79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" вересня 2016 р. Справа № 914/1243/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Малех І.Б.
суддів Желік М.Б.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства “Рава-Руське лісове господарство”
на рішення господарського суду Львівської області від 05.07.2016 року, суддя Фартушок Т.Б.
у справі № 914/1243/16
за позовом: Керівник Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської області, с. Гійче Жовківського району Львівської області
до відповідача: Державного підприємства “Рава-Руське лісове господарство”, м.Рава-Руська
про відшкодування 26138,78 грн. шкоди завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства
за участю представників:
від прокуратури - ОСОБА_2
від позивача - не з'явився
від відповідача (скаржника) - не з'явився
рішенням господарського суду Львівської області від 05.07.2016 в справі №914/1243/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства “Рава-Руське лісове господарство” на користь Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської області на р/33118331700297 26138,78грн. шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Суд першої інстанції в своєму рішенні вказав, що Прокурором в інтересах держави в особі Позивача доведено факт заподіяння шкоди державі, її розміру, причинно-наслідкового зв'язку із заподіяною шкодою та діями Відповідача.
В апеляційній скарзі, відповідач, просить рішення господарського суду Львівської області від 05.07.2016 в справі №914/1243/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. При цьому відповідач вказує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального та матеріального права. Зокрема, відповідач зазначає, що судом першої інстанції безпідставно прийнято позовну заяву, за відсутності сплати судового збору за подання останьої. Окрім того, відповідач вважає, що відсутні підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Гійченської сільської ради Жовківського району. Також, відповідач зазначив, що ДП «Рава-Руське лісове господарство», вчинило усі дозволені законодавством України дії для охорони і захисту лісів. Також в своїх доводах, апелянт, посилається на постанову Вищого господарського суду України від 28.01.2014 року № 5019/418/12.
Відзивів на дану апеляційну скаргу не надходило.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився , причини неявки, суд, не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а тому його неявку, суд, розцінює як без поважних причин і вважає за можливе розглянути спір за наявних в справі доказів про права і обов'язки сторін.
Прокурор в судовому засідання просив рішення господарського суду залишити без змін, при цьому заперечив доводи апеляційної скарги, вказав, що суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов вірних висновків.
Розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що актом огляду місця вчинення правопорушення від 04.08.2015р. провідним інженером охорони та захисту лісу ОСОБА_3 встановлено незаконну рубку породи сосна в квадраті 64 Гійченського лісництва ДП “Рава-Руське лісове господарство” загальною масою 5,12м.куб., чим нанесено збитків в розмірі 26138,78грн.
06.08.2015 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Львівської області ОСОБА_4 у відповідності до додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу” здійснено розрахунок суми шкоди, завданої незаконною рубкою дерев та встановлено її розмір - 26138,78 грн.
02.09.2015 року Жовківським РВ ГУ МВСУ у Львівській області внесено відомості в ЄДР за №12015140240001193 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України.
З підстав не встановлення досудовим розслідуванням осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, 30.12.2015 року СВ Жовківського ГУ МВСУ у Львівській області прийнято рішення про закриття кримінального провадження від 02.09.2015 року №12015140240001193 на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.
Як вбачається із Довідки Відповідача від 19.04.2016 року вих. №244/02-ох, квартал 64 Гійченського лісництва за приналежністю до адміністративних меж відноситься до Гійченської сільської ради. Наведене підтверджено і довідкою Позивача від 11.05.2016р. №147/02-09 та викопіюванням.
Відповідно до листа УДКСУ у Жовківському районі Львівської області від 28.04.2016р. вих.№04-01-05/616 грошові стягнення за шкоду, заподіяну вчиненими порушеннями вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності, в ГУДКСУ у Львівській області відкрито дохідні рахунки за надходженнями за балансовим рахунком 3311, код класифікації доходів 24062100, де вказані платежі автоматично розподіляються між Державним Бюджетом (30 % платежу), обласним бюджетом (20 % платежу) та місцевим бюджетом (50 %).
Доказів повного чи часткового відшкодування шкоди державі в особі Позивача Прокурором чи Сторонами станом на час розгляду справи по суті суду не заявлено та не подано.
З підстав, наведеного Прокурор в інтересах держави в особі Позивача, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 26138,78грн. шкоди, завданої державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.
Приписами ч.ч.3,4 ст.17 Лісового кодексу України встановлено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані: 1) забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; 2) дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 3) вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; 4) вести первинний облік лісів; 5) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 6) забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; 8) забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.
Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України).
Відповідно до статті 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.
Приписами частини першої статті 67 Лісового кодексу України визначено, що в порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів,як заготівля деревини; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування; використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.
Відповідно до частини третьої вказаної статті спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.
Згідно п.п.1,5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників та порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).
Пунктом е) ч.1 ст.41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Приписами частини третьої вказаної статті визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відповідач у справі є постійним лісокористувачем, в обов'язки якого входить, забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України від 16.07.2014р. у справі №907/535/13, від 14.10.2014р. у справі №906/249/14, від 12.11.2014р. у справі №914/1138/14, від 27.07.2015р. у справі №927/850/14, від 30.07.2015р. у справі №927/56/15 від 10.02.2016 року у справі №910/17532/15, від 09.02.2016 року у справі №907/556/15.
Приписами ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника (аналогічно викладено у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду внаслідок цивільного правопорушення визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; настання шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи за завдану майнову шкоду.
При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.
Із врахуванням вимог статтей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, прокурор в інтересах держави в особі Позивача не повинен доводити наявність вини Відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, а навпаки, Відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2014р. у справі №907/535/13, від 14.10.2014р. у справі №906/249/14, від 12.11.2014р. у справі №914/1138/14, від 27.07.2015р. у справі №927/850/14, від 30.07.2015р. у справі №927/56/15 від 10.02.2016 року у справі №910/17532/15, від 09.02.2016 року у справі №907/556/15.
В силу норм п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
У п.9.1 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженому наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013р. N128, зазначено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків (далі - рахунок 3311) в розрізі територій та кодів класифікації доходів бюджету.
Відтак, Відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані збитки на розподільчий рахунок Гійченської сільської ради Жовківського району Львівської області, як органу, уповноваженого на розподіл вказаного відшкодування між бюджетами всіх рівнів. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 30.07.2015 року у справі №927/56/15 та від 28.10.2015 року у справі №909/132/15.
Щодо звернення до суду із позовом Керівника Червоноградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно статті 21 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.
Відповідно до частин 4, п.п.1, 4 ч.5 та ч.6 статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру” (у чинній станом на момент звернення прокурора із позовом до суду редакції) Представництво інтересів громадянина або держави здійснюється прокурором також на підставі заподіяння громадянину або державі шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Приписами ч.2 ст.2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 з урахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено Керівником Червоноградської місцевої прокуратури в межах наданих йому законодавством повноважень, в інтересах держави в особі Гійченської сільської ради, на яку державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Лісовим кодексом України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, а тому суд вважає, що Прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.
Щодо заперечень апелянта, про несплату судового збору, то в матеріалах справи наявне платіжне доручення 445 від 29 квітня 2016 року про сплату судового збору (а.с. 19).
Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Львівської області від Львівської області від 05.07.2016 в справі №914/1243/16 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Рава-Руське лісове господарство” залишити без задоволення.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 03.10.2016 р.
Головуючий -суддя Малех І. Б.
Суддя Желік М. Б.
Суддя Костів Т.С.