Справа № 161/6499/16-ц
Провадження № 2/161/2663/16
28 липня 2016 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
при секретарі Царюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 1969 року їх батьку, ОСОБА_5, було виділено земельну ділянку загальною площею 600 кв.м по вулиці Нечуя Левицького в м. Луцьку, згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради за №199, від 06.05.1969 року. На цій земельній ділянці він разом із їх мамою, ОСОБА_6, побудували житловий будинок загальною площею 104,6 кв.м., що у м. Луцьку по вулиці Нечуя Левицького, 16. Згідно ухвали Луцького міськрайонного суду від 13.01.1986 року було затверджено мирову угоду та здійснено поділ подружнього майна між їх батьками. Згідно даного поділу виділено у власність ОСОБА_6 37/100 частини житлового будинку, що складається з: - кімнати 2-1 площею 16,1 кв.м; - кімнати 2-2 площею 18,9 кв.м; виділено ? частину господарських будівель і споруд. Батькові - ОСОБА_5 - виділено у власність 63/100 частини житлового будинку, що складається з: - кімнати 1-5 площею 21,8 кв.м; - коридору площею - 7,3 кв.м; - кухню площею 12,6 кв.м; санвузол 1-4 площею 3,3 кв.м: виділено ? частину господарських будівель і споруд. Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 13.01.1986 року було встановлено, що житловий будинок перебуває у власності батьків. Після поділу даного житлового будинку батьки зробили його перепланування для окремих входів та прибудов. Фактично зробили квартиру №1 та №2 у даному житловому будинку. Реєстрацію житлового будинку із реконструкцією змін належним чином не зареєстрували. Разом з тим. будинок введено в експлуатацію згідно складеного акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва житлового будинку з господарськими спорудами, що затверджений рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради за №534, від 30.12.2003 року. У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26.08.1948 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків", які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Ці правові акти не пов'язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації. Такого ж висновку дійшов ВСУ, виклавши правову позицію у постанові від 8.12.2013 у справі № 6-137цс13. В ході експлуатації житлового будинку було проведено ряд добудов, що привело до збільшення загальної площі житлового будинку. Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради за №445, від 30.12.2003 року дозволено експлуатацію за призначенням самовільно проведену реконструкцію житлового будинку на земельній ділянці по вулиці Нечуя Левицького, 16. 16 грудня 1993 року їх батьки розвелись, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу за №317951. 09.01.2003 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть за №120120. Заповіту на майно, що підлягає спадкуванню мама не залишила. У відповідності до ст.529 ЦК Української PCP діти спадкодавця успадковують майно в порядку першої черги, частки спадкоємців у спадщині рівні. На момент відкриття спадщини позивач, ОСОБА_1, їїбрат - ОСОБА_3, - її брат - ОСОБА_4, - були прописані та проживали у ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку із вищевикладеним, ОСОБА_1, та її брати: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають право успадкувати по 1/3 частині 37/100 частини житлового будинку, що належала мамі, як спадкодавцю, кожен. 10 вересня 2004 року у їх сім'ї сталась трагедія. Менший брат, ОСОБА_4, який веде аморальний спосіб життя з молодих літ, вчинив убивство їх батька - ОСОБА_5. Тато помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть за №150638, а брат, ОСОБА_4, був засуджений за спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння, що спричинило смерть потерпілому, передбачених за ч.2 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років та 6 місяців. Вирок Луцького міськрайонного суду у даній справі за №1-62/05 було залишено без змін, згідно ухвали апеляційного суду Волинської області від 18. 03. 2005 року. У зв'язку із смертю їх батька відкрилась спадщина на його частину житлового будинку. ОСОБА_1, та її брат, ОСОБА_3, мають право успадкувати по 1/2 частині 63/100 частини житлового будинку, що належали батькові, як спадкодавцю. У зв'язку із вищевикладеним, ОСОБА_1, має право на спадкування по закону 43,83% частини житлового будинку що у м. Луцьку по вулиці Нечуя Левицького, 16 (ідеальна частка становить 44/100). Її брат, ОСОБА_3, має право на спадкування по закону 43,83% частини житлового будинку що у м. Луцьку по вулиці Нечуя Левицького, 16 (ідеальна частка становить 44/100). Її брат, ОСОБА_4, має право на спадкування по закону 12,34% частини житлового будинку що у м. Луцьку по вулиці Нечуя Левицького, 16 (ідеальна частка становить 12/100). Право власності на спадкове майно ними, як спадкоємцями не оформлялось. Свідоцтво нотаріуса про право на спадщину вони не отримували. Просить суд визнати право власності на спадкове майно за законом за ОСОБА_1, а саме: - 44/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що у м. Луцьку по вулиці Нечуя Левицького, 16.
Позивач та її представник в судове засідання не зявились, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, подав до суду заяви про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає частково, з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомляв, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку на її прийняття, він не заявив про відмову від неї.
Судом при розгляді справи встановлено, що 10 вересня 2004 року помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 13.09.2004 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Волинської області (а.с.21). Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.
Судом при розгляді справи встановлено, що 09 січня 2003 року померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09.01.2003 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ОСОБА_2 міського управління юстиції Волинської області (а.с.22). Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.
Також судом встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіту не складали. А тому спадкування здійснюється за законом.
Статтею 1218 ЦК визначено, що доскладу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.
Також судом встановлено, що ОСОБА_5на момент смерті набув право власності на 63/100 частини житлового будинку № 16, по вулиці Нечуя Левицького в місті Луцьку, Волинської області.
Також судом встановлено, що ОСОБА_6на момент смерті набула право власності на 37/100 частини житлового будинку № 16, по вулиці Нечуя Левицького в місті Луцьку, Волинської області.
При цьому, судом достовірно встановлено, що загальна площа житлового будинку № 16, по вулиці Нечуя Левицького в місті Луцьку, Волинської області становить 104,6 кв. м. Таким чином, всупереч твердженням позивача, до складу спадщини не входять об'єкти самочинного будівництва.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_5 є ОСОБА_1, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 як спадкоємець після смерті ОСОБА_6, які є сторонами по справі та спадкоємцями першої черги, як діти спадкодавців.
Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку звернулася до приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_7А, із заявою про прийняття спадщини. Проте, приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_7 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів на майно спадкодавця (а.с.5).
Судом встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_5 за життя не оформили правовстановлюючі документи на належні їм частки житлового будинку. А тому позивач не може оформити свої спадкові права після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_5, так як відсутні правовстановлюючі документи, що підтверджують право приватної власності на частину житлового юудинку, яка успадковується позивачем.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивач є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5, який помер 10 вересня 2004 року та ОСОБА_6, яка померла 09 січня 2003 року. У встановленому законом порядку подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але не може оформити свої спадкові права через відсутність правовстановлюючих документі про належність спадкового майна спадкодавцям. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та визнання за позивачем права власності на спадкове майно, а саме 44/100 частин житлового будинку № 16, по вулиці Нечуя Левицького в місті Луцьку, Волинської області, загальною площею 104,6 кв. м.
Керуючись ст.ст. 1218, 1261, 1268 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 18.09.87 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи», постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7, ст. 10, 11, 212- 215 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 44/100 частин житлового будинку № 16, по вулиці Нечуя Левицького в місті Луцьку, Волинської області, загальною площею 104,6 кв. м., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 10 вересня 2004 року та ОСОБА_6, яка померла 09 січня 2003 року.
В решті позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: В.В. Ковтуненко