Державної міграційної служби України як суб'єкти владних повноважень та суб'єкти надання адміністративних послуг, а відтак, вимога позивача про зобов'язання ДП «Документ» видати їй паспорт для виїзду за кордон не ґрунтується на законі та є протиправною.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В силу ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отож, беручи до уваги наведені обставини, згідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, суд ухвалив розгляд даної адміністративної справи продовжити в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши наявні у справі документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Станом на час виникнення спірних правовідносин на досудовому розслідуванні в СУ ГУ МВС України в м. Києві перебувало кримінальне провадження № 12014100000001159 від 22.08.2014 р. відносно ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 386 КК України.
Між тим, як встановлено судом, 16.10.2009 р. Голосіївським районним судом м. Києва відносно ОСОБА_1 було обрано міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
Згідно довідки ДІАЗ МВС України серії ЦАП № 1185795, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Донецьк на території України станом на 27.08.2015 р. є особою, якій 23.02.2015 р. прокуратурою м. Києва повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, кримінальне провадження № 1/2014/10000/0001159 від 26.08.2014 р., направлено до суду з обвинувальним актом 11.03.2015 р. Відомості про результати судового розгляду кримінального провадження до МВС не надходили.
В той же час листом Шевченківського районного суду м. Києва №38166/15-Вих/кк20 від 02.09.2015 р. повідомлено відповідача - 1, що кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 перебуває в провадженні суду. Станом на 02.09.2015 р. остаточного рішення по зазначеній справі не ухвалено. Відповідно до норм КПК України (редакція 1960 року) 16.10.2009 р. відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, в той же час станом на 02.09.2015 р. зазначений захід не змінювався (а.с. 32).
Так, ОСОБА_1 08.04.2015 р. звернулась із заявою до Центру обслуговування громадян «Паспортний сервіс» Державного підприємства «Документ» (Відповідач-2) з метою оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Як зазначено у позовній заяві, працівником центру прийнято від позивача заяву на оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм в терміновому порядку, про що було укладено договір № 9-08042015/39 від 08.04.2015 р., та надано позивачем необхідні документи, сплачено обумовлені платежі.
10.09.2015 р. позивачем від Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві отримано лист за №1-23/П-1013/15 від 04.09.2015 р., яким позивачу тимчасово відмовлено у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі п.п. 3) п. 43 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 р. за №152.
Враховуючи зазначені вище обставини, вважаючи дії відповідачів щодо тимчасової відмови у видачі закордонного паспорту громадянина України для виїзду за кордон протиправними, позивач звернулася за захистом своїх порушених прав та інтересів у судовому порядку до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері врегульовано Законом України від 21.01.1994 р. №3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (в чинній на час спірних правовідносин редакції) (далі - Закон №3857).
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.
Порядок в'їзду до іноземної держави регулюється законодавством відповідної держави.
Громадянин України ні за яких підстав не може бути обмежений у праві на в'їзд в Україну.
Згідно до ст. 2 Закону №3857 документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка.
Положення про зазначені документи затверджуються у встановленому порядку. Ці документи є власністю України і за умови їх належного оформлення є дійсними для виїзду в усі держави світу.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 4 Закону №3857 оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. У виняткових випадках (за наявності вимог держави, до якої здійснюється виїзд, чи вимог міжнародної організації, для участі в заходах якої здійснюється виїзд, а також у разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини - громадянина України) паспорт може бути оформлено до досягнення громадянином 18-річного віку. Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення, вилучення, знищення, визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспорта громадянина України для виїзду за кордон виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
Нормою ст. 5 Закону №3857 визначено, що заяви громадян України або їх законних представників про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини (далі - паспорт) розглядаються протягом не більше трьох місяців з дня подання документів, а якщо поїздка пов'язана з терміновим лікуванням від'їжджаючого, від'їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживає за кордоном, - протягом трьох робочих днів. У разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини - громадянина України для неї оформляється паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Термін його оформлення - до десяти робочих днів (ч. 1).
У разі обґрунтованої відмови у видачі громадянинові України паспорта мотиви такого рішення доводяться до відома заявника у письмовій формі (ч. 2).
Повторне клопотання може бути прийнято до розгляду не раніш як через шість місяців після остаточного вирішення питання про відмову у видачі паспорта. При цьому беруться до уваги матеріали, подані раніше, якщо зазначені в них дані залишилися без зміни (ч. 3).
В той же час, згідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 6 Закону №3857 громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень.
Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті (ч. 2).
Громадянин України, який має паспорт, у разі, коли існують обставини, що обмежують відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право його виїзду за кордон, зобов'язаний здати свій паспорт на збереження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, за місцем проживання у місячний термін після виникнення таких обставин. За наявності достатніх підстав паспорт, що зберігається в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, повертається у 10-денний термін з моменту звернення громадянина або його законного представника (ч. 3).
Паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами, уповноваженими на те посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, та консульською службою України (ч. 4).
У разі повернення громадянину України тимчасово затриманого (вилученого) паспорта у межах терміну його дії державне мито не справляється (ч. 5).
Згідно до п. 1 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 р. №152 (далі - Порядок №152) Паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт для виїзду за кордон) є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на ім'я якої він оформлений, за кордоном і дає такій особі право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до п. 5 Порядку №152 оформлення, видача паспорта для виїзду за кордон громадянам (у тому числі отримання відцифрованих відбитків пальців рук) здійснюється територіальними органами або підрозділами ДМС незалежно від місця проживання громадянина у взаємодії з Головним обчислювальним центром Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) та Державним центром персоналізації документів (далі - Центр).
Внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС, яка ведеться для обліку даних. Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета.
Разом з тим, нормою п.п. 3 п. 43 Порядку №152 встановлено, що територіальний орган або підрозділ ДМС може прийняти рішення про тимчасову відмову у видачі особі паспорта для виїзду за кордон в разі, коли стосовно особи в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого особі заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень.
Отже, із змісту наведених норм вбачається, що наявність інформації про застосування відносно особи, яка звернулася за оформленням паспорту для виїзду за кордон, запобіжного заходу, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень, є безумовною підставою для тимчасової відмови у видачі такого документу до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень.
Водночас, як вже встановлено під час судового розгляду справи, станом на час здійснення відповідачем-1 перевірки наявності чи відсутності обставин, що обмежують право позивача на виїзд за кордон, отримано від органів МВС України та Шевченківського районного суду інформацію про відсутність остаточного судового рішення у кримінальній справі та незмінність застосованого 16.10.2009 р. до позивача запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
Між тим, відомості про результати закінчення кримінального провадження та скасування запобіжного заходу станом на час вирішення даної адміністративної справи по суті до суду не надходили.
За таких обставин, тимчасово відмовляючи позивачу у видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон відповідач-1 діяв правомірно, а відтак, дослідивши наявні у справі матеріали та пояснення сторін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до вимог ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Відмовити у задоволенні позову.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська